Психодіагностика в профорієнтації

Мета: ознайомити студентів з темою «Психодіагностика в профорієнтації» та розглянути її особливості.

Завдання лекції – ознайомлення студентів з сучасними підходами діагностики профорієнтації.

План:

1. Особливості використання психодіагностичних методик у профорієнтаційній роботі.

2. Методи дослідження інтересів і здібностей.

Використана і рекомендована література:

1. Профориентология : теория и практика : учеб. пособие для студентов вузов / Э. Ф. Зеер, Н. О. Садовникова, А. М. Павлова. - М.: Акад. проект ; Екатеринбург : Деловая кн., 2004. - 190 с.

2.   Психология и выбор профессии: программа предпрофильной подготовки, Учебно-методическое пособие для психологов и педагогов. – М.:Генезис, 2005. – 208 с., ил.

3. Основи професіографії. Карпіловська С.Я., Міттельман Р.Й., Синявський В.В. та ін. -К., 1997

1. Особливості використання психодіагностичних методик у профорієнтаційній роботі.

Профорієнтація сприяє вибору професії відповідно до індивідуальних здібностей і схильностями, а також можливостями, які надає людині суспільство. Профорієнтація включає в себе: 1) професійна освіта - забезпечення молоді інформацією про світ професій, навчальних закладах, можливості професійної кар'єри, 2) професійне виховання - формування у молоді працьовитості, працездатності, професійної відповідальності, здібностей і схильностей, 3) професійне консультування уч-ся і батьків з питань вибору професії, працевлаштування, можливостей отримання професійної підготовки, 4) професійний розвиток особистості і підтримку професійної кар'єри, включаючи перевибори професії і професійну перепідготовку

Головною метою і особливістю активізуючих опитувальників є не стільки отримання інформації про клієнта, скільки стимулювання його роздумів про власні перспективи особистісного та професійного самовизначення. Якщо в традиційних тестах і анкетах акцент робиться саме на психодіагностику, тобто на отриманні об'єктивних даних про обстежувану людину, то в цьому випадку ми свідомо відмовляємося від самої ідеї об'єктивного діагнозу, побудованого на використанні психометричних принципів конструювання тестів і опитувальників. Якщо мова йде саме про самовизначення людини, а не про людину-випробника (обстежуваному за допомогою тестів), то набагато важливіше виявляється формування його готовності до роздумів про себе і свого життя, що передбачає духовний пошук, переживання і певні внутрішні протиріччя, зіставлення різних внутрішніх , суб'єктивних позицій і орієнтацій людини. В останні роки все більше посилюється критика існуючої професійної психодіагностики. Сумніви висловлюються навіть з приводу об'єктивного профвідбору на спеціальності з особливими умовами праці. Наприклад, Е.А.Клімов вважає, що в людини не може бути повністю готової професійної придатності до того, як він практично включиться в професійну підготовку і відповідну трудову діяльність (здатності формуються в діяльності). Таким чином, для суворого, вичерпного і об'єктивного профвідбору, можливості психодіагностики обмежені. Як відзначають Е.М.Борісова і К.М.Гуревіч, дуже часто психодіагностика в шкільній профорієнтації носить констатуючий, рекомендаційний характер, хоча відомо, що через деякий час сильно змінюється і обстежуваний школяр, та й самі професії, тому профконсультаційні рекомендації швидко старіють. Більш перспективною і обгрунтованою виявляється діагностично-коригуюча і діагностично-розвиваюча профконсультаційна допомоги. Переоцінка багатьох «об'єктивних» методів дослідження особистості, стурбованість тим, що власне психологічне дослідження часто підміняється соціологічним (з великими, «солідними» вибірками), де конкретна людина просто губиться, послужила основою для розробки нових напрямків в діагностиці особистісного розвитку. Цікаві в цьому зв'язку так звані репертуарні тести (грати), родоначальником яких є Дж. Келлі. Техніка репертуарних решіток - це суб'єктивний засіб, сконструйований самою людиною, перевірений (валідний) на власному досвіді. На жаль, даний підхід виявився досить непростим і в профконсультаційній практиці поширення не отримав. При розробці пропонованих в посібнику активізуючих опитувальників, автори використовували багаті психотехнічні можливості, закладені в самій ідеї роботи учнів з бланками, в певному впорядкування питань і відповідей, у можливості працювати відразу з великими групами школярів та ін Був використаний також відомий багатьом практикам активізуючий ефект, коли після проведення в класі якогось тесту або опитувальника, багато підлітків скоріше прагнуть дізнатися, «що ж у них вийшло», і буквально ходять за психологом по п'ятах. Все це дозволяє не стільки отримувати об'єктивну інформацію, скільки формувати в учнів стійкий інтерес до своїх психологічних особливостей та перспектив їх застосування та розвитку.