- •1) Визначення політики. Політика, як суспільне явище і сутність , похдоження.
- •2) Характеристика суб’єктів політики за характером і місцем у соціальній структурі суспільства (соціальні, інституціональні, функціональні)
- •3) Функції політики у суспільному житті
- •4) Об’єкт, предмет та структура політології
- •5) Характеристика загальнотеоретичних методів політичної науки
- •6) Характеристика основні функції політології
- •7) Становлення політології як науки і навчальної дисципліни.
- •8) Основні проблеми політичної науки визначені юнеско 1948р.
- •9) Визначення влади та основні види суспільної влади їх характеристика.
- •10) Основні концепції природи і сутності влади
- •11) Визначення і характеристика особливостей політичної влади
- •12) Характеристика ресурсів політичної влади за основними сферами життєдіяльності суспільства .
- •13) Характеристика основних функцій політичної влади
- •14) Основні форми та методи здійснення державної політичної влади .
- •15) Легальність та легітимність політичної влади
- •16) Типологія легітимності Макса Вебера та Девіда Хелда
- •17. Визначення кризи легітимності , її причини ,ознак та можливі засоби подолання
- •18) Особливості політичної влади в Україні на сучасному етапі.
- •19). Політична система суспільства: сутність, структура, функції.
- •20) Типологія політичних систем г.Алмонда
- •21)Складові політичної системи України , визначені Конституцією та її загальна характеристика .
- •22) Політичний режим як функціональна характеристика політичної системи суспільства: сутність, ознаки, типологія.
- •23) Характеристика тоталітарного політичного режиму
- •24) Авторитарний політичний режим
- •25) Характеристика демократичного політичного режиму
- •26. Форми трансформації недемократичних політичних режимів за Єжі Вятром.
- •27. Характеристика політичних систем та політичного режиму сучасної україни.
- •Визначення політики. Політика, як суспільне явище і сутність , похдоження.
25) Характеристика демократичного політичного режиму
Класичне визначення демократії належить американському президентові А. Лінкольну: "Демократія - це влада народу, обрана народом і для народу." Ядром демократії, її визначальною ідеєю є суверенітет народу. Понятіедемократіі як влада суверенного народу включає в себе: 1) народ єєдиним і вищим джерелом влади в країні; 2) державна влада тільки тоді може вважатися легітимною, коли її формування й існування підтримано народом відповідно до норм права шляхом вільного волевиявлення виборців на вільних виборах; 3) народ має безумовне право самостійно вирішувати свою долю, і за найважливішими для долі країни і народу питань влада, як правило, обов'язково повинна спиратися на явно виражене схвалення народу;
4) народ сам вибирає собі представників, має важелі реального впливу на їхдіяльність, а також конкретні механізми контролю за діяльністю держави і коректування його діяльності в період між виборами; 5) у період виборів та у відповідності з нормами права народ має безумовне право і реальний механізмзміни влади, а також структурної зміни характеру державної влади; 6) у випадку явного зловживання влади довірою народ, переростання влади з інструментуреалізації інтересів народу в інструмент тиранії над народом, народ маєбезумовне право достроково усунути від влади такий уряд. Другою найважливішою характеристикою демократії є те, що епіцентром такогоустрою суспільства і такого способу організації влади є особистість людини, якавизнається найвищою цінністю в країні. Третя характерна риса всіх сучасних демократичних режимів - плюралізм (від лат. Рluralis - множинний), що позначає визнання в суспільно-політичному житті безліч різних взаємозалежних і разом з тим автономних, соціальних, політичних груп, партій, організацій, ідеї та установки яких знаходяться в постійному зіставленні, змаганні, конкурентній боротьбі. Плюралізм як принцип політичної демократії виступає антиподом монополізму в будь-якій його формі.
26. Форми трансформації недемократичних політичних режимів за Єжі Вятром.
Методологія Вятра грунтувалася на тім, що політична культура як компонент політичної системи, з одного боку, багато в чому визначає якості політичного режиму, а з іншого боку, сама постійно зазнає на собі його вплив. У відповідності з трьома базовими типами політичного режиму в межах функціонального підходу вирізняються три основні типи політичної культури: тоталітарний, авторитарний та демократичний.
Тоталітарна політична культура характеризується ідеологічною заангажованістю політичної свідомості та політичної поведінки членів суспільства, бо в тоталітарних системах має право на існування тільки одна, офіційна ідеологія, яка повинна визнаватися усіма. Тоталітарній культурі притаманні культ вождя, міфологізація свідомості, активно-підданське ставлення до влади. Тоталітарна влада вимагає від членів суспільства не тільки свого визнання як законної, але й постійного виявлення активності по її підтримці.
Аполістичність розцінюється як прояв нелояльності до режиму. У тоталітарних системах діє принцип “Хто не з нами, той проти нас”. Політична активність в умовах тоталітаризму часто має примусовий характер, бо її спонукальним мотивом є страх. Авторитарна політична культура, навпаки, характеризується аполістичністю. Хоча члени авторитарних систем можуть виявляти самостійну активність у різних сферах суспільного життя (економіці, культурі тощо), але це обходить політику. Аполістичність культивується режимом, який побудований на одноосібному правлінні. Його цілком задовольняє пасивно-під-данське ставлення до влади. Головне –щоб не заважали правити. У авторитарних системах діє принцип: “Хто не проти нас, той з нами”.
Демократична політична культура характеризується толерантним ставленням до різних політичних поглядів та переконань, визнанням опозиції. Найважливішою політичною цінністю є громадянські права і свободи. Оскільки в демократичних суспільствах громадяни вільні у виборі – брати чи не брати участі в політиці, то реальна політична активність є середньою. При цьому більшість членів суспільства внутрішньо готові до політичної участі.