3. Додаткові принципи:

- єдності фінансової та грошової системи держави

- фінансової безпеки держави

Методи фінансової діяльності держави:

1.мобілізація коштів – це система заходів, які здійснюються державою для планомірного формування фондів коштів. Види мобілізації: обов’язкова (сплата податків) і добровільна (допомоги, пожертви, дарунки). 2. розподіл коштів – це система заходів щодо виділення коштів за призначенням.

Завдяки розподілу коштів видно пріоритети державної політики та її співвідношення з функціями держави. Розподіл коштів здійснюється на підставі Бюджетного кодексу відповідно до Закону України про державний бюджет.

Методи розподілу коштів: 1. фінансування; 2. кредитування.

Фінансування – це безповоротний, безоплатний, цільовий відпуск коштів, що здійснюється на підставі затвердженого фінансового плану з відповідного централізованого фонду кошту.

Ознаки фінансування: 1. безповоротність; 2. безоплатність; 3. цільовий характер; 4. підстава здійснення – закон про державний бюджет, рішення про місцевий бюджет; 5. здійснюється з бюджету відповідного рівня.

Кредитування – це виділення коштів на певний строк на засадах оплатності та поворотності з додержанням цільового призначення.

Ознаки кредитування: 1. оплатність; 2. строковість; 3. поворотність; 4. цільовий характер; 5. підстава здійснення – закон про державний бюджет, рішення про місцевий бюджет; 6. здійснюється з бюджету відповідного рівня.

3. використання коштів – це система заходів щодо використання за призначенням бюджетних коштів.

Ознаки використання коштів: 1. плановість; 2. цільовий характер; 3. ефективність; 4. економія; 5. здійснюється в межах затверджених лімітів.

3. Фінансова система України та її складові

Фінансова система України – це сукупність фінансових інститутів, які сприяють утворенню та використанню централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності держави.

Фіна́нсова систе́ма — це сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ, за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані і децентралізовані грошові фонди.

Фінансова система виникла разом з появою держави і нерозривно зв'язана з її функціонуванням. За допомогою фінансової системи держава нагромаджує та використовує кошти для утримання свого апарату, а також спрямовує їх на виконання своїх функцій.

Фінансова система охоплює грошові відносини між державою і підприємствами та організаціями, державою і населенням, між підприємствами і всередині них.

Основними елементами фінансової системи є: загальнодержавні фінанси; місцеві фінанси; фінанси суб'єктів господарювання усіх форм власності; фінанси невиробничої сфери діяльності; фінанси населення; фінансовий ринок; фінансова інфраструктура.

12. Принцип гласності та деякі інші.

Основні ланки фінансової системи України: 1. Бюджетна система, яка включає Державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим, а також місцеві бюджети;

2. Централізовані цільові фонди грошових коштів загальнодержавного призначення;

3. Фінанси підприємств різних форм власності, організацій, установ і галузей народного господарства;

4. Майнове та особисте страхування;

5. Кредит (державний та банківський)

1. Центральне місце у фінансовій системі України посідає Бюдже́тна систе́ма Украї́ни яка складається з державного бюджету України та місцевих бюджетів.

До місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань. Завдяки бюджетній системі утворюються грошові фонди відповідних державних та адміністративно-територіальних угруповань. Такі грошові фонди необхідні для реалізації загальнодержавних або територіальних соціально-економічних планів і програм, гарантування оборони та безпеки країни. Під порушенням законодавства про бюджетну систему в Україні — діянням, яке передбачає кримінальну відповідальність — розуміється використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а так само недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, якщо предметом цих діянь були бюджетні кошти у великих розмірах

2. Централізовані фонди грошових коштів ( централізовані фінанси ) - це економічні грошові відносини, які пов'язані з формуванням та використанням фондів грошових коштів держави, що акумулюються в державній бюджетній системі та централізованих грошових фондах цільового призначення. Централізовані цільові фонди - відносно нова ланка фінансової системи України. До них належать: Пенсійний фонд і Фонд соціального страхування, Фонд для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціальному захисту населення, Державний інвестиційний фонд.

3. Фінанси підприємств різноманітних форм власності (державні, акціонерні, приватні, орендні й ін.) складають основу фінансів.

Тут формується переважна частина фінансових ресурсів. Від стану фінансів підприємств багато в чому залежить загальне фінансове становище країни.

В умовах ринкових відносин підприємства здійснюють свою діяльність на засадах комерційного розрахунку, при якому витрати підприємства повинні покриватися за рахунок власних доходів. Головним джерелом виробничого і соціального розвитку трудових колективів стає прибуток.

Підприємства стали мати реальну фінансову незалежність, самостійно розподіляють виторг від реалізації продукції, на свій розсуд розпоряджаються прибутком, формують виробничі і соціальні фонди необхідними їм коштами для інвестування, використовуючи в тому числі і ресурси фінансового ринку.

Підприємства стали вільні від дріб'язкової опіки з боку держави, але водночас різко підвищилася їхня відповідальність за економічні і фінансові результати роботи.

Фінанси державних підприємств Джерелами формування майна суб’єктів господарювання, зокрема і державних підприємств, є: - грошові та матеріальні внески засновників; - доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); - доходи від цінних паперів; - капітальні вкладення і дотації з бюджетів; - надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об’єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб’єктів; - кредити банків та інших кредиторів; - безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; - інші джерела, не заборонені законом 4. Спеціальні цільові фонди;

Наприклад, Пенсійний фонд України. Специфіка спеціальних цільових фондів: - цільове призначення; - визначена законодавча самостійність; - відокремленість від державного бюджету; - управління ними здійснюється чітко визначеними органами державної влади; - чітко визначені джерела формування; - чітко визначені напрями використання коштів; - зумовлені конкретними потребами.

З розвитком ринкових відносин майнове й особисте страхування та страхування відповідальності набувають дедалі більшого значення, оскільки ступінь страхового ризику, пов'язаного з можливістю настання стихійних лих, спадів виробництва, фінансових втрат, політичною нестабільністю, зростає.

Слід зазначити, шо чітка спеціалізація серед страховиків за напрямками страхової діяльності на сьогодні відсутня. Більшість страхових компаній проводять операції по страхуванню життя, страхуванню майна юридичних і фізичних осіб, страхуванню вантажів, страхуванню від нещасливих випадків і хвороб, страхуванню відповідальності, фінансових ризиків.

5. Кредит.

Державний кредит - фонд коштів, що утворюється шляхом випуску державних позик. У цих відносинах позичальником виступає держава, а кредиторами юридичні та фізичні особи, які купують цінні папери, становлять її борг. Для формування фонду коштів також використовуються вклади громадян в ощадні банки як джерело кредитних ресурсів.

Банківський кредит — охоплює відносини по утворенню в розпорядженні банків грошових фондів (кредитних ресурсів) за рахунок статутних та інших фондів банків, коштів на депозитних рахунках, коштів в обігу та міжбанківських розрахунках тощо. З фондів банківського кредитування видається короткострокова, середньострокова і довгострокова позичка за умов зворотності і відплатності юридичним особам на виробничі, соціальні потреби, а також фізичним особам на різноманітні потреби.