- •1) Визначення політики. Політика, як суспільне явище і сутність , похдоження.
- •2) Характеристика суб’єктів політики за характером і місцем у соціальній структурі суспільства (соціальні, інституціональні, функціональні)
- •3) Функції політики у суспільному житті
- •4) Об’єкт, предмет та структура політології
- •5) Характеристика загальнотеоретичних методів політичної науки
- •6) Характеристика основні функції політології
- •7) Становлення політології як науки і навчальної дисципліни.
- •8) Основні проблеми політичної науки визначені юнеско 1948р.
- •9) Визначення влади та основні види суспільної влади їх характеристика.
- •10) Основні концепції природи і сутності влади
- •11) Визначення і характеристика особливостей політичної влади
- •12) Характеристика ресурсів політичної влади за основними сферами життєдіяльності суспільства .
- •13) Характеристика основних функцій політичної влади
- •14) Основні форми та методи здійснення державної політичної влади .
- •15) Легальність та легітимність політичної влади
- •16) Типологія легітимності Макса Вебера та Девіда Хелда
- •17. Визначення кризи легітимності , її причини ,ознак та можливі засоби подолання
- •18) Особливості політичної влади в Україні на сучасному етапі.
- •19). Політична система суспільства: сутність, структура, функції.
- •20) Типологія політичних систем г.Алмонда
- •21)Складові політичної системи України , визначені Конституцією та її загальна характеристика .
- •22) Політичний режим як функціональна характеристика політичної системи суспільства: сутність, ознаки, типологія.
- •23) Характеристика тоталітарного політичного режиму
- •24) Авторитарний політичний режим
- •25) Характеристика демократичного політичного режиму
- •26. Форми трансформації недемократичних політичних режимів за Єжі Вятром.
- •27. Характеристика політичних систем та політичного режиму сучасної україни.
- •Визначення політики. Політика, як суспільне явище і сутність , похдоження.
3) Функції політики у суспільному житті
Функції політики — це основні напрями її впливу на суспільство. Оскільки вплив політики на суспільство є багатоманітним, то виокремлюються багато різних її функцій. Головною з них є та, що випливає із самої сутності політики та її соціального призначення і полягає у керівництві та управлінні суспільними процесами й забезпеченні завдяки цьому єдності та цілісності суспільства.
Інші функції політики підпорядковуються головній. До них, зокрема, належать:
вираження і задоволення соціальних інтересів. Політика покликана створювати членам суспільства можливості для вираження і задоволення їхніх суспільно значущих інтересів і потреб;
інтеграція суспільства на основі узгодження соціальних інтересів. Політика координує соціальні інтереси і потреби, певним чином субординує їх, підпорядковує часткові інтереси загальним. Вона може виражати у першу чергу інтереси лише частини суспільства, підпорядковуючи їй інші інтереси. У цьому разі політика відіграє дестабілізуючу роль і може викликати гострі соціальні конфлікти й навіть руйнування суспільства як політично організованої спільноти;
раціоналізація соціальних суперечностей і конфліктів, їх цивілізоване вирішення через діалог членів суспільства між собою і з державою;
соціалізація особи, тобто становлення індивіда як члена людської спільноти, включення його у складний світ суспільних відносин. З одного боку, політика забезпечує цілеспрямований вплив на соціалізацію особи, а з іншого — виступає засобом, за допомогою якого індивід здатен набути соціальних якостей, формувати себе як суспільно активного суб'єкта.
забезпечення наступництва та інноваційності суспільного розвитку. Завдяки політиці забезпечується послідовність розвитку суспільства, в управлінні суспільними процесами враховується досвід попередніх поколінь і одночасно впроваджуються зумовлені назрілими потребами й вимогами новації.
Це найбільш загальні напрями впливу політики на суспільство. До числа її функцій належать і ті, які здійснюються окремими суб'єктами політики. Така всеосяжна роль політики зумовлена трьома її найважливішими властивостями: універсальністю, інклюзивністю та атрибутивністю.Універсальність політики полягає у її всеосяжному характері, здатності впливати практично на будь-які сторони та елементи життєдіяльності суспільства, починаючи з масштабів держави й закінчуючи індивідуальними рисами характеру людини.
Інклюзивність (від лат. includere — включати) політики — це її здатність необмежено проникати в усі сфери суспільного життя. Атрибутивність політики проявляється у її здатності поєднуватися з неполітичними суспільними феноменами, відносинами і сферами, утворюючи інші види суспільних відносин і сфери суспільного життя
4) Об’єкт, предмет та структура політології
Об´єктом політології є все те, що відноситься до прояву політичного:
– політична сфера, особливості її функціонування і розвитку;
– політична дійсність, політичне життя особи й суспільства, політичні відносини;
– політичні ідеї, теорії і доктрини, проблеми, події, прогнози, технології політичних процесів.
Щодо визначення предмета політології існують різні погляди. В американській енциклопедії політологію визначено як науку про характер і функції держави й уряду, через які держава здійснює владу. Деякі політологи предметом політології вважають вивчення політичних систем як сукупності владних інститутів, а також політичної влади як основи функціонування й розвитку політичних систем. Останнім часом значного поширення набув системний підхід до визначення предметного поля політології. Згідно з ним її метою є дослідження тенденцій і законів структури, функціонування та розвитку політичного життя соціальних спільнот, залучення їх до діяльності з реалізації політичної влади та політичних інтересів. Виходячи з цього, предметом політології, як раціонального відображення політики, є закономірності політичного життя в усіх його виявах: зміст, структура і функції, місце і роль політичної системи в його розвитку та функціонуванні, у здійсненні політичної влади.
Політологія має певну внутрішню структуру, основними елементами якої є історія політичних учень, теорія політики і прикладна політологія. Історія політичних учень досліджує зародження, становлення і розвиток політичних поглядів, ідей, теорій тощо протягом усього періоду існування державно організованого суспільства. Основними етапами цієї історії є Стародавній світ, Середньовіччя, Відродження, Новий і Новітній час. Головною складовою політології є теорія політики. Вона вивчає політику як цілісний предмет і має свої внутрішні структурні елементи: концепції політики і влади; теорії політичної системи і процесів; моделі політичної участі й лідерства; теорії формальних і неформальних інститутів політики — державознавство, партологія, концепції груп інтересів, бюрократії та еліт; теорії міжнародних відносин і зовнішньої політики. У структурі політології розрізняють також емпіричний і теоретичний рівні та аспекти знань і досліджень. Вони тісно переплітаються в межах більшості політологічних досліджень, які містять одночасно й побудову теоретичних моделей, концептуалізацію понять та гіпотез, і первинне збирання та аналіз емпіричних даних. Однак в одних випадках у політологічних дослідженнях може переважати теоретичний аспект, наприклад під час розробки теорії політичної системи, концепцій політики, влади, демократії, політичної культури тощо, а в інших — емпіричний: в ході вивчення конкретних політичних процесів, політичної поведінки, розробки політичних технологій тощо.