Склад і рівні біорізноманіття

Екологічне різноманіття	Генетичне різноманіття	Видове різноманіття
-         біоми -         біорегіони -         ландшафти -         екосистеми - Культурне різноманіття: людські взаємовідносини на всіх рівнях середовища існування	-         популяції -         особини -         хромосоми -         гени -         нуклеотиди	-         царства -         типи -         родини -         роди -         популяції -         особини

У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро (Бразилія* на Конференції ООН із проблем охорони навколишнього середовища, в якій брали участь глави 179 держав світу прийнята Конвенція про біорізноманіття, яке є як основою еволюції та функціо­нування систем біосфери, так і сталого забезпечення потреб населення Землі. В Конвенції про біорізноманіття вперше сказано про необхідність збереження та відтворення форм організації живих істот, екосистем і ландшафтів.

У 1994 році Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про збереження біологічного різноманіття. Біологічне різноманіття – національне багатство як з погляду екології, так і генетики, соціології, економіки, медицини, етики, естетики, культури.

Конвенція передбачає, що країни мають право самі розпоряджатися своїми біологічними ресурсами, але вони також несуть відповідальність за збереження їх біологічного різноманіття та раціональне використання.

Країни, які приєднуються до Конвенції, повинні:

• розробляти національні стратегії, плани або програми зі збереження та раціонального використання біологічного різноманіття;

• здійснювати збереження та раціональне використання біологічного різноманіття як елемент планування та політики;

• використовувати засоби масової інформації та просвіту для того, щоб допомогти громадськості зрозуміти важливість біологічного різноманіття та необхідність вживати заходи для його збереження;

• прийняти закони для захисту видів, яким загрожує вимирання або зникнення, створити системи заповідників для збереження біорізноманіття та сприяти екологічно безпечному розвитку навколо цих територій.

На національному рівні координацію діяльності в цій галузі здійснює Національна комісія з питань збереження біорізноманіття та Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

На конференції міністрів «Навколишнє середовище для Європи» (Софія, 23–25 жовтня 1995 р.* міністри з довкілля 55 країн прийняли Загальноєвропейську (Пан’європейську* стратегію в галузі біологічного і ландшафтного різноманіття. У такий спосіб вони створили узгоджену базу для проведення роботи зі збереження та покращення якості природи і ландшафтів на всій території Європи.

Важливість збереження та невиснажливого вико­ристання біорізноманіття та впровадження екосистемного підходу до збереження природи ще раз підкреслена на Все­світньому самміті зі стійкого розвитку, який відбувся в Йо­ганнесбурзі (ПАР* 26 серпня – 4 вересня 2002 року, оскільки ця сфера була віднесена до п’яти пріоритетних проблем людства (інші чотири: вода, енергія, здоров’я та атмосфера*.

Нормативно-правові акти щодо збереження біорізнома­ніття в Україні (Табл. 18* за змістом поділяють на окремі блоки.

• Акти, які визначають загальні засади правової системи держави, порядок розв’язання соціально-економічних та інших питань, суттєвих для забезпечення завдань збереження та збалансованого використання біорізноманіття (Конституція України, законодавчі акти з питань діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, бюджету, податків та ін*.

Таблиця 18