- •Тема 1. Державна мова — мова професійного спілкування
- •Література:
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •4. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Професійна мовнокомунікативна компетенція.
- •2. Мовні норми.
- •Тема 3. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні План
- •Функціональні стилі української мови та сфери їх застосування.
- •Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
- •Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності
- •Тема 4. Спілкування як інструмент професійної діяльності
- •Професійне спілкування. Вимоги до професійного спілкування
- •Функції спілкування
- •Види і форми професійного спілкування
- •Основні закони і стилі спілкування
- •Невербальні засоби спілкування
- •2.Праксодика і екстралінгвістика.
- •6.Гендерні аспекти спілкування
- •Тема 5. Риторика і мистецтво презентації План
- •Література
- •Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію
- •Вид громадсько-політичної та професійної діяльності, мета якої – інформувати та переконувати аудиторію засобами живого слова.
- •Високий ступінь майстерності публічного виступу, мистецьке володіння словом.
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання
- •Мистецтво аргументації
- •Історію однієї суперечки англійця, німця, італійця та українця
- •Презентація як різновид публічного мовлення
- •Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •Тема 6. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації
- •Документи, їх призначення і класифікація.
- •Документи, їх призначення і класифікація
- •Класифікація документів
- •Національний стандарт України
- •Вимоги до змісту та розташування реквізитів
- •Вимоги до бланків документів
- •1.2.5.1. Поняття етикету
- •1.2.5.2. Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет
- •1.2.5.3. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул
- •Мудра порада
- •' / Знайомлення
Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності
Текст (від лат.textum – тканина, сплетіння, поєднання) – це писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об’єднаних у тематичну і структурну цілісність.
Лінійно розташована сукупність речень є одиницею тексту. Найменша одиниця тексту – надфразна єдність, абзац.
Надфразна єдність – це сукупність семантично й граматично поєднаних висловлень, що характеризуються єдністю теми й особливим синтаксичним зв’язком компонентів. У діалозі надфразна єдність складається з питань й відповідей; репліки й реакції. Синоніми надфразної єдності – складне синтаксичне ціле, прозаїчна строфа, гіперсинтаксема й ін.
Одиницями тексту є також розділи, підрозділи, глави (в більшому вимірі).
Абзац – (від нім. аbsatz - відступ) – це структурно-змістова одиниця членування тексту, що характеризується єдністю теми і графічного позначення, відступом праворуч у початковому рядку, яким починається виклад нової думки.
Структурно текст може відповідати реченню, слову, сполуці. Якщо ці одиниці мають цілісну інформацію, яка відповідає певній комунікативній ситуації, наприклад:
Красно говорить, а слухати нічого (Нар. творчість).
Вихід. Навчальна частина.
За способом репрезентації тексти поділяють на письмові, усні та друковані.
Залежно від ситуації спілкування значна частина текстів може матеріалізуватися як у писемній, друкованій формі (накази, протоколи, акти, телеграми тощо), так і в усній (судові промови, бесіди тощо).
Основні ознаки тексту:
Зв’язність – основним показником якої є розвиток теми і формальні засоби (семантично близькі слова і фрази, граматичні й стилістичні одиниці тощо). Показниками зв’язності є: лексичні (синоніми, антоніми, пароніми, повтори), морфологічні (сполучники, сполучні слова, вказівні займенники, деякі прислівники тощо), синтаксичні (порядок слів, порядок розташування частин), стилістичні (еліпс, градація, питальні речення тощо) одиниці; інтонація, наголос, паузи; ситуації спілкування.
Цілісність, яка забезпечується змістовою (єдність, теми, змісту), комунікативною (мета спілкування), структурною і формально-граматичною (єдність мовленнєвих жанрів) цілісностями.
Членованість. Будь-який текст можна комунікативно членувати на частини для полегшення сприйняття інформації адресатом.
Інформативність уособлює інформативний масив тексту, що міститься не лише в його вербальній організації, а випливає з її взаємодії з авторською і читацькою свідомістю. Кожен текст створюється заради передачі інформації.
Завершеність - ознака текстів, що передбачає їхню формальну і змістову закритість.
Елементи і компоненти тексту поєднуються такими видами зв’язку:
Контактний – пов’язані елементи знаходяться поряд.
Дискантний – здійснюється на відстані: об’єкт, що згадувався в першому абзаці, знову стає предметом уваги в наступних абзацах, через певну кількість речень іншого змісту.
Ланцюговий або послідовний – певний елемент попереднього речення стає вихідним пунктом для наступного і вимагає подальшого розгортання думки.
Паралельний – речення граматично рівноправні. Характерна ознака цього зв’язку – єдність видо-часових присудків.
Перспективний – вказує, про що мовитиметься далі.
Ретроспективний – певний фрагмент тексту вимагає від адресата пригадування змісту попередніх частин.
Крім змісту, частини тексту пов’язуються за допомогою лексичних (повтори слів, синоніми, спільнокореневі слова, займенники, прислівники) і граматичних (сполучники, вставні слова, неповні й риторичні речення) засобів.
Виокремлюють два основні види тексту – монологічний і діалогічний.
Отже, текст є основною одиницею мовленнєво-професійної діяльності. Не можна навчати усному і писемному монологу без урахування професійної спрямованості тексту.
Змістовий модуль 2
Професійна комунікація