- •Тема 14 проблеми збереження біоти
- •1. Збереження біорізноманіття – шлях до оптимізації соціоекосистем
- •Вплив людини на природнє середовище
- •Склад і рівні біорізноманіття
- •Перелік законодавчих та інших нормативно-правових актів України, які діють у сфері використання та збереження біорізноманіття
- •2. Роль Червоної та Зеленої книг у збереженні біорізноманіття
- •3. Об’єкти охорони природи, їх значення в житті біосфери та суспільства
- •4. Формування національної екомережі України
- •Охоронні території природно-заповідного фонду України
- •5. Природно-заповідний фонд України та Чернівецької області
- •Біосферні, природні заповідники, національні природні парки України (станом на 1.01.2006*
- •Національні природні, регіональні ландшафтні парки та заказники загальнодержавного значення Чернівецької області
ЛЕКЦІЯ 14
Тема 14 проблеми збереження біоти
Питання для розгляду
1. Збереження біорізноманіття – шлях до оптимізації соціоекосистем.
2. Роль Червоної та Зеленої книг у збереженні біорізноманіття.
3. Об’єкти охорони природи, їх значення в житті біосфери та суспільства.
4. Формування національної екомережі України.
5. Природно-заповідний фонд України і Чернівецької області.
1. Збереження біорізноманіття – шлях до оптимізації соціоекосистем
Біотичні компоненти біосфери найчутливіші до будь-яких зовнішніх впливів. Наразі вчені фіксують значну трансформацію та деградацію біоти на земній кулі. Зокрема, багато видів рослин і тварин уже знищено (стеллерова корова, гігантський лемур, дронт, тур.
За повідомленнями Міжнародного Союзу Охорони природи (МСОП* за останні 500 років вимерло 844 види тварин і рослин.
Нині численність окремих видів живих істот зменшилась, а деяких – збільшилася. Значна кількість організмів гине від отруйних речовин, що надходять до екосистем у результаті діяльності людини. Такі процеси найхарактерніші для таких регіонів планети:
де скоротилися площі природних угідь і відбувся їх розподіл на окремі острівці (інсуляризація*;
де природні ландшафти перетворені в напівкультурні;
де природні та напівкультурні угіддя мають високе експлуатаційне навантаження;
коли у природне середовище надходить велика кількість промислових і сільськогосподарських відходів.
Виділяють три основні механізми деградації живої речовини біосфери:
1. Руйнування середовища існування, яке може відбуватися безпосередньо (вирубування лісів, розорювання земель та ін.* або ж під впливом забруднення середовища сторонніми, в тому числі, токсичними речовинами, або через збіднення ресурсів, необхідних живим організмам. В останні десятиліття втручання людини в середовище існування набуло загрозливих масштабів (Табл. 16*.
2. Надмірне добування, яке спостерігається тоді, коли з популяцій рослин чи тварин вилучається більше організмів, ніж їх може з’явитися у процесі розмноження. Відбувається знищення корисних рослин і тварин, які використовуються людиною як їжа, сировина чи корми для тварин.
3. Біологічне забруднення шляхом свідомого або випадкового вселення нових видів, які безперешкодно розмножуються в умовах відсутності природних ворогів і витісняють місцеві види живих організмів.
Один із помітних проявів деградації біоти земної кулі – зменшення біологічного різноманіття.
Біорізноманіття – це сукупність усіх живих організмів: тварин, рослин і мікроорганізмів.
Таблиця 16
Вплив людини на природнє середовище
різних континентів
Континент |
Загальна площа, км2 |
Частка площ, % |
||
недоторканих* |
частково порушених |
із домінуванням людини |
||
Європа |
5 759 321 |
15,6 |
19,6 |
64,9 |
Азія |
53 311 557 |
43,5 |
27,0 |
29,5 |
Африка |
33 985 316 |
48,9 |
35,8 |
15,4 |
Пн. Америка |
26 179 907 |
56,3 |
18,8 |
24,9 |
Пд. Америка |
20 120 346 |
62,5 |
22,5 |
15,1 |
Австралія |
9 487 262 |
62,3 |
25,8 |
12,0 |
Антарктика |
13 208 983 |
100,0 |
0,0 |
0,0 |
* – недоторкані площі характеризуються найбільшою кількістю первинної рослинності, дуже низькою щільністю населення; частково порушені площі характеризуються зміною структури під впливом екстенсивного сільського господарства, підвищеною щільністю свійських тварин, іншими ознаками людського втручання; площі з домінуванням людини характеризуються наявністю постійного сільського господарства або високим рівнем урбанізації, первинна рослинність вилучена, високий рівень опустелювання або іншої постійної деградації.
У сучасній науковій літературі поняття «біорізноманіття» трактується значно ширше, в ньому виділяють різні рівні, якісні та функціональні аспекти (Табл. 17*.
Отже, термін «біорізноманіття» застосовують для означення всіх форм життя на Землі, починаючи від одноклітинних бактерій до складних комплексних екосистем тропічних лісів, включаючи людину, благополуччя якої однозначно залежить від доступності біологічних ресурсів.
Високе біологічне різноманіття – фактор стійкості біосфери, воно дозволяє використовувати широкий асортимент ресурсів, забезпечує буферність трофічних мереж, має рекреаційну й естетичну цінність. Сьогодні незаперечне визнання того факту, що біорізноманіття – це світове надбання величезної цінності для нинішнього та наступних поколінь. Про це свідчать міжнародні форуми, які відбулись останнім часом.
Таблиця 17