2. Характеристика забруднюючих агентів за походженням

Механічне забруднення – це засмічення довкілля твердими часточками різного розміру та предметами, які справляють негативний механічний вплив на середовище і на його мешканців (пластмасові вироби, скло, цегла та ін. інертні матеріали*. Воно виникає як у результаті промислової діяльності, так і споживання. Сьогодні людина спричиняє появу механічних забрудників не лише в геосферах Землі, а й у Космосі (пил, уламки машин і апаратів*.

Поліетиленові пакети забруднюють ґрунт і ґрунтові води оскільки їх утилізація триває 200-400 років. В Китаї щодня витрачали 3 млрд. пакетів, на виготовлення яких використано 13 тис. т нафти. Тому урядом країни прийнята постанова, згідно з якою, з 1 червня 2008 р. заборонено виробляти, продавати і застосовувати поліетиленові пакети товщиною менше 0,025 мм.

Біологічне забруднення – це проникнення чужорід­них організмів у екосистеми та біотехнологічні установки, пов'язане з діяльністю людини. Воно викликає пригнічуючу або деструктивну дію (особливо в разі масового розмно­ження організмів*. Найбільшого значення має мікробіо­логічне забруднення. Людина може провокувати масове розмноження окремих видів унаслідок непродуманої інтродукції чи порушень карантину.

Наразі існує небезпека зникнення із зелених насаджень міст гіркокаштану звичайного – Aesculus hippocastanum L. Зафіксовано пош­кодження цих дерев каштановою мінуючою міллю (Cameraria ohridella*, яка, ймовірно, потрапила на територію держави транспортним шляхом. Уперше в Євразії шкідник помічений у 1985 році на каштанах біля озера Охрід (Македонія*, звідки й отримав свою латинську назву. У 1989 році шкідника зареєстровано на території Австрії (біля м. Лінц*, а до 2000 року він розповсюдився на більшості території Європи. В Україні каштанова мінуюча міль уперше помічена в липні 2002 року на Львівщині.

Починаючи з 1996 року спостерігається широко­масштабне заселення довкілля трансгенними організмами – організмами, які мають змінений геном. Серед них 98 % складають генетично модифіковані сільськогосподарські рос­лини. Посіви трансгенних рослин займають значні площі: соя – 54 %, кукурудза – 28 %, бавовник і ріпак – по 9 %, картопля – 0,01 %. Наразі в Україні 42 % продукції виготовлено з гене­тично модифікованих організмів, уміст яких переважає 0,9 %.

Відповідно до вимог Європейського союзу, всі трансгенні організми, а також продукція, що містить один і більше відсотків генетично модифікованої ДНК чи РНК, маркуються. В Україні обов'язковому маркуванню підлягає лише посівний матеріал, призначений для державного випробування.

Головна проблема такого забруднення – питання мож­ливої передачі генів, вбудованих у трансгенний організм, організмам навколишнього природного середовища, впливу трансгенних рослин, стійких до шкідників, на інші організми та порушення трофічних ланцюгів у екосистемі.

Хімічне забруднення – це внесення в довкілля хіміч­них речовин (рідких, твердих і газоподібних*. У межах такого типу забруднення найнебезпечніша хімічна зброя, а також речовини, які у великих кількостях утворюються в хімічній, металургійній, целюлозопаперовій та інших галузях господарської діяльності (Табл. 10*.

Таблиця 10