Лекція 8. Педагогічна майстерність і культура дослідника1

Питання:

8.1. Педагогічна майстерність дослідника.

8.2. Наукова сумлінність й етика дослідника.

8.3. Мистецтво спілкування й культура поводження педагога-дослідника.

 

8.1. Педагогічна майстерність дослідника

Науково-дослідна діяльність відома з найдавніших часів. Людина завжди прагнула пізнати мир, у якому він живе. Соціальна значимість і потреба в науці не минуща, вона вічна.

Дослідник, організувати й проводячи свої вишукування виконує дві основні функції, по-перше, систематизує, акумулює знання, накопичені людством, по-друге, пізнає нове незвідане, що поповнює, збагачує науку. Ці функції залишаються за всіх часів, змінюється лише їхній зміст у міру змін, що відбуваються в суспільному житті, досліджуваних проблемах, методах роботи. Для реалізації названих функцій дослідникові необхідно володіти рядом якостей, що створюють міцний фундамент його особистості.

Наукова праця - винятково напружена, творча праця, що вимагає повної самовіддачі, завзятості, терпіння, самовідданості, перейнятих творчим мисленням, почуттям нового, прагненням пізнати невідоме. В історії науки було чимало спроб перелічити найбільш важливі якості вченого-дослідника.

Так, К. Э. Ціолковський уважав, що основними рисами особистості вченого-дослідника повинні бути: гарна пам'ять, уміння зосередитися, піти в себе, наукова фантазія, інтелектуальна незалежність, тобто самостійність мислення, захопленість, пристрасність, одержимість у науці, наполегливість.

В. А. Обручев виділяє три основних принципи плідної наукової діяльності: планомірність, акуратність і любов до творчості.

И. П. Павлов до провідних якостей особистості вченого-дослідника відносив: наукову послідовність, міцність пізнання азів науки й прагнення йти від них до вершин людських знань, стриманість, терпіння, готовність й уміння робити чорнову роботу, терпляче накопичувати факти, наукову скромність, готовність віддати науці все життя.

К. И. Скрябін відзначав особливу значимість у науковій творчості любові до науки, обраній спеціальності.

Як бачимо, до особистості дослідника пред'являлися й пред'являються винятково високі вимоги, що перебувають на межі можливостей людини як особистості, що вимагають від нього повної самовіддачі.

Звичайно, у рамках даних вимог формується індивідуальний стиль наукової діяльності. У кожного дослідника структура найбільш важливих якостей особистості, що забезпечує успіх дослідження, індивідуальна.

Разом з тим, загальновизнано, що насамперед мова повинна йти про його громадянську відповідальність, про тім щоб бути не просто професіоналом-дослідником, але й, у першу чергу, патріотом своєї країни, що вирішує пріоритетні для Росії наукові проблеми. Важливою якістю дослідника є психолого-педагогічна спрямованість, що проявляється в постійному прагненні до досягнення головної мети - формування й розвитку особистості що навчається, підвищення якості його виховання й навчання.

Виходячи зі сказаного, до важливих якостей педагога-дослідника варто віднести: оптимізм - віру в можливість поліпшити положення справ, виробити оптимальні варіанти творчого розвитку що навчаються; гуманізм, що припускає доброту, чуйність, сердечність до людей, що виключає злу іронію, образи й приниження людини; справедливість, урівноваженість, терпимість, стриманість, самовладання; уміння вести дослідницьку роботу чесно, согласуясь зі своєю совістю. Це у свою чергу припускає вимогливість дослідника до себе й людям, тобто проходження нормам моралі, сумлінне виконання свого професійного боргу. Нарешті, істотне значення в дослідницькій роботі має товариськість і коммуникабельность педагога-дослідника.

Всі названі профессионально-значимые особистісні якості визначають авторитет дослідника, доданками якого є: глибокі різнобічні спеціальні знання; володіння професійними й дослідницькими навичками; наявність психолого-педагогічних здатностей; загальна педагогічна культура; уміння спілкуватися з людьми; поводження відповідно до норм професійної психолого-педагогічної етики.

Узагальнюючи основні профессионально-значимые якості особистості педагога-дослідника правомірно представити їх у вигляді профессиограмы (таблиця 8.1):

1. Загальні психолого-педагогічні якості:

- переконаність у науково-педагогічних поглядах на фактори формування особистості що навчається, розуміння причин і рушійних сил її розвитку;

- професійна психолого-педагогічна спрямованість;

- соціально й професійно значимі властивості особистості: гражданственность, гуманізм, оптимізм, стабільний інтерес до науково-дослідної праці, справедливість і доброзичливість до людей; товариськість, вимогливість до себе й людям.

2. Професійні психолого-педагогічні якості:

- психолого-педагогічна, теоретична, методична й практична підготовленість;

- розвинені психолого-педагогічні здатності: комунікативні, перцептивные, проективні, суггестивные, емоційно-вольові, конструктивні, дидактичні, організаторські, пізнавальні, експресивно-мовні, творчі (креативные).

3. Індивідуальні професійні психолого-педагогічні якості:

- психолого-педагогічна спрямованість психічних процесів: пізнавальних й емоційних, вольових;

- емоційна чуйність (эмпатия);

- розвиненість волі;

- рефлексія.

Як видно з таблиці, педагогічна майстерність дослідника проявляється через розвиток у нього наступних професійних здатностей:

- інтелектуальні (розвиненість наукового психолого-педагогічного мислення), що визначають уміння аналізувати й пояснювати досліджуване, відокремлювати істотне від несуттєвого; проводити психологічний і педагогічний експерименти; здійснювати науковий пошук у гностичному циклі: факти - модель - гіпотеза - наслідку - перевірка; будувати на основі досвідчених даних теоретичну (ідеалізовану) модель, знаходити зв'язки між кількісними і якісними сторонами досліджуваного явища, формулювати правомірні висновки, установлювати границі їхньої застосовності; розглядати процеси і явища у взаємозв'язку, розкривати їхню сутність і протиріччя; абстрагуватися, аналізувати й узагальнювати дослідницький матеріал; інтуїція, дарунок передбачення, просторість знань.

Література:

1.Коханко О.М. Основи психолого-педагогічних досліджень. Хм.-2001р.

2. Цехмістер А.І. Основи психолого-педагогічних досліджень. К.-2000р.

3. В.В. Краевский. Методология педагогического исследования. – Самара: СамГПИ, 1994. – С.11.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ І ПЕДАГОГІКИ

Затверджую:

Зав кафедрою

практичної психології і педагогіки

Каденко О.А.

____________________2011 р.

Завдання

на дипломну роботу студента

Гавришко

напрям підготовки – 0101 – Педагогічна освіта

спеціальність – 7.010107 – Практична психологія

кваліфікація – Практичний психолог

освітньо-кваліфікаційний рівень – Спеціаліст

1. Тема дипломної роботи: «Педагогічна практика як засіб формування професійних якостей майбутніх спеціалістів»

ЗАТВЕРДЖЕНО НА ЗАСІДАННІ КАФЕДРИ _____________ 2011 р.

2. Керівник дипломної роботи: Берека Віктор Євгенович, доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри практичної психології і педагогіки Хмельницького національного університету.

3 Завдання дипломного дослідження

Об’єкт дослідження – практична підготовка майбутніх спеціалістів у вищих навчальних закладах

Предмет дослідження – зміст, форми і методи педагогічної практики майбутніх спеціалістів у вищих навчальних закладах

Мета дослідження – виявити напрями підвищення ефективності організаційно-методичного забезпечення педагогічної практики майбутніх спеціалістів у вищих навчальних закладах

Завдання дослідження

1. Вивчити стан дослідження проблеми в педагогічній теорії та практиці вищих навчальних закладів.

2. Обгрунтувати принципи організації педагогічної практики майбутніх спеціалістів.

3. Розробити, теоретично обгрунтувати зміни до змісту, форм та методів педагогічної практики майбутніх спеціалістів

4. Визначити критерії ефективності організації педагогічної практики при підготовці спеціалістів у вищих навчальних закладах

4. Джерельна база дослідження:

У процесі дослідження має бути проаналізовано нормативно-законодавчу базу, зокрема Конституцію України, закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», Національну доктрину розвитку освіти, Державну програму «Вчитель», а також Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України.

Джерельну базу мають становити загальнотеоретичні і методологічні положення філософії, психології, педагогіки щодо розвитку і всебічного формування особистості, сучасні концепції демократизації освіти і виховання, формування змісту педагогічної практики, а також напрацювання науковців щодо: реалізації професійної освіти (С.У.Гончаренко, Н.М.Дем’яненко, І.А.Зязюн, В.Г.Кремень, Н.Г.Ничкало та ін.), історії та теорії зарубіжної освіти (Є.С.Барбіна, О.М.Пєхота, Л.П.Пуховська, Н.П.Яцишин та ін.); Професійної підготовки майбутніх учителів (О.О.Абдуліна, Ю.К.Бабанський, В.І.Бондар, Н.І.Бібик, Н.В.Кузьміна, О.Г.Мороз, О.Я.Савченко, В.А.Симеченко та ін ).

5. Перелік таблиць і схем, що оформляються плакатами на захист:

Таблиця «Співвідношення годин теорії і практики у окремих вищих навчальних закладах».

Таюлиця «Розподіл функціональних обов’язків при проведенні практики».

Таблиця «Критерії ефективності проведення практики».

Таблиця «ранжування факторів впливу на ефективність педагогічної практики».

Діаграма «Динаміка змін рівні застосування теоретичних знань на практиці».

6. Термін здачі студентом закінченої роботи «20» травня 2012 р.

Керівник

Завдання прийняв до виконання