МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. М.П. ДРАГОМАНОВА
ІНСТИТЕТ КОРЕКЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА ПСИХОЛОГІЇ
Кафедра логопедії
ПСИХОКОРЕКЦІЙНА ПРОГРАМА
(ситуація 7)
Підготувала
Студентка 4Л2 групи
Пісоцька Інна
Київ 2011
Запит: як допомогти Славі позбавитися від «комплексів»? Хлопчик не може відповідати біля дошки перед всім класом, найменша прикрість призводить до стресу.
Запит класного керівника.
Мама вважає, що хлопчик таким народився, що він такий самий як і вона та крім неї він нікого не бачить. Мати вважає, що хлопчик не потребує допомоги.
Гіпотеза:
Кл.керівник: власна реакція на втрату батька + вплив матері, яка так і не змогла отямитися після трагічної загибелі чоловіка.
Мати: спадкові особливості характеру( такий як і я), посилені вихованням в неповній сім’ї і вкрай обмеженим соціальним досвідом.
На нашу думку: повна прив’язаність та залежність від матері, нестача чоловіка в сім’ї, неправильна соціальна роль в сім’ї (хлопчик виконує роль чоловіка для матері, а не сина), обмежене коло спілкування.
Основна мета: соціалізація хлопчика і позбавлення від комплексів.
Завдання:
корекція особистості;
корекція емоційно-вольової сфери;
розвиток комунікативної сфери;
соціалізація.
Напрями психокорекційної роботи:
корекція особистості:
розвиток самооцінки;
розвиток самосвідомості;
усвідомлення своєї соціальної ролі в сім’ї
розвиток мотиву афіліації.
корекція емоційно-вольової сфери:
зняття тривожності;
розвиток уміння щиро ділитися своїми почуттями та розуміти почуття інших;
розвиток взаємної підтримки, довіри, емпатії;
оволодіння навичками саморегуляції власного емоційного стану;
підкріплення позитивного образу «Я»;
розвиток комунікативної сфери:
налагодження контакту з вчителями;
перебудування стосунків з матір’ю;
налагодження контакту з однолітками;
встановлення контакту з протилежною статтю;
розвиток ораторських здібностей.
Методи, що використовуються:
- імітаційні й рольові ігри;
- психогімнастика;
- малюнкові методи;
- елементи групової дискусії;
- техніки і прийоми саморегуляції;
- метод направленої уяви.
Корекція емоційно-вольвої сфери:
Зняття тривожності:
ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА:
Казка - "Поганий сон"
Дана казка дає дитині повну свободу самовираження, що повинно стимулювати його до того, щоб торкнутися тут важливу та актуальну (можливо, найактуальнішу) тему. Зв'язавши відповіді, отримані раніше з реакцією дитини на цю історію, можна буде отримати більш об'єктивну картину дитячих проблем, переживань і т. д. З цією метою можна спробувати не обмежуватися в даній казці однією відповіддю, а за допомогою додаткових питань одержати кілька його варіантів.
"Одного разу вранці один хлопчик раптово прокинувся і сказав:« Мені приснився дуже поганий сон ». Що побачив у вісні хлопчик?"
Типові нормальні відповіді.«Не знаю, що йому наснилося», «Спочатку пам'ятав, а потім забув, що снилося», «Один страшний фільм жахів», «Йому приснився страшний звір», «Йому приснилося,як він падав з високої гори ».
Відповіді, на які слід звернути увагу. «Йому приснилося,що мама (будь-який інший член сім'ї) померла»; «Йому наснилося, що він помер», «Його забрали незнайомі люди», «Йому наснилося, що його залишили одного в лісі».
Казка - "Новина"
Мета казки - спробувати виявити у дитини наявність тривожного стану, невисловленого занепокоєння і почуття страху, а також прихованих бажань і очікувань, про існування яких дорослі батьки можуть не здогадуватися.
"Один хлопчик повернувся додому з прогулянки і мама йому каже:" Добре що ти прийшов. Мені треба сказати тобі щось ". Що саме хоче повідомити йому мама?"
Типові нормальні відповіді. «Сьогодні до нас прийдуть гості», «Увечері ми підемо до бабусі», «По радіо оголосили, що буде гроза», «Подзвонила вчителька і сказала, що завтра ваш клас їде на екскурсію», «Мама хотіла, щоб хлопчик пішов у магазин за молоком».
Відповіді, на які слід звернути увагу. «Хтось помер»; «Мама хоче покарати хлопчика, за те, що він пішов гуляти без дозволу», «Мама хоче заборонити йому грати з сусідом», «Мама йде в кіно, а його залишає», « Завтра його поведуть до лікаря »;«Мама сказала, що піде завтра разом з ним в школу» і т. д.
Вправа “Налаштування на певний емоційний стан”. Учню пропонується подумки пов'язати хвилюючий, тривожний емоційний стан з певною мелодією, кольором, пейзажем, жестом; спокійний розслаблений стан - з іншою музикою та уявними образами; стан впевненості, націленості на перемогу - ще з іншими. Коли учень починає хвилюватися, необхідно уявити перші образи, потім другі й поступово перейти до третіх, повторюючи останні декілька разів. Вправа “Приємні спогади”. Учню пропонуємо уявити ситуацію, в якій він відчував повний спокій, розслабленість, і як найяскравіше пригадати всі відчуття, пов'язані з цією ситуацією. Вправа “Контроль голосу і жестів”. Учням розповідаємо, як за голосом і жестами можна визначити емоційний стан людини, а також, про те, що впевнений голос і спокійні жести можуть мати зворотній вплив -заспокоювати, надавати впевненості. Для оволодіння цим контролем необхідне тренування перед дзеркалом і “глядачами”. Наприклад, при уявній відповіді на уроці, спілкуванні з кимось.
Вправа “Мислене тренування”. Ситуація, яка викликає тривогу завчасно уявляється у всіх деталях, складних моментах, які викликали її переживання; детально продумується і програється власна поведінка. Вправа “Репетиція”. Програємо зі школярами ситуації, які викликають у них тривожність. Дитина ніби відповідає біля дошки, пише контрольну, де ми виконуємо роль “суворого вчителя” або ж “насмішкуватого однокласника”, “докоряючого батька”. Детально відпрацьовуємо спосіб поведінки учня. Вправа “Доведення до абсурду”. В бесіді з психологом та інших спокійних ситуаціях учню пропонується грати сильну тривожність, страх, роблячи це навмисно. Вправа “Переформулювання завдання”. Відомо, що одним з моментів, які заважають результативній діяльності тривожних дітей є те, що вони зосереджені не тільки на її виконанні, а на тому, як вони виглядають збоку. Тому, навчаємо дітей формулювати цілі діяльності і шляхи її досягнення, повністю відволікаючись від зовнішніх і внутрішніх несуттєвих особливостей, вчимо тривожних дітей знижувати значущість ситуації, розуміти відносні значення “перемоги” чи “поразки”. Вправа “Інверсія тривоги”. Підлітки записують епізоди, що тривожать їх, у вигляді невеликого оповідання в теперішньому часі від першої особи. Слід прагнути чітко пригадати всі події, відтворити діалоги, фіксуючи, при цьому, свої відчуття. Потім, вони переписують історію таким чином, ніби хотіли, щоб вона відбулася насправді.
ГРУПОВА РОБОТА:
Вправа «Розігрування тривожних сцен шкільного життя»
Діти можуть розіграти ситуації, які викликають страх та непевність. Бажано, щоб такі ситуації запропонували самі члени групи.
Після розігрування ситуацій ведучий може підвести підсумки та обговорити з дітьми, чому вони навчились на заняттях.