Модуль ІІІ. Психодіагностика свідомості і міжособистісних стосунків.

Тема 13. Психодіагностика міжособистісних взаємин.-2г.

План.

1. Соціально-психологічні явища в групі.

2. Систематизація методик.

3. Методики діагностики міжособистісних взаємин.

ПСИХОДІАГНОСТИКА МІЖОСОБИСТІСНИХ ВЗАЄМИН

Логіка викладу: міжособистісні відношення в групі, види груп, мала гру­па, ознаки малої групи, психологічне вивчення групи, методи, система­тизація методик, методики діагностики міжособистісних відносин.

Для людини не існує важчого покарання, ніж належати в суспільстві тільки самому собі і за­лишатися абсолютно непримітним. В.Цжеймс

1. Соцільно-психологічні явища в групі

Розглядаючи міжособистісні взаємини в якості об'єкта психодіагностики, виникає не­обхідність звернутися до групових процесів, які визначають особливості внутрігрупового життя. Оскільки спілкування і взаємодія лю­дей, як правило, відбуваються в малій групі, ми зупинимося на ок­ремих її характеристиках, які розглядає спеціальна галузь знань соціальної психології - групова динаміка.

Виділяють декілька різновидів груп:

* умовні і реальні;

* постійні і тимчасові;

* великі і малі.

Реальні групи людей існують реально як спільноти в деякому просторі і часі, характеризуються тим, що її члени зв'язані між со­бою, здебільшого це малі групи.

Мала група - небагаточисельна група людей, які об'єднані за­гальною соціальною діяльністю, що знаходяться в безпосередньому спілкуванні, сприяють виникненню емоційних відносин, виробленню групових норм і розвитку групових процесів. Ознаки малої групи.

1. Просторова і часова присутність.

Ця присутність людей дає можливість особистих контактів, які включають такі аспекти спілкування: інтерактивні, інформаційні, перцептивні.

2. Наявність постійної цілі спільної діяльності.

Як правило, виділяють такі види цілей: ближні перспективи, вторинні цілі, (інтереси факультету, університету) і дальні перспек­тиви.

3. Наявність в групі організуючого начала (лідер, керівник, ста­роста в групі тощо).

4. Розподіл і диференціація персональних ролей.

5. Наявність емоційних відносин між членами групи, які впли­вають на групову активність можуть призводити до розподілу групи на підгрупи.

6. Вироблення специфічної групової культури — норми, правила, стандарти життя, поведінка.

Психологічні характеристики групи: групові потреби, групові думки, групові цінності, групові норми, групові цілі.

Загальні закономірності розвитку групи:

1. Група буде структуруватися.

2. Група розвивається (прогрес чи регрес).

3. Флуктуація, зміна місця людини в групі. За психологічними характеристиками розрізняють: групи член­ства і референтні групи (еталони).

Формування колективу (групи).

1 етап. Характеризується соціально-психологічною адаптацією, тобто активним пристосуванням до групи, засвоєнням норм, вимог, традицій життя тощо.

2 етап. Формуються міжособистісні взаємини, виявляються орга­нізатори колективної діяльності. Тепер вимоги до колективу пред'яв­ляє не тільки педагог, але й актив. Знання структури неформальних взаємин значно полегшує розуміння внутрішньогрупової атмосфери і дозволяє знаходити найбільш раціональні шляхи впливу на ефек­тивність групової роботи.

Психологічне вивчення групи включає:

1. Оцінку групових соціально-психологічних процесів: процеси групового цілепокладання, спільні дії, спрацьованість, керівництво

ДІЯЛЬНІСТЮ.

2. Спілкування (міжособистісне, сприймання, реформування, взаємодія, групоутворення, рольова диференціація, згуртованість, конфлікти, реалізація групових санкцій).

3. Внутрішньоколективну поведінку окремих членів групи: кон-формність, лідерство, відхилення у поведінці, соціально-психологічна адаптація, групове самоствердження.

4. Оцінку динамічної структури колективу (групи): структура комунікацій, функціонально-рольові взаємозв'язки, емоційні міжосо-бистісні переваги.

5. Оцінку групових соціально-психологічних утворень: групові потреби, груповий інтерес, групові норми і цінності, мікрогрупи, традиції, соціально-психологічний клімат та ін.