6.3Випробування електропроводок

Змонтовані електричні лінії перед випробовуваннями повинні піддаватися зовнішньому огляду, при якому перевіряють правильність установлення конструкції, правильність монтажу труб, коробів, лотків і інших конструкцій, правильність виконання з'єднань дротів і кабелів, окінцювання жил і підключення до затискачів, виконання антикорозійних покриттів і заземлення. Дефекти, виявлені в результаті зовнішнього огляду, потрібно усунути.

Після зовнішнього огляду проводять випробовування електричних ліній:

• вимір опору ізоляції електричних ланцюгів,

• перевірка правильності з'єднань і маркування електричних ліній в інформаційних каналах зв'язку,

• перевірка фазування і полярності силових ланцюгів і ланцюгів живлення,

• визначення місця пошкодження електричних ліній.

Вимір опору ізоляції. Опір ізоляції вимірюється в повністю змонтованих електропроводках між кожною жилою і всіма іншими жилами, сполученими разом, а також між кожною жилою і «землею» (металева оболонка кабелю, металевий захист трубок, коробів, лотків).

Опір ізоляції ліній вимірюють мегомметром. Напруга створювана мегомметром повинна дорівнювати 1000 В. Перед вимірюванням перевіряють справність приладу при розімкнутому і закороченому вході Якщо показники дорівнюють відповідно нескінченності і нулю, мегомметр справний.

Для пришвидчення роботи спочатку перевіряють опір ізоляції між усіма закороченими жилами і «землею». Якщо опір виявляється нижче допустимого, жилу з ушкодженою ізоляцією знаходять послідовною перевіркою опору ізоляції кожної жили стосовно «землі». Жила з ушкодженою ізоляцією замінюється резервною. Після цього проводиться вимір опору ізоляції кожної жили відносно інших.

Нормальний опір ізоляції мусить бути не меншим 1 МОм.

Маркування. Операцію відшукання кінців кожної із жил кабелю або пучка дротів у практиці монтажних робіт називають прозвонкою. Для прозвонки можуть використовуватися лампочки, пробники, омметри, мегомметри, слухавки і різноманітні жилошукачі, що слугують індикаторами замикання ланцюга.

Лампочки, пробники, омметри, мегомметри використовують, якщо електрична лінія невелика завдовжки, якщо велика — слухавки і пробники.

Полярність електричних ліній визначають вольтметром, а фазування 3-х фазних ланцюгів — за кольором дроту фаза А пофарбована в жовтий колір, В — у зелений, С — у червоний.

6.4Заземлення і занулення в електроустановках систем управління

Заземлення і занулення в електроустановках є найбільше поширеними й ефективними захисними заходами від враження електричним струмом.

Під заземленням розуміють навмисне електричне з'єднання з землею або м еквівалентом металевих неструмопровідних частин, що можуть виявитися під напругою. При виконанні захисного заземлення в електроустановках з ізольованою нейтраллю всі металеві корпуси електроприймачів і металеві конструкції, що можуть виявитися під небезпечною напругою через ушкодження ізоляції, навмисно з'єднуються з землею. При наявності заземлення людина, що доторкається до заземленого корпуса, на якому з'явилася напруга, виявляється приєднаною паралельно до ланцюга замикання на ділянці між корпусом і землею.

Таким чином, призначення захисного заземлення полягає в тому, щоб створити між корпусом захищуваного електроприймача і землею електричне з'єднання з достатньо малим опором для того, щоб у разі замикання на корпус цього електроприймача доторк до корпуса людини (паралельний доторк) не міг викликати проходження через його тіло струму, небезпечного для життя і здоров'я. Звідси випливає, що для забезпечення безпеки потрібно з'єднання з землею, яке має значно менший опір, ніж опір тіла людини. Опір заземлюваних пристроїв не повинен перевищувати в електроустановках до 1000 В з ізольованою нейтраллю 4 Ом, а в електроустановках напругою 220 і 380 В з глухозаземленою нейтраллю — 10 Ом.

Зануленням називають навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмопровідних частин, що можуть виявитися під напругою. При виконанні занулення в електроустановках до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю всі металеві корпуси електроприймачів і конструкції зв'язуються електрично з заземленою нейтраллю трансформатора через нульовий захисний провідник (при захисті трифазного електроприймача — четвертий дріт, при захисті однофазного — третій). Внаслідок цього всяке замикання на корпус перетворюється в коротке замикання й аварійна ділянка відключається запобіжником або автоматичним вимикачем. Таким чином, при виконанні занулення безпека досягається шляхом з'єднання всіх корпусів електроприймачів із заземленою нейтраллю трансформатора або генератора і внаслідок цього відключення ділянки мережі, у якій відбулося замикання на корпус.

Заземлення і занулення в електроустановках систем управління варто виконувати:

• в усіх випадках при напрузі змінного струму 380 В й вище і постійного струму 440 В і вище,

• у приміщеннях із підвищеною небезпекою, особливо небезпечних приміщеннях і в зовнішніх установках при номінальних напругах змінного струму вище 42 В та постійного струму вище 110 В.

У вибухонебезпечних установках захисне заземлення виконується обов'язково, за будь-якої напруги.

Заземленню або зануленню в системах управління підлягають такі пристрої:

а) металеві корпуси контрольно-вимірювальних приладів, регулювальних пристроїв, апаратів управління, захисту, сигналізації, корпуси електродвигунів виконавчих механізмів і електроприводів засувок, вентилів і т п ,

б) металеві щити і пульти всіх призначень, на яких установлюються прилади, апарати й інші засоби автоматизації, металеві конструкції для встановлення електроприймачів і апаратів управління,

в) металеві оболонки, броня і муфти контрольних і силових кабелів, металорукави, металеві оболонки дротів, сталеві труби електропроводок, металеві короби, лотки, відгалужувальні і з'єднувальні коробки, кабельні конструкції, кронштейни й інші металеві елементи кріплення електроустановок,

г) металеві корпуси трансформаторів і випрямних пристроїв.

При заземленні зазначені пристрої потрібно приєднати до заземлюючого контуру. У якості заземлювачів використовують сталеві, бажано оцинковані труби, діаметром не менше 50 мм або сталевий куток розміром не більш 60x60 мм довжиною 2,5-3,0 м. Заземлювачі забивають вертикально в землю так, щоб верх їх був заглибленим на 0,5-1,0 м. Залежно від якості ґрунту в землю забивають не менше двох заземлювачів на відстані 2,5-3,0 м один від одного. Заземлювачі з'єднують між собою приваркою сталевої стрічки перерізом не менше 40x40 мм на глибині 0,5-1,0 м під землею.

Як заземлюючі і нульові захисні провідники можна використати.

• нульові робочі провідники (у системах із глухозаземленою нейтраллю),-спеціально передбачені для цієї мети провідники (четверта або третя жила кабелю або дріт),

• металеві конструкції будинків і споруджень (колони, підкранові шляхи, галереї),

• сталеві захисні труби, короба і лотки,

• алюмінієві оболонки кабелів,

• металеві стаціонарні, відкрито прокладені трубопроводи, крім трубопроводів, заповнених пальними і вибухонебезпечними речовинами, каналізації і центрального опалення.

Якщо перераховані пристрої відсутні, то прокладаються спеціальні захисні провідники що заземлюють і занулюють.

У нульовому проводі, використовуваному для заземлення, забороняється встановлювати запобіжники, вимикачі або інші пристрої, що роз'єднують.

Провідники, що заземлюють і занулюють, повинні бути доступними для огляду і захищеними від механічних пошкоджень та хімічних впливів. Найкраще з'єднувати провідники що заземлюють на зварюванні. Допускаються також болтові з'єднання з обслуговуванням з'єднувальних поверхонь.