Психокорекційна програма

1. Запит: як допомогти Славі позбавитися від «комплексів»? Хлопчик не може відповідати біля дошки перед всім класом, найменша прикрість призводить до стресу.

2. Запит класного керівника.

3. Мама вважає, що хлопчик таким народився, що він такий самий як і вона та крім неї він нікого не бачить. Мати вважає, що хлопчик не потребує допомоги.

4. Гіпотеза:

• Кл.керівник: власна реакція на втрату батька + вплив матері, яка так і не змогла отямитися після трагічної загибелі чоловіка.

• Мати: спадкові особливості характеру( такий як і я), посилені вихованням в неповній сім’ї і вкрай обмеженим соціальним досвідом.

• На нашу думку: повна прив’язаність та залежність від матері, нестача чоловіка в сім’ї, неправильна соціальна роль в сім’ї (хлопчик виконує роль чоловіка для матері, а не сина), обмежене коло спілкування.

5. Основна мета: соціалізація хлопчика і позбавлення від комплексів.

6. Завдання:

• розвиток особистості;

• розвиток емоційно-вольової сфери;

• розвиток комунікативної сфери;

• соціалізація.

7. Напрями психокорекційної роботи:

1. розвиток особистості:

1. розвиток самооцінки;

2. розвиток самосвідомості;

3. усвідомлення своєї соціальної ролі в сім’ї

4. розвиток мотиву афіліації.

2. розвиток емоційно-вольової сфери:

 Оволодіння навичками саморегуляції власного емоційного стану.;

1. зняття тривожності;

2.  Розвиток уміння щиро ділитися своїми почуттями та розуміти почуття інших.

3.    Розвиток взаємної підтримки, довіри, емпатії.

4.    Підкріплення позитивного образу «Я».

3. розвиток комунікативної сфери:

1. налагодження контакту з вчителями;

2. перебудування стосунків з матір’ю;

3. налагодження контакту з однолітками;

4. встановлення контакту з протилежною статтю;

5. розвиток ораторських здібностей.

І. Розвиток особистості:

1. Розвиток самооцінки;

розвиток самосвідомості;

2. Усвідомлення своєї соціальної ролі в сім’ї

3. розвиток мотиву афіліації.

Вправа «Долоня».

Ведучий пропонує дітям прикласти руку до аркушу паперу, обвести її ручкою або олівцем та написати в центрі  своє ім’я, а в кожному пальчику – по одній хорошій якості, які дитина може знайти в собі.

4. Розвиток емоційно-вольової сфери:

6. контроль емоцій:

Індивідуальна робота:

Малювання на тему «Мій самий щасливий день».

Дитині пропонується протягом 2-3 хвилин пригадати і намалювати самий щасливий день  у своєму житті. Керівник просить пригадати, що вони відчували в той день, чим він запам’ятався, пропонує «поділитися» своєю радістю з ним. Малювання сприяє невербальному вираженню переживань, про які дитина не завжди може розповісти. Аналіз розповідей, кольорових рішень, змісту малюнків дає змогу  в певній мірі діагностувати рівень домагань. Доброзичливе обговорення малюнків, розуміння почуттів, стимулююча похвала знімає бар’єри спілкування, емоційну напругу і створює відчуття «захищеності».

Малювання на тему «Мій жах».

Після невеликої вступної бесіди керівник просить подумати, чого дитина найбільше бояться і намалювати свій жах. Це може бути абстрактний малюнок або зображення конкретного об’єкту жаху, тривоги дитини. Малюнок виконується на окремому аркушу паперу.  Після цього тренер пропонує дитині розірвати аркуш з малюнком на дрібні шматочки і  повідомляє, що переміг свій жах, що жаху більше не існує, тому що розірвані шматки разом з сміттям вивезуть на звалище, спалять , і від жахів більше нічого не залишиться.

Вправа «Гора з плечей» (на ауторелаксацію та саморегуляцію).

Для цього треба опустити плечі, «скинувши гору з плечей». Повторивши цю вправу з дітьми 2 – 3 рази  тренер повідомляє, що в разі, коли втома велика, вправу слід повторити 5 – 6 разів, і тоді зразу стане легше.

Вправа «Голосок» (2 хв.). Вдихаємо, на видиху вимовляємо звук «а» – випускаємо негативні емоції.

Казка - "Новина"

Мета казки - спробувати виявити у дитини наявність тривожного стану, невисловленого занепокоєння і почуття страху, а також прихованих бажань і очікувань, про існування яких дорослі батьки можуть не здогадуватися.

"Один хлопчик повернувся додому з прогулянки і мама йому каже:" Добре що ти прийшов. Мені треба сказати тобі щось ". Що саме хоче повідомити йому мама?"

Типові нормальні відповіді. «Сьогодні до нас прийдуть гості», «Увечері ми підемо до бабусі», «Папа приніс тобі цуценя»;«По радіо оголосили, що буде гроза», «Подзвонила вчителька і сказала, що завтра ваш клас їде на екскурсію», «Мама хотіла, щоб хлопчик пішов у магазин за молоком» і т. д.

Відповіді, на які слід звернути увагу. «Хтось помер»;«Мама хоче покарати хлопчика, за те, що він пішов гуляти без дозволу», «Мама хоче заборонити йому грати з сусідом з 3-го поверху», «Мама і тато їдуть», «Вони з татом йдуть у кіно, а його залишають дому »,« Тато прийшов додому п'яний і вдарив маму »,« Завтра його поведуть до лікаря »;«Мама сказала, що піде завтра разом з ним в школу» і т. д.

Казка - "Поганий сон"

Мета казки. Дана казка дає дитині повну свободу самовираження, що повинно стимулювати його до того, щоб торкнутися тут важливу та актуальну (можливо, найактуальнішу) тему. Ступінь цієї актуальності буде виражатися в тому, чи була порушена дана тема в попередніх відповідях дитини. Зв'язавши відповіді, отримані раніше з реакцією дитини на цю історію, можна буде отримати більш об'єктивну картину дитячих проблем, переживань і т. д. З цією метою можна спробувати не обмежуватися в даній казці однією відповіддю,а за допомогою додаткових питань одержати кілька його варіантів.

"Одного разу вранці один хлопчик раптово прокинувся і сказав:« Мені приснився дуже поганий сон ». Що побачив уві сні хлопчик?"

Типові нормальні відповіді.«Не знаю, що йому наснилося», «Спочатку пам'ятав, а потім забув, що снилося», «Один страшний фільм жахів», «Йому приснився страшний звір», «Йому приснилося,як він падав з високої гори »і т. д.

Відповіді, на які слід звернути увагу. «Йому приснилося,що мама (будь-який інший член сім'ї) померла »;«Йому наснилося, що він помер», «Його забрали незнайомі люди», «Йому наснилося, що його залишили одного в лісі» і т.електронної

Групова робота:

Гра «Підбери емоцію».

Для цього їх треба попередньо ознайомити з словником назв емоцій та запропонувати записати позитивні і негативні в окремих стовпчиках: радість, журба, задоволення, увага, сум, заздрість, горе, щастя, сором, гнів, провина, інтерес.

Ознайомившись з назвами цих та інших емоцій, можна запропонувати і-таку вправу: кожній із вивчених емоцій присвоїти свій порядковий номер. На­приклад: 1 — радість, 2 — гордість, 3 — сором. Вчитель називає номер, а учні повинні прийняти позу, яка відповідає емоції за певним номером. З великі їм задоволенням діти виявляють радість, гнів, біль, сором, занепокоє­ння, використовуючи при цьому кольорові олівці чи фломастери. Доцільно продовжити цо вправу, запропонувавши дітям обмінятися малюнками та спробува­ти пізнати настрій свого товариша. Дайте дітям домашнє завдання: нехай батьки відгадаютьза цим малюнком настрій дітей.

Вправа «Покажи емоцію»

Тренер роздає членам групу карток, на яких написані назви емоцій, після чого кожен по черзі повинен вийти в центр кола і показати емоцію за допомо­гою міміки і жестів. Решта учасників відгадує.

Вправа «Емоція по колу»

Один учасник показує сусідові якусь гримасу. Той якомога точніше її ко­піює і передає далі. Гримаса передається по колу і повертається до «автора». Він говорить, яку емоцію хотів передати, і яку отримав, а всі учасники мають можливість подискутувати, чому нас часто неправильно розуміють. Ведучий пропонує спробувати передати свої емоції но колу наступним бажаючим.

 Вправа “Віддзеркалення емоційного стану” Всі учасники розбиваються на нари. Один виконує роль «дзеркала», яке повинно віддзеркалити емоційний стан, продемонстрований партнером. Цю вправу потрібно виконувати мовчки. Емоційний стан демонструють за допо­могою міміки і пантоміми. Кожен виконує вправи по 3 рази (різні емоційні стани).

Вправа «Перетворення»

Група повільно рухається. Один з учасників гри стоїть у центрі кола. Інші уявляють, що він перетворився:

— у чудовисько

— група демонструє відразу;

— у бізнес-леді — група показує захоплення;

— у надзвичайно гарну дівчину, в яку всі закохуються;

— у того, кого ніхто не хоче помічати;

— у суворого директора школи;

— у найбагатшу людину світу.

Своє ставлення до учасника група повинна виявляти тільки за допомогою міміки і жестів. Після закінчення вправи учасники обмінюються враженнями.

Вправа -«Привіт» Ведучий роздає учасникам картки з назвами емоційних етапів. Кожен має сказати: «Привіт!» — з тим почуттям, яке позначене у картці. Вправа допо­магає усвідомити, що емоційний стан людини передається, насамперед, за допомогою невербаліки, яка може суперечити вербальному посланню.

Вправа «Посмішка по колу»

Цією вправою добре починати або закінчувати заняття. Учасники си­дять у колі, беруться за руки. Перший учасник повертається до свого сусі­да праворуч або ліворуч і посміхається йому. При цьому можна «взяти» посмішку в долоні і обережно передати її іншому.

Вправа «Малюємо срах»

Варіант 1.Учасникам пропонується намалювати на аркушах наперу свій страх так, як воли її уявляють, а потім знищити малюнок, або зробити вогни­ще і спалити свій страх.

Вправа «А-ну, голосніше!»

Ведучий пропонує учасникам сісти і заплющити очі. За сигналом: «Починає­мо», — всі висловлюють незадоволення ситуацією (вчителями, батьками, при­ятелями, коханими та ін.). Це треба робити одночасно і якомога голосніше. Як тільки крики ночігуть стихати, ведучий наказує: «Розшпощте очі! А тепер повторіть свої слова, дивлячись в очі один одному».Потім ведучий визначає спільні скарги, після чого відбувається групове обговорення. Вправа допомагає виплеснути назовні злість і перетворює злість та гнів на крик та смішну словесну перепалку. Це дає можливість почути, чим пезадово-леиі інші та допомагає обговорити і вирішити проблеми. Проведення цієї роботи свідчить про те, що спеціальним чином організо­вані заняття сприятимуть підвищенню загального емоційного відгуку у дітей. А підвищення загального емоційного відгуку дитини впливає на формування емоційної сфери у дітей молодшого та середнього шкільного віку та сприяє розвитку їхньої особистості й адаптації в соціумі.

Вправа«Танцюючі руки”

Мета:Якщо діти неспокійні або роздратовані, то гра повинна дати їм мож­ливість прояснити свої відчуття та допомогти внутрішньо розслабитись. Матеріали: великі аркуші наперу (або старі шпалери), скотч, кольорова крейда. Вирава-гра супроводжується жвавою музикою. Розкладіть напір на столі та прикріпіть його до столу, щоб він не рухався. Інструкція:візьміть, будь ласка, кожний по два шматочки крейди. Ви­беріть для кожної руки колір, який вам подобається, станьте зручно, щоб ваші руки від кисті до ліктьового суглобу знаходились над папером. Занлющте очі, і коли зазвучить музика, ви можете двома руками малювати на папері. Ваші руки повинні рухатися в такт музиці (2—3 хвилини). Таким чином, проводячи нсихокорекційні заняття з використанням му­зичного супроводу, ми формуємо у дітей психологічну культуру. Це буде сприяти поліпшенню їх емоційного стану, позбавить комунікативних уск­ладнень, навчить використовувати музичні звуки для релаксації, навчить активно і пасивно прослуховувати музичні твори. Під час активного сприймання та відтворення музики діти можуть працю­вати індивідуально (вокалотеранія) і в групі (вокальний ансамбль, хор тощо), або ж грати на музичних інструментах, по-різному проявляти музичну творчість. Діти вчаться слухати, брати участь у дискусії, відволікаються від власних пере­живань, отримуючи естетичне задоволення від прослуханої музики.

Вправа «Зустріч”.

Мета:розвиток невербальннх засобів виразності. Учні стають у два кола: зовнішнє і внутрішнє, обличчям один до одного і, використовуючи невербальні засоби спілкування, по черзі вітаються з кож­ним учасником протилежного кола так, начебто вони зустріли: друга; прияте­ля; учня із свого класу; учня із паралельного класу; сусіда; ворога; хлопчика або дівчинку, який(яка) подобається; вчителя; незнайомця; батьків свого од­нокласника, маленьку дитину тощо. Тренер періодично змінює завдання. Зворотній зв'язок.Проводимо обговорення:

— Які відчуття, емоції були в тебе, коли доводилося вітатися з однолітком, старшою за тебе людиною, молодшим, незнайомцем? Як змінювалися твої жести, рухи, емоційний стан? Які, можливо, були труднощі? Як це пов'язано із твоєю поведінкою в житті? Методичні рекомендації тренеру.Під час обговорення дається можливість висловитись кожному бажаючому.

Тренер звертає увагу учнів на те, що у різішх життєвих ситуаціях, у спілкуванні з різними людьми ми діємо по-різному. Також необхідно акцентувати увагу учнів на усвідомленні своїх актуальних відчуттів за принципом «тут і тепер». Тренер слідкує за дотриманням правил надання зворотного зв'язку. Психологічний коментар.Вправа допомагає учням усвідомити, що наші дії, міміка, рухи відбивають емоційне ставлення до співрозмовника. Щоб краще розуміти емоції співрозмовника, можна аналізувати ного жести і міміку. В свою чергу, для того, щоб бути зрозумілим для інших, треба уміти невербально про­являти свої емоції.