Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
международное право.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
19.08.2019
Размер:
563.2 Кб
Скачать
  1. Природа прав людини ґенеза їх правового закріплення.

Потреба в міжнародних стандартах прав людини далася взнаки наприкінці 19 ст, коли індустріальні країни почали приймати трудове законодавство. В XX ст. ідея прав людини опинилася в центрі світової політики. Після закінчення Першої світової війни Ліга Націй безпосередньо взялася за розробку міжнародно-правових питань захисту прав нац, етнічмовних меншин.

Жахливі злочини другої світової війни поклали край традиційній точці зору, що держави самі вирішують, яким чином їм ставитися до своїх громадян. Протягом 50-60-х років усе більше і більше країн ставало членами ООН. При вступі вони мусили формально визнати Статут ООН, поставивши підписи під принципами й ідеями, викладеними в Загальній декларації прав людини. Cформовано Міжнародну хартію прав людини, або Міжнародний білль про права людини, до якого входять:

  • Загальна декларація прав людини

  • Міжнародний пакт про громадянські і політичні права;

  • Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1976);

  • 2-й Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права про відміну смертної кари (1991).

  • Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права;

  1. Природність та невід’ємність прав людини. Класифікація прав людини.

Сучасне міжнародне право розглядає права людини як природні та невід'ємні. Отже, права людини — це не дарунок держави чи уряду, вони з'являються не внаслідок їх закріплення у правових актах.

Міжнародне право визнає, що держава у своєму внутрішньому законодавстві може обмежувати деякі права людини та встановлює рамки таких обмежень. Але з огляду на розмаїття існуючих правових систем і те, що кожній державі притаманні свої особливості та традиції, виникає проблема однакового дотримання прав і свобод людини.

Для міжнародного права велике значення має поділ всієї групи прав на універсальні та спеціальні. До універсальних прав належить весь каталог прав людини й основних свобод. За деякими винятками цей каталог повторюють Загальна декларація прав людини

Чинні універсальні міжнародні договори надають спеціальні права особам, які належать до національних, етнічних, релігійних, мовних меншин, жінкам, дітям, біженцям. Відбувається становлення норм про спеціальний захист осіб, хворих на невиліковні хвороби, й інвалідів.

  1. Загальна характеристика міжнародної системи захисту прав людини.

Міжнародна система захисту прав людини - це розгалужена система з універсальних міжнародних органів із прав людини з різним обсягом компетенції, основною метою діяльності яких є захист прав людини. Універсальні органи з прав людини мають компетенцію, що поширю-ся на значну кількість держав світу, як правило, виключно на ті держави, які є учасницями відповідного універсального міжнародного договору про права людини

Універсальні органи з прав людини можуть бути квазі-судовими та конвенційними. До квазісудових належать органи, утворені на підставі міжнародних договорів для здійснення контролю за дотриманням цих договорів державами-учасницями та діють за процедурою, що нагадує судову. До конвенційних належать органи, утворені на підставі міжнародних договорів для здійснення контролю за дотриманням цих договорів державами-учасницями. Організація Об'єднаних Націй утворює свої інституціональні структури для вивчення стану прав людини, по суті, здійснює "нагляд" у сфері виконання державами своїх зобов'язань у сфері поваги прав людини. Таку діяльність здійснює Рада Безпеки ООН, яка неодноразово розглядала спори і ситуації в сфері прав людини, котрі становлять загрозу загальному миру і безпеці.