• ЛЕКЦІЯ 12

 

Тема 12 основні аспекти охорони навколишнього природного середовища

Питання для розгляду

1.     Поняття природокористування й охорона навколишнього

природного середовища.

2.     Правове забезпечення й управління в галузі охорони НПС.

3.     Економічний аспект охорони НПС.

4.     Система контролю природокористуванням.

5.     Природоохоронна діяльність підприємств.

6.     Концепція збалансованого розвитку людства.

1. Поняття природокористування й охорона навколишнього природного середовища

Природокористування – об’єктивний процес взаємодії між суспільством і природою, що відображає освоєння, використання, відтворення природних ресурсів, а також вплив на навколишнє природне середовище в процесі будь-якої діяльності людини, перетворення й охорону природи в інтересах суспільства.

Під природокористуванням розуміють сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу та заходів щодо його збереження.

Згідно з М. Ф. Реймерсом (1992*, природокористування передбачає:

• охорону, відновлення, видобуток і переробку природних ресурсів;

• використання й охорону природних умов середовища проживання;

• збереження, відтворення екологічної рівноваги природних систем;

• регуляцію численності народонаселення на Землі.

Виділяють два основних типи природокористування: нераціональне і раціональне.

Нераціональне природокористування – таке природо­користування, в результаті якого біосфера втрачає здатність до самовідтворення, самоочищення та саморегулювання, порушується рівновага екосистем, вичерпуються матеріальні ресурси, погіршуються рекреаційні, оздоровчі та курортні умови, естетичні характеристики ландшафтів, умови проживання загалом (перепромисел, перевипас, забруднення повітря, води та ґрунтів тощо*.

Раціональне природокористування – це високоефек­тивне, екологічно обґрунтоване господарювання, яке не призводить до різких змін природно-ресурсного потенціалу, а підтримує та підвищує продуктивність природних комплексів чи окремих об’єктів. Воно спрямоване на забез­печення умов існування людства та стабільне одержання матеріальних благ.

Раціональне природокористування має забезпечити повноцінне існування та розвиток сучасного суспільства, але при цьому зберегти високу якість середовища проживання людини. Воно можливе лише за умови дотримання основних принципів, які дозволять розробити заходи щодо охорони довкілля, відновити порушені взаємозв’язки в екосистемах, запобігати загостренню екологічних ситуацій.

Розрізняють (Л.П. Царик* такі принципи раціонального природокористування:

1.     Принцип «нульового рівня» споживання природних ресурсів. 2.     Принцип відповідності антропогенного навантаження природно-ресурсному потенціалу регіону. 3.     Принцип збереження просторової цілісності природних систем у процесі їх господарського використання.

4.     Принцип збереження природно зумовленого колообігу речовин у процесі антропогенної діяльності.

5.     Принцип пріоритетності екологічної оптимальності на довгострокову перспективу.

Дотримання принципів раціонального природоко­ристування доцільне в усіх регіонах незалежно від ієрархіч­ного рівня. Збереження загальної екологічної рівноваги можливе за умови збереження рівноваги природних систем окремих регіонів і навпаки. Крім того, питання раціона­льного природокористування не може бути розв’язане тільки в регіональних і навіть загальнодержавних межах, оскільки це глобальна проблема, яка властива всій планеті.

Основна мета охорони НПС – створення оптимальних умов існування людського суспільства, задоволення матеріальних і культурних потреб існуючих і майбутніх поколінь людства.

Охорона навколишнього природного середовища – це комплекс заходів, які спрямовані на збереження видової різноманітності та стабільності екосистем і природних ресурсів, організованих і контрольованих на державному, суспільному і міжнародному рівнях, затверджених законодавчо.

Поняття «охорона НПС» містить охорону природних ресурсів і охорону навколишнього середовища та стосується багатьох сфер людської діяльності. Це поняття розгля­дається в таких основних аспектах:

Науковий аспект – передбачає збереження еталонів довкілля на популяційно-видовому й екосистемному рівнях. Вивчення природних процесів необхідне для прог­нозування закономірності змін, спричинених втручанням людини в хід глобальних і локальних природних процесів.

Економічний аспект – передбачає ретельне вивчення можливостей подальшого використання ресурсів із метою їх відновлення або збереження стабільності екосистем. Перш ніж вилучити з використання певну територію, акваторію чи окремий елемент довкілля, екологи й економісти підраховують потенційні втрати і майбутні надбання.

Оздоровчо-гігієнічний аспект – стосується проблем пов’язаних із відновленням здоров’я людини.

Естетико-виховний аспект – враховує потужні мож­ливості природного середовища в розвитку спостереж­ливості, формуванні позитивних рис характеру тощо.

Таким чином, раціональне природокористування та охорона навколишнього природного середовища покликані забезпечити гармонію у взаємовідносинах людина – навколишнє середовище.

Наразі науковці виділяють декілька механізмів регулювання у сфері природокористування та охорони навколишнього природного середовища – це система держа­вно-адміністративного управління та контролю, екологіч­ного законодавства, планування, економічних механізмів та юридичної відповідальності.

На сучасному етапі розвитку проблем раціонального природокористування та охорони навколишнього природно­го середовища з’являється нове поняття «екологічна безпека» – одне з основних понять, яке відображає стан навколишнього природного середовища, тенденції до змін в ньому з врахуванням інтересів суспільства.

Екологічна безпека довкілля забезпечується органі­заційними, правовими, економічними та соціальними заходами. Основа організаційного управління екологічною безпекою довкілля – це правовий механізм, який повинен забезпечити реалізацію науково-обґрунтованих принципів охорони навколишнього природного середовища, раціо­нального використання природних ресурсів та екологічну безпеку людського суспільства зокрема і біосфери загалом.

Отже, кінцевою метою природоохоронної діяльності лю­дини і управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є збереження цілісності природних комплексів і взаємозв’язків у них і забезпечення стану екологічної безпеки.