2. Структура світового ринку транспортних засобів.

Кон'юнктура світового ринку продовольчими товарами залежить від ряду факторів національного та міжнародного характеру. Нерівномірність розвитку та особливості міжнародного поділу праці у виробництві продовольства історично зумовлені;

• розбіжностями географічного положення території країн

• кількістю населення;

• кваліфікацією трудових ресурсів;

• соціально-економічними факторами виробництва та торгівлі

За галузевим складом машинобудування - найбільш складна галузь. Воно складається більш ніж з 70 галузей (в залежності від продукції, що випускається).

Серед них можна виділити:

• транспортне машинобудування (автомобілебудування, суднобудування, авіабудування тощо);

• сільськогосподарське машинобудування (тракторобудування, виробництво комбайнів);

• приладобудування;

• виробництво технічного устаткування і т.п.

За географією розташування світовий ринок транспортних засобів всіх країх можна згрупувати наступним чином.

Структуру світового товарного ринку можна розглядати в трьох аспектах – регіональному (або географічному), товарно-галузевому та со­ціально-економічному.

За товарно-галузевою структурою світового ринку відрізняють окремі товарні ринки, які відповідають рівню ринку певного товару або його частини. За основу цієї класифікації беруть Міжнародну класифіка­цію ООН - Стандартну Міжнародну торговельну класифікацію - СМТК, Брюссельську митну номенклатуру, Гармонізовану систему опису товарів.

За соціально-економічною структурою світового товарного ринку розрізняють ринки промислово розвинутих країн (ПРК), країн, що розви­ваються (КР) та країн з перехідною економікою (КПЕ), країн соціалістич­ної орієнтації (КСО).

Також структуру можна зобразити Рисунком 2.

Отже, світовий ринок транспортних засобів має складну структуру, складається з багатьох галузей. Структура світового ринку транспортних засобів різниться в залежності від особливостей його розгляду.

3. Передумови та фактори формування світового ринку транспортних засобів.

Перший автомобіль з паровим двигуном побудував у 1769 р. французький інженер Н. Кюньо. Рухався він зі швидкістю 4 км/год. Автомобіль з двигуном внутрішнього згорання створили в 1885-1887 pp. у Німеччині конструктори

Г. Даймлер (1834-1900) і К. Бенц (1844-1929). Кожен з них до створення автомобіля йшов своїм шляхом.

Автомобільна промисловість виникла наприкінці XIX ст. у Франції, Німеччині, США, Великобританії. У 1903 р. на американських підприємствах компанії "Форд мотор" почали масово (на конвеєрі) випускати автомобіль "Форд" моделі "Т".

З кожним роком машинобудування набирало все більших обертів, що призвело до збільшення густоти сітки доріг і до збільшення кількості населення яке використовує автомобілі. Нині загальна довжина світових автомобільних доріг з твердим покриттям становить понад 20 млн. км, найгустіша їх мережа у Західній Європі. У світі налічується понад 600 млн. автомобілів і щороку ця цифра збільшується. Близько 80% їх кількості зосереджено у США, Японії та Західній Європі. 50% жителів цих країн мають автомобілі. У країнах, що розвиваються, цей показник значно менший і в середньому становить 1%. Навіть у таких відносно розвинених країнах, як Мексика і Бразилія, зазначений показник не перевищує 6%.

У розрахунку на 1000 жителів найбільша кількість автомобілів припадає на США, ФРН, Нову Зеландію, Канаду, Австралію, Швейцарію, Швецію, Італію, Францію. Сучасний автомобільний транспорт постійно технічно переоснащується і вдосконалюється, у результаті чого з'являються потужніші, швидші, комфортабельніші й ефективніші автомобілі.

Ще раз розглянемо що таке машинобудування. Машинобудування - система взаємозв'язаних галузей, що виробляють машини і устаткування, і тим забезпечують технічне переоснащення всього господарства, задовольняють споживчий попит населення на різноманітні апарати та прилади побутового призначення, створюють економічний та оборонний потенціал окремих країн. Особливо важливим є внесок машинобудування в прискорення темпів НТР, інтенсифікацію економічного розвитку та підвищення продуктивності праці як за рахунок постійного технічного прогресу в самій галузі, так і за рахунок забезпечення всіх галузей господарства найновішими знаряддями праці. Для машинобудування характерні особливо велика складність і розгалуженість внутрішньогалузевої структури, широкий асортимент продукції, активна участь у територіальному та міжнародному поділі праці.

У промисловості економічно розвинутих країн на машинобудування, як правило, припадає 25-40 % вартості виробленої промислової продукції. Недостатній розвиток машинобудування в країні навіть з високими показниками розвитку інших промислових виробництв - структурний недолік. Усі численні машинобудівні виробництва групують у кілька галузевих об'єднань. Основними з-поміж них є загальне машинобудування (промислове устаткування, верстати, сільськогосподарські машини та ін.), транспортне машинобудування (автомобілі, літаки, кораблі, рухомий склад залізничного транспорту тощо), електротехнічне й електронне машинобудування (всі види електроустаткування, різноманітна електронна апаратура тощо). З машинобудуванням тісно пов'язана металообробна промисловість (металоконструкції, побудові вироби тощо) і різноманітні машиноремонтні підприємства. Сучасні тенденції машинобудування пов'язані із значним збільшенням обсягів досліджень та зростанням виробництва в таких наукомістких галузях, як радіоелектроніка, приладобудування, виробництво ЕОМ, офісного устаткування, сучасних засобів зв'язку, роботів, авіакосмічних комплексів.

У світовому машинобудуванні тільки перша десятка країн спроможна виробляти всю номенклатуру машинобудівної продукції. Це США, Японія, Росія, ФРН, Великобританія та Франція, а також, якоюсь мірою Китай, Канада, Італія та Україна, їх сумарна частка у випуску продукції становить близько 3/4 світового показника, частка машинобудування в структурі промисловості коливається від 25 % (Китай) до 40 % (Японія) за кількістю зайнятих та вартістю виробництва. Машинобудівні фірми саме цих країн - основні лідери світового науково-технічного прогресу.

Велика група промислово розвинутих країн Європи (особливо Нідерланди, Бельгія, Швеція, Швейцарія, Чехія, Іспанія, Польща та ін.), нових індустріальних країн (особливо Республіка Корея, Сінгапур, Бразилія, Мексика) та деякі країни Азії зі сформованою структурою господарства (наприклад, Індія, Туреччина) спеціалізуються на випуску окремих видів машинобудівної продукції, з якими вони виходять на світовий ринок.

У багатьох країнах, що розвиваються, які тільки стали на шлях індустріалізації, вже з'явилися окремі підприємства машинобудування, покликані зменшити залежність цих країн від імпортної продукції, що користується особливо великим попитом, а також численні металообробні та ремонтні підприємства, що обслуговують транспорт, сільське господарство, виробляють нескладний реманент.

Фактори розміщення виробництва для різних галузей машинобудування різні. Серед основних можна виділити:

• Фактор трудомісткості (За цим фактором виробництво тяжіє до наявності робочої сили. На сучасному етапі розвитку машинобудування майже не спирається на цей фактор, так як використовуються найновіші досягнення НТР і виробництво проводиться автоматично і комп’ютеризовано.);

• Фактор наукомісткості (За цим фактором виробництво тяжіє до наукового потенціалу. Для галузі машинобудування дуже важливим є саме цей фактор, так як галузь вимагає точності в конструюванні і розробці і це є основою функціонування галузі.);

• Сировинний фактор (За цим фактором виробництво тяжіє до сировини. Для виробництва транспортних засобів використовуються різноманітні матеріали, такі як різні метали, резина, пластмаси, тканини, скло і багато інших. Через це і не можна знайти таке місце, де виробництво автомобільного транспорту буде повністю відповідати цьому фактору.);

• Споживчий фактор (За цим фактором виробництво тяжіє до споживача. Виробництво розміщується поблизу місць з високим показником густоти населення, адже в такому разі затрачується менше коштів на транспортування готової продукції.);

• Транспортний фактор (На сучасному етапі розвитку цей фактор не є дуже важливим, так як існує багато способів транспортування і багато з них є досить дешевими. Насьогодні роль цього фактора збільшилась у зв’язку з збільшенням цін на паливо, але виробництва не переносять на інші місця так як це буде більш затратним. Нові центри виробництва вже розміщуються з урахуванням цього фактора);

• Фактор територіальної концентрації.

Отже, світовий ринок транспортних засобів розвивався паралельно з галуззю машинобудування і вже існує більше ніж 200 років. Виникнення цього ринку пов’язане з швидким зростанням популярності транспортних засобів у світі і швидкому їх поширенні.

Розділ 2. ОЦІНКА ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ТРАНСПОРТНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ.