117. Правовий статус комбатантів, некомбатантів і інших учасників збройних конфліктів

У праві збройн конфліктів збройні сили діляться на дві категорії осіб: що борються, або комбатанти і що не борються, або некомбатанти. Серед осіб, що беруть участь у збройних конфліктах, також виділяються військові розвідники й військові шпигуни, добровольці й найманці, парламентери.

Комбатанти - це особи, що входять до складу збройних сил воюючої держави, які мають право брати участь у воєнних діях. Правовий статус комбатанта включає: 1) право застосовувати військове насильство; 2) бути об'єктом застосування військового насильства аж до фізичного знищення; 3) право на обіг з ним як з військовополоненим при влученні в руки ворога. Військове насильство не застосовується до комбатанта у випадку його поранення або попадання в план.

ДО некомбатантів ставляться особи, що входять до складу збройних сил воюючої сторони, що роблять їй усіляку допомогу в досягненні військових успіхів, але безпосередньо що не беруть участь у воєнних діях. Основна риса правового статусу некомбатанта - це неучасть у бойових діях. Не-Комбатантами є військовий духовний і медичний персонал, інтенданти, військові кореспонденти і юристи й ін. Ці особи не можуть бути об'єктом воєних дій супротивника, однак вони можуть застосовувати наявне в них озброєння тільки з метою самооборони й охорони довір їм майна

118. Нейтралітет під час війни

У період збройних конфліктів деякі держави відмовляються брати участь у них і надавати допомогу воюючим сторонам у силу свого нейтрального статусу. Нейтралітет під час війни буває двох видів: постійний або тимчасовий, про що держава офіційно заявляє. Норми міжнародного права регламентують права й обов'язки нейтральних держав і воюючих сторін у відношенні їх у випадку збройного конфлікту. Основне положення цих норм зводиться до того, що територія нейтральної держави не може перетворюватися в театр воєнних дій. Воюючим сторонам заборонено проводити через територію нейтральної держави війська й військовий транспорт. Нейтральна держава зобов'язана інтернувати війська воюючої держави, якщо вони виявляться на його території. У випадку замаху на статус нейтральної держави воно може використовувати збройні сили для захисту свого нейтралітету. Однак провіз хворих і поранених воюючих сторін через територію нейтральної держави допускається. Громадяни нейтральних держав можуть як добровольців боротися на стороні воюючої держави.

119. Правовий режим військової окупації

У процесі розвитку збройного конфлікту одна з воюючих сторін може окупувати повністю або частково територію іншої воюючої сторони. При цьому на окупованій території припиняється ефективне функціонування органів влади окупованої держави, а адміністративне керування переходить до військового командування держави, що оккупировали певну територію. Держава, що окупує, не одержує суверенних прав над окупованими територіями й не може їх анексувати або уступати ін. держ. Юр положення таких територій визначається при остаточному мирному врегулюванні.

Військова окупація починається з моменту встановлення фактичного контролю над певною територією й триває до втрати цього контролю над нею. На даній території створюється окупаційна адміністрація. Окупаційна адміністрація зобов'язана допускати діяльність місцевих суддів і чиновників, але не може примусити їх до цього. Відносно населення окупованої території повинні дотримуватися основні права людини, а також права, зафіксовані в нормах права збройних конфліктів. Забороняється по яких-небудь мотивах викрадення, а також депортирование населення окупованої території на територію держави, що окупує, або третьої держави. Не допускаються захоплення, винищування або ушкодження власності громад, церковних, благодійних, навчальних, художніх і наукових установ.