Тема 13. Теоретичні основи самоменеджменту

Навчальні цілі теми:

- отримати базові знання в галузі управління своїм розвитком (самоуправління);

- набути навичок і виробити уміння з самоуправління своєю життєдіяльністю і діяльністю;

- сприяти вихованню характеру цілісної особистості.

Ключові поняття та терміни: особистість, концепція, самоуправління, самонавчання, самоконтроль, самовдосконалення, акмеологія.

План

1. Загальні положення самоменеджменту

2. Предмет, функції самоменеджменту

3. Концепції розкриття особистості

4. Принципи і правила саморозвитку менеджера

1. Загальні положення самоменеджменту

Сучасна епоха потребує принципових змін практично в усіх сферах життєдіяльності і діяльності кожної людини. Суспільно-економічні відносини, підходи, методи, технології вирішення життєвих проблем, що створювалися протягом десятиліть, застаріли і більше не відповідають вимогам часу, цілям нового суспільства і людини.

Людина, опинившись поза звичним ритмом життя, постала перед необхідністю по-новому бачити, чути і відчувати дійсність, аналізувати труднощі, які з’являються при реалізації потреб, норм, і робити відповідні висновки.

Поява великої кількості літератури з рекомендаціями і порадами, як досягти успіху в житті, у бізнесі, — це зворотна реакція суспільства на природну потребу людини, яка опинилася у складній ситуації, що потребує перегляду життєвих цілей і енергійних дій з оволодіння інноваційними технологіями та втілення їх у практику. Проте компетентність, набута у процесі ознайомлення зі спеціальною літературою, що відображає досвід попередників, без знання наукових основ функціонування людського організму, людини як індивіда, суб’єкта, особистості, індивідуальності й універсума, механізмів самоорганізації та саморегуляції, технологій самоуправління і навичок їх використання, приречена на напівпрофесіоналізм, напівефективність, напівуспіх.

Людська істота — досить складний агрегат, і його необхідно вивчати як якусь машину. Ми усвідомлюємо, що для управління будь-яким агрегатом на зразок автомобіля або локомотива нам насамперед потрібно пройти навчання. Ми не можемо керувати цими машинами інстинктивно, але чомусь думаємо, що звичайних інстинктів досить для управління людською машиною, хоча вона набагато складніша ...(Г. Л. Гурджиев)

Самоменеджмент вивчає теорію і практику самостійного управління людиною (як індивіда, суб’єкта, особистості, індивідуальності й універсума), про­цесом своїх життєдіяльності та діяльності й має переважно прак­тичну спрямованість на життєвий успіх і на те, як стати самим собою. Самоменеджмент —це нове по­няття, яке ще не склалося, але є дуже актуальним у нинішніх умо­вах, що вимагають від людини перебудови, швидкої адаптації до реалій дійсності, активної життєвої позиції та цілеспрямованої діяльності. Це системна діяльність із самоорганізації людиною своїх життєвих функцій, що забезпечують реалізацію внутрішніх потенцій, спрямованих на досягнення певного результату за оптимального використання її внутрішніх ресурсів з урахуванням зовнішніх чинників.

Самоуправління життєдіяльністю лю­дини характеризується опосередкованими переходами основних категорій теорії самоуправління, які мають певний філософський зміст.

Вихідна категорія — «життєдіяльність». Вона вибрана на підставі аналізу її змісту, що визначає межі дослідження. Ця категорія є основою побудови системи теоретичного знання – це буття людини, її потреби і цикл процесів, що забезпечує їх задоволення. Він охоплює активацію поведінки, пошук предмета, його пізнання, оцінку, привласнення, задоволення потреби і, отже, її «зникнення» як підстави циклу процесів

Центральна категорія — «ціль». Це «продукт» свідомості, який вис­тупає системотворним і організуючим фактором у людини. Внаслідок протилежності вихідної та центральної категорій теорії самоуправління остання не може бути безпосередньо дедукована (виведена) з вихідної. Перехід від життєдіяльності до цілі здійснюється шляхом аналізу про­цесу інтеріоризації, що у реальності опосередковує зв'язок цілі з чуттєво-практичною діяльністю.

Завершальна категорія — «самоуправління», є ланкою між вихідною і центральною категоріями. Вона спрямовує дослідження об'єкта і відоб­ражає якісну межу його розвитку, де відбуваються зміна різноманітних властивостей, реалізація певних можливостей об'єкта. У даному разі життєдіяльність перетворюється на діяльність.

Діяльність не тільки на практиці, а й у теорії управління часто використовується як синонім понять «робота», «праця» на стратегічному і тактичному рівнях. Тут криється принципова помилка. «Діяльність» — дуже складне поняття. Діяльність людини на стратегічному рівні управління характеризується абстрактністю, вимагає розвинених стратегічних здібностей, а на тактичному — конкретністю ситуаційно виникаючих завдань, які мають вирішуватися в межах стра­тегії. Важливість поняття «діяльність» зумовлена:

- необхідністю рефлексивного усвідомлення діяльності;

- залежністю результату діяльності від способу дії людини;

- особливим значенням способу діяльності та здібностей людини для його розвитку.

І. Фіхте стверджував, що здібності розвиваються паралельно з роз­витком діяльності. Для діяльності характерним є процес реалізації норми перетворення чогось. Людина є лише одним із забезпечуючих факторів, діячем, або таким, що організує взаємодію між матеріалом і засобом.

Основним методологічним положенням самоменеджменту ми визначаємо сам підхід до здійснення людиною діяльності для життя, а не навпаки, як було і є в нашому суспільстві, коли людина є придатком суспільної системи, що служила державі без адекватного взаємного сприяння в досягненні цілей.

Основні завдання теорії самоуправління:

- вивчення й узагальнення досвіду самоуправління життєдіяльністю і діяльністю людини при досягненні нею своїх цілей;

- виявлення і дослідження закономірностей, властивих самоуправлінню;

- розроблення рекомендацій в галузі самоуправління, підготовки людини до активної життєвої позиції;

- розроблення методів дослідження проблем самоуправління, виявлення нових вимог і тенденцій розвитку.

На сьогодні завдання і сутність самоменедж­менту може бути представлена в системній залежності з іншими дис­циплінами (таб. 13.1)

Таблиця 13.1.