TЕМА 1

Предмет і метод економічної теорії.

1. Розвиток економічної думки й становлення економіч­ної теорії як науки.

2. Функції та методи економічної теорії.

3. Етап розвитку економічної теорії.

Розвиток економічної думки й становлення економіч­ної теорії як науки.

Наука це особлива сфера людської діяльності. Її головна функція – розробка і систематизація знань про оточуюче людей середовище, виявлення закономірностей розвитку природи, економіки, суспільства тощо.

Вивчення будь –якої науки починається с вивчення її предмета.

Предмет науки – це сфера яка досліджується тією чи іншою наукою.

Предмет будь-якої науки не є чимось абсолютно незмінним, раз і назавжди даним. Історичний прогрес суспільства, накопи­чення й поглиблення знань про навколишній світ неминуче ве­дуть до залучення у сферу наукового дослідження нових про­блем, змушують по-іншому вирішувати накопичені проблеми. Отже, предмет науки - категорія історична.

В розвитку предмета економічної теорії можна виділити три етапи: економіка, політична економія і економікс.

Економічна теорія спочатку виникла в античному суспільстві як економія - наука ведення домашнього господарства.

Термін "економія" вперше запропонував грецький філософ Ксено­фонт (5-4 ст. до н.е.). У своїй роботі він у формі діалогу дає правила ведення домашнього господарства і землеробства.

"Економіка" як похідна від "економія" означає від грецького: "ой­кос" -дім, домашнє господарство; "номос" вчення, закон, що означало закони домашнього господарства, або управління домашнім господарством.

Зустрічається термін "економіка" і у відомого мислителя, грецького філо­софа Аристотеля (3 ст. до н.е.). У своїй книзі "Політика" Аристотель вперше проаналізував економічні явища рабовласницького строю Древній Греції.

Отже у первісному значенні економіка – це наука про раціональну організацію та управління домашнім господарством.

Останнє було переважно замкнутим натуральним господарством. Домашні господарства (патріархальні сім'ї, рабовлас­ницькі латифундії, а пізніше поміщицькі господарства) складали основу економічної системи. Відповідно і національна економіка являла собою ме­ханічну єдність уособлених виробничих осередків. Між ними практично не було економічних зв'язків. Така еко­номіка була досить простою і прозорою.

У міру виникнення та розвитку суспільного поділу праці і товарно-грошових відносин долається замкненість натуральних господарств, поступово формується суспільне виробництво в межах національної економіки. Водночас розширяються й розви­ваються її зовнішньоекономічні зв'язки і, насамперед, зовнішня торгівля. У ХІУ-ХУ ст. починається занепад феодального спосо­бу виробництва. На зміну йому прийшов новий - капіталіс­тичний. З його появою економічна система дедалі усклад­нюється. Ринок поєднує уособ­лених в економічному відношенні усіх суб'єктів господарювання в єдине ціле. Зростають масштаби й економічна роль держави і роз­витку світової торгівлі. Водночас виникає потреба в новому тлу­маченні поняття "економіка". Саме в цей час і з'являється термін "політична економія". Він був уперше вжитий французьким вче­ним А. Монкретьєном у "Трактаті політичної економії", який вийшов у світ в 1615 році. Назва політична економія походить від грецьких слів роliticos, що означає державний, суспільний, і oikonomia - управління домашнім господарством. Майже три століття економічна теорія фігурувала як "політична економія".

У буквальному перекладі термін "політика" - це мистецтво управління державою, країною. В економічному ас­пекті словосполучення "політична економія" акцентує увагу на державній економічній політиці, мистецтві управління націо­нальною економікою. Це вже інший зріз господарської діяльності людей, не в рамках домашнього господарства, тієї чи іншої ви­робничої одиниці, а усієї країни.

Третім етапом розвитку економічної науки можна назвати розвиток такого напряму як еконамікс. Термін „економікс” вперше застосував англійський економіст Джеванс.

Економікс - це дослідження поведінки людей в процесі виробництва, роз­поділу і споживання матеріальних благ і послуг в світі обмежених ресурсів.

Економічна теорія поділяється на мікроекономіку та макроекономіку.

Мікроекономіка досліджує, аналізує і здійснює узагальнення на конкрет­ному рівні підприємства, фірми чи локального ринку.

Макроекономіка розглядає економічні процеси в масштабі країни.

Економічна теорія займає важливе місце в системі суспільних знань. Як фундаментальна наука, вона служить теоретичною основою цілого ряду еко­номічних наук, як галузевих (економіка промисловості, сільського господарс­тва, будівництва, транспорту), так і спеціалізованих (економіка праці, фінанси, грошовий обіг і кредит, економічна статистика, економіка природокористу­вання, міжнародна економіка). Крім того вона межує з багатьма іншими суспі­льними науками: історією, філософією, політологією, психологією і соціоло­гією.

Виділяють позитивну і нормативну економічну теорію.

Позитивна економічна теорія, описує факти і допомагає дослідити фак­тичний стан економіки.

Нормативна економічна теорія розробляє бажані для суспільства економічні моделі, які слід втілювати в життя.

Суть економічних явищ розкривається в системі економічних законів та економічних категорій.

Економічні закони виражають найбільш істотні, стійкі, масові, такі що повторюються причинно – наслідкові залежності між явищами та процесами економічного життя суспільства.

Економічні категорії – це теоретичне вираження реально існуючих економічних явищ та процесів.