- •Анафілактичний шок
- •Респіраторний дістресс-синдром дорослих (рдсд)
- •Гостре порушення церебрального гомеостазу
- •Астматичний стан
- •Геморагiчний шок
- •Гіповолемічний шок з переважною втратою плазматичного об”єму крові
- •Гострий набряк легень
- •Стеноз підзв'язкового простору у дітей
- •Інфекційно-токсичний шок у дітей
- •Інтенсивна терапія в умовах неспеціалізованих відділень, або на дошпитальному етапі
- •Інтенсивна терапія в умовах відділення інтенсивної терапії
- •Протоколи надання невідкладної медичної допомоги
- •На дошпитальному етапі
- •Термiнальнi та критичнi стани Клінічна смерть
- •Позалікарняні пологи
- •Післяпологові маткові кровотечі
- •Обструкція дихальних шляхів стороннім тілом
- •Гостра патологія дихальної системи Гострий стенозуючий ларінготрахеобронхіт (гслтб)
- •Нижній бронхообструктивний синдром
- •Бронхіальна астма
- •Бронхоастматичний статус
- •Геморагiчний шок
- •Опіковий шок
- •Анафiлактичний шок
- •Алергічний набряк Kвiнке
- •Інфекційно-токсичний шок
- •Серцево-судинна патологія Гостра серцева недостатність
- •Надшлуночкова тахікардія
- •Шлуночкова тахікардія
- •Брадикардії і брадiаритмiї
- •Фiбриляцiя шлуночкiв
- •Невідкладні стани екзогенного генезу Утоплення
- •Великі і глибокі опіки
- •Термо-iнгаляцiоннi поразки органів подиху
- •Отруєння продуктами горіння
- •Eлектротравма Поразки електричним струмом
- •Поразки атмосферною електрикою
- •Електричні опіки
- •Теплова травма
- •Холодова травма
- •Ургентнi захворювання органів черевної порожнини Особливості перебігу гострих хірургічних захворювань і травм органів черевної порожнини y дітей
- •Гострий апендицит
- •Гострий холецистит
- •Гострий панкреатит
- •Гостра кишкова непрохідність
- •Защемлена грижа
- •Перитоніт
- •Травматичні ушкодження Важка черепно-мозкова травма
- •Cкелетна травма
- •Ушкодження грудної клітки й органів грудної порожнини
- •Пневмо- або гемоторакс
- •Тампонада серця
- •Травми органів черевної порожнини
- •Закрита травма живота з ушкодженням порожнистих органів
- •Закрита травма живота з ушкодженням паренхіматозних органів
- •Закрита травма живота з внутрішньою кровотечею
- •Закриті ушкодження органів заочеревинного простору
- •Відкриті травми живота
- •Ушкодження таза I органів таза
- •Ушкодження хребта
- •Травматичний токсикоз
- •Синдром «затоптування» дітей
- •Політравма
- •Гостра патологія центральної нервової системи Судомний синдром у педіатрії
- •Лихоманка, синдром гiперпiрексiї
- •Менінгіт, енцефаліт
- •Епілепсія
- •Коматозні стани
- •Постгiпоксична кома
- •Кетоацидозна діабетична кома
- •Гiперосмолярна неацидотична кома
- •Гiперлактацидемiчна кома
- •Гiпоглiкемiчна кома
- •Уремічна кома
- •Ацетонемiчна кома
- •Гiпохлоремiчна кома
- •Надниркова кома
- •Мiкседематозна кома
- •Гострі дитячі інфекційні захворювання Гострі респіраторні вірусні захворювання
- •Вітряна віспа
- •Скарлатина
- •Гострі кишкові інфекції Дизентерія
- •Сальмонельоз
- •Ешерiхiози
- •Харчові токсикоінфекції
- •Гострий вірусний гепатит
- •Токсикоз з ексикозом
- •Нейротоксикоз.
- •Гемолiтико-уремiчний синдром (гус).
- •Синдром Рея.
- •Правець
- •Неконтрольовані психоемоційні порушення
Гостра патологія центральної нервової системи Судомний синдром у педіатрії
Діагностичні критерії:
1.При гіпертермії, яка ускладнюється судомами, наявність температури до нападу судом, при централізації кровообігу - виключити інфекційний токсикоз, нейроiнфекцiї.
2.При нормальній температурі тіла з'ясувати причину виникнення судом - виключити отруєння, травми ЦНС, рахіт, спазмофілію, діабет, епілепсію, істерію.
3.Оцінити колір шкіряних покровів - ціаноз, багряні-синюшні, бліді.
4.Порушення подиху - апноe, патологічні типи подиху, задишка.
5.Порушення серцевої діяльності - тахi- або брадикардія, розлади гемодiнамiки.
6.Менiнгеальнi симптоми - ригідність м'язів потилиці, позитивні симптоми Кернiга, Брудзiнського.
7.Вегетативні порушення – розповсюджений дермографізм, анізокорія та інші.
Медична допомога:
1.За показниками - реанімаційні заходи.
2.При збереженій свідомості - iнсуфляцiя кисню через носовий катетер; при порушенні свідомості (ступор, сопор, кома I ст) - iнсуфляцiя кисню через носовий катетер або ларiнгеальну маску; при комі II-Ш ст. з порушенням подиху - після попередньої премедикацiї 0.1% атропіну сульфату 0.1 мл/рік життя (не більш 0.5 мл) внутрівенно, iнтубацiя трахеї і переведення на ШВЛ.
3.Протисудомна терапія: бензодiазепiни (седуксен, реланiум, дiазепам, сiбазон) 0.3-0.5 мг/кг внутрівенно, при неефективності 1% гексенал або тiопентал натрію в дозі 3-5 мг/кг внутрівенно.
4.Дегiдратацiйна терапія: лазiкс 2-3 мг/кг внутрiм’зово або внутрівенно.
5.Госпіталізація до неврологічного відділення, при порушенні вітальних функцій - у ВIТ.
Лихоманка, синдром гiперпiрексiї
Діагностичні критерії:
1.Гiперпiрексiя у дітей виникає як наслідок багатьох інфекційних і неврологічних захворювань через невідповідність теплопродукції і тепловіддачі.
2.Синдром гiперпiрексiї у малюків може бути еквівалентом шоку: стан дитини раптово погіршується, шкіряні покрови бліді, наростаюча тахікардія, занепокоєння, прискорений поверхневий подих, судороги, може з'являтися блювота3.Температура тіла підвищується до 39-40°С, подальше підвищення температури може привести до набряку мозку з порушенням вітальних функцій організму.
Медична допомога:
Жарознижуючі препарати при гiперпiрексiї використовують таким чином:
-раніше здоровим дітям при температурі тіла вище 39°С i/або при м'язовій ломоті і головнiй болі,
-дітям з фебрiльним судорогами в анамнезі при температурі тіла вище 38-38,5°С,
-дітям з важкими захворюваннями серця і легень при температурі тіла вище 38,5°С,
-дітям перших 3 місяців життя при температурі тіла вище 38°С.
1.Парацетамол 10-15 мг/кг або iбупрофен (дітям старше 3 місяців) 5-10 мг/кг усередину, або ацелiзiн 0.1-0.2 мл/рік життя або 50% розчин анальгіну в дозі 0.1 мл/рік життя внутрiм’язово або внутрівенно.
2.При неефективності або порушеннях мікроциркуляції (холодні кінцівки при гіпертермії, озноб) - папаверин 2% у дозі 0.5 мг/кг або бензодiазепiни (седуксен, реланiум, дiазепам, сiбазон) у дозі 0.2-0.3 мг/кг внутрiм’язово.
3.При відновленій мікроциркуляції (шкіра гаряча, гiперемiрьована, кінцівки теплі) застосовують фізичні методи збільшення тепловіддачі: розкрити дитину, розтерти шкіру спиртом, оцтові обгортання, обдування вентилятором; у важких випадках - пакети з льодом (холодною водою) на області проекції великих судин.
4.Забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів, оксигенотерапія 100% киснем.
5.При явищах шоку - iнфузiя iзотонiчного розчину натрію хлориду 10 мл/кг, або препаратів ГЕК 4-6 мл/кг.
6. За показниками - реанімаційні заходи.
7. Госпіталізація у важких випадках до ВIТ.