6

• ЛЕКЦІЯ 10

Тема 10 еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів

Питання для розгляду

1.     Різноманіття природних ресурсів, їх класифікації.

2.     Найважливіші природні ресурси планети та шляхи їх збереження.

3.     Проблема виснаження природних ресурсів.

1. Різноманіття природних ресурсів, їх класифікації

Для задоволення своїх біологічних, психологічних, трудових, економічних та інших потреб і розвитку людсько­го суспільства людина постійно використовує певні ресурси довкілля, які прийнято називати природними.

Природні ресурси – це найважливіші компоненти навколишнього природного середовища (тіла і сили природи*, що використовуються людиною для під­тримки її існування, для задоволення матеріальних і культурних потреб.

Основні шляхи використання природних ресурсів:

• предмети споживання (питна вода, повітря, їстівні  дикоростучі рослини, дикі тварини, риба, гриби, лікарська сировина тощо*;

• засоби праці, за допомогою яких здійснюється суспільне виробництво (земля, водяні шляхи тощо*;

• предмети праці, з яких виготовляються всі вироби (мінерали, деревина тощо*;

• джерела енергії (запаси паливних копалин, гідроенергія, енергія сонця та вітру тощо*;

• з метою відпочинку, оздоровлення та інших цілей.

Природні ресурси, що використовує людина, досить різноманітні, тому існує кілька варіантів їх класифікації.

За використанням природні ресурси поділяють на:

-        ті, які використовуються в матеріальному виробництві: сільськогосподарські та промислові;

-        ті, що використовуються в невиробничій сфері: рекреаційні, естетичні, бальнеологічні, наукові та інші.

За приналежністю до тих чи інших компонентів природи ресурси поділяють на:

• земельні,

• водні,

• мінеральні,

• біологічні (тварини, рослини та ін.*.

За замінністю природні ресурси поділяють на:

• замінні (наприклад паливно-мінеральні енергетичні ресурси можна замінити вітровою чи сонячною енергією*;

• незамінні (питна прісна вода, кисень для дихання тощо*.

За вичерпністю ресурси поділяють на вичерпні та невичерпні.

Розподіл природних ресурсів за ознакою вичерпності представляє значне зацікавлення для науки та практики. Поняття «невичерпність», хоча і загальноприйняте, проте не зовсім правильне, оскільки Земля кінцева у просторі й часі та навіть Сонце коли-небудь припинить своє існування, то будь-який природний ресурс вичерпний. Ця аксіома сформульована в законі обмеженості природних ресурсів: усі природні ресурси в умовах Землі вичерпні, оскільки планета – природно обмежене тіло, і на ній не можуть існувати безкінечні складові частини. Але в порівнянні з термінами існування живих істот та їх потребами, обмеженість існування планети часто не беруть до уваги й говорять про сонячне світло, енергію вітру, води, що падає, та інші як про невичерпні (точніше, умовно невичерпні* природні ресурси.

2. Найважливіші природні ресурси планети та шляхи їх збереження

До найважливіших природних ресурсів, що забезпечують життя та здоров’я людини, задоволення її фізіологічних потреб, належить органічна сировина, з якої людина добуває собі їжу. Проблема харчових продуктів сьогодні настільки гостра, що виникає запитання, чи може взагалі Земля прогодувати швидко зростаюче людство. Згідно з оцінками економістів і екологів, за умови оптимальної організації господарства Земля може прогодувати та дати інші види сировини 10-12 млрд. людей. Але нині, коли на Землі живе понад 6 млрд. чоловік, примара голоду нависла над багатьма країнами, особливо африканськими й латиноамериканськими.

На сьогодні у світі близько 10 млн дітей приречені до напівголодного існування, майже 200 млн – харчуються неповноцінно, споживаючи при цьому недоброякісні продукти та воду.

Кількість людей на планеті, що голодують становила у 1970 р. 460 млн., у 1990 р. – 550 млн., а на початку ХХІ ст. – 650 млн. чоловік.

Інтенсифікація с/г виробництва має цілий ряд переваг:

• збільшення продуктивності сільськогосподарських куль­турних рослин і домашніх тварин, що допомагає гаран­тувати належне і стійке постачання харчових продуктів населенню, водночас зменшуючи кількість потрібної землі;

• зменшення кількості людей, зайнятих у сільському господарстві;

• звільнення землі, яка може використовуватися для створення заповідників і національних парків;

• зменшення цін на харчові продукти.

Водночас, інтенсифікація с/г має цілий ряд недоліків:

• використання добрив забруднює ріки й озера (наприклад, мертва зона на узбережжі Мексиканської затоки створена азотними добривами*;

• пестициди порушують харчовий ланцюг і значно скоро­чують популяції комах, птахів і ссавців, забруднюють водойми.

• монокультурне сільське господарство легко піддається різним хворобам, що сприяє масовому неврожаю.

Водні ресурси – одні з найважливіших природних ре­сурсів планети. Вода широко застосовується у виробництві та побуті. Загальний об’єм води на нашій планеті оцінюється вражаючою цифрою – 1385 млн м³. Проте лише незначна частина цієї води придатна для використання людиною, абсолютна більшість – це гіркувато-солона морська вода, непридатна для пиття та технічного використання.

Лише 3 % води є прісною, проте близько 79 % від цієї кількості знаходяться в шапках полярного льоду і гірських льодовиках, а 20 % в підземних водоносних горизонтах, занадто глибоких для того, щоб відкачувати її при сучасній технології.

Зростання численності населення світу призвело до різкого збільшення обсягів споживання води. При цьому найвищі показники зростання населення спостерігаються в засушливих країнах, багатьом з яких уже зараз не вистачає води. Очікується, що хронічна нестача води буде спостерігатися в більшій частині країн Африки, Близького Сходу, в Північному Китаї, в частині Індії та Мексики, на Заході Сполучених Штатів і в колишніх радянських середньоазіатських республіках.

Кількість людей, які відчувають нестачу чистої питної води, досягла 1,5 млрд і продовжує зростати, при цьму ще більша кількість людей споживають недоброякісну воду.

Ресурси прісної води України, до складу яких входять річковий стік і підземні води, використовуються повністю, а в деяких південних районах відчувається нестача води. Для ліквідації останньої побудовано канали (Південно-Кримський, Дніпро – Кривий Ріг, Сіверський Донець – Донбас* і водосховища. Характерна ознака природного розподілу водних ресурсів на території України – це те, що місцям розташування найпотужніших споживачів води відповідають найменші запаси водних ресурсів (Донбас, Кривбас, АР Крим*.

Подолання кризи водних ресурсів можливе за умови дотримання людством концепції збалансованого розвитку водних джерел. Вона полягає в тому, що природні джерела повинні бути використані такими способами, які б забезпечували їхню придатність для майбутніх поколінь. Збалансований розвиток джерел вимагає, щоб ми не порушували гідрологічний цикл, споживаючи водні ресурси, які за такого користування не вичерпувалися б протягом тривалого часу.

Опріснення морської води теоретично могло б стати постійним джерелом прісної води, принаймні для багатих країн, що мають доступ до морської води. Однак через високі енерговитрати опріснена вода коштує в кілька разів дорожче, ніж вода, що постачається звичайним способом.

Мінеральні та енергетичні ресурси – головне джере­ло матеріального виробництва суспільства. Основа енерге­тики людства – це викопне вуглеводневе паливо (вугілля, нафта, природний газ*. Подібне використання природних багатств, які природа накопичувала протягом цілих геоло­гічних ер, досить нераціональне. Справа в тому, що вугле­водневі ресурси – добра сировина для хімічного синтезу. Проте ми змушені спалювати цю цінну сировину, оскільки інші способи добування електричної та теплової енергії на сьогодні розроблені ще не достатньо. Запаси руд металів теж значно вже вичерпані. Точніше, вичерпані чи вичерпуються багаті родовища руд у верхніх горизонтах земної кори. Нині розробляють і бідніші руди (з меншим умістом корисних компонентів*, родовища, що залягають глибше, у складні­ших геологічних умовах. Це викликає подорожчання мінера­льної сировини, робить її більш дефіцитною.

Для своїх потреб людство використовує всі елементи таблиці Менделєєва, але в різних кількостях. За останні десятиліття величезного значення для економіки всіх країн набули нафта, газ, алюміній, титан, хром, уран, свинець, олово та ін.

Серед природних ресурсів планети належить особливо відмітити і такий вичерпний ресурс, як життєвий простір. Неконтрольований приріст численності людства веде до розширення місця помешкання. Наприкінці неоліту площі, на яких жили люди, були крихітними острівцями серед океану незайманої природи. Наразі становище майже протилежне. З загальної площі материків (148,85 млн. км²* 15,1 млн. км² обробляються та зайняті містами й селами, 30,5 – луками й пасовищами, 61,65 – скелями, пустелями, льодовиками тощо, 41,6 млн. км² – лісами. Людина освоює простір і у верти­кальному напрямку: збільшується висота будинків у містах, освоюється й підземний простір (метро, трубопроводи тощо*.

Накопичений досвід свідчить, що для збереження природного середовища великого регіону в оптимальному становищі, щоб не порушити кліматичних умов і забезпечити виробництво харчових продуктів у необхідній кількості, а також відпочинок людей, треба близько 30 % площі залишити в стані, наближеному до природного (національні парки, ліси, заповідники*. Половина з тих 70 % площі, що залишається, має відводитися під виробництво продуктів харчування. Зменшення площ «дикої» природи неприпустиме, бо це неодмінно призведе до екологічної катастрофи. Зауважимо, що абсолютно «дикою», недоступною для втручання людини повинно бути не менше 5 % площі планети, але вона має дуже велике значення, бо забезпечує збереження рідкісних видів тварин і рослин (біосферні заповідники*.

Ще один важливий ресурс – це генетичний фонд планети. Генетичний фонд представлений сукупністю генотипів усіх видів рослин, тварин і мікроорганізмів Землі. На планеті немає «непотрібних» чи «шкідливих» видів живих організмів, кожний із них унікальний та може отримати найнесподіваніше застосування, якщо не сьогодні, то в майбутньому.

Прикладів можна навести безліч. Розглянемо, скажімо, акул. Нічого, крім страху, у звичайної людини ці хижаки, як правило, не викликають. Промислове значення акул мізерне, бо їх м'ясо без спеціальної складної обробки до вживання непридатне. Акули з'їдають багато цінних (для нас* риб, акули-людоїди наводять жах на жителів прибережної смуги океану. Однак нещодавно з'ясувалося, що акула – єдина жива істота (з високорозвинених*, яка ніколи не хворіє на злоякісні пухлини. Вчені намагаються розкрити цей секрет акули, виділити з її організму речовину чи речовини, що захищають від раку.

Потрібно також пам’ятати, що у природних системах кожен вид організмів відіграє свою незамінну роль, а його ви­лучення автоматично призводить до зникнення цілого лан­цюжка інших видів. Результати спостережень свідчать, що зни­кнення лише одного виду вищих рослин зумовлює зникнення до 30 видів безхребетних тварин, тісно пов'язаних із ним.

Зберегти генетичний фонд Землі якомога повніше – од­не з головних завдань, що стоять перед людством. Сьогодні є два шляхи розв’язання цього завдання: 1* Створення запо­відників у різних природних зонах Землі (Див. тему 15*.

2* Створення банків генетичної інформації. Роботу в цьому напрямку започаткував ви­датний російський генетик М.І. Вавілов.

Сучасні методи біотехнологій пропонують такі прийоми збереження генетичного різноманіття:

• збереження сперми, ембріонів або ДНК у стані глибокого охолодження. Така технологія глибокого заморожування сперми, яйцеклітин і ембріонів у рідкому азоті розроблена ще в 60-ті рр. Ембріони можна потім імплантувати в матку особин близьких видів і отримати потрібні особини в бажаній кількості. У рослин може зберігатися насіння;

• трансплантація ембріонів рідкісних тварин, популяції яких стали такими малими, що в них не вистачає самиць для виношування потомства;

• переселення рослин, птахів і ссавців шляхами акліма­тизації та реакліматизації (переселення організмів у нові умови або умови, де вони жили раніше*.

Отже, природні ресурси Землі – важливий компонент навколишнього середовища і необхідні для задоволення різноманітних потреб людського суспільства.