- •Тема 1. Державна мова — мова професійного спілкування
- •Література:
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •4. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Професійна мовнокомунікативна компетенція.
- •2. Мовні норми.
- •Тема 3. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні План
- •Функціональні стилі української мови та сфери їх застосування.
- •Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
- •Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності
- •Тема 4. Спілкування як інструмент професійної діяльності
- •Професійне спілкування. Вимоги до професійного спілкування
- •Функції спілкування
- •Види і форми професійного спілкування
- •Основні закони і стилі спілкування
- •Невербальні засоби спілкування
- •2.Праксодика і екстралінгвістика.
- •6.Гендерні аспекти спілкування
- •Тема 5. Риторика і мистецтво презентації План
- •Література
- •Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію
- •Вид громадсько-політичної та професійної діяльності, мета якої – інформувати та переконувати аудиторію засобами живого слова.
- •Високий ступінь майстерності публічного виступу, мистецьке володіння словом.
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання
- •Мистецтво аргументації
- •Історію однієї суперечки англійця, німця, італійця та українця
- •Презентація як різновид публічного мовлення
- •Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •Тема 6. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації
- •Документи, їх призначення і класифікація.
- •Документи, їх призначення і класифікація
- •Класифікація документів
- •Національний стандарт України
- •Вимоги до змісту та розташування реквізитів
- •Вимоги до бланків документів
- •1.2.5.1. Поняття етикету
- •1.2.5.2. Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет
- •1.2.5.3. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул
- •Мудра порада
- •' / Знайомлення
Мистецтво аргументації
А ми переходимо до 3 пункту плану і згадаємо один із законів риторики – тактичний, який передбачає систему дій із підготовки ефективної реалізації стратегій. До складових цього закону належать аргументація і активізація мислення та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії.
Аргументація в широкому вжитку означає майстерний добір переконливих доказів. У основі аргументації лежить складна логічна операція, що є комбінацією суджень як елементів доведення.
Доведення – це сукупність логічних засобів обґрунтування істинності будь-якого судження за допомогою інших істинних і пов’язаних із ним суджень.
Структура доведення:
Теза – це судження, істинність якого потребує доведення.
Аргументи (докази) – це ті істинні судження, якими послуговуються під час доведення тези. Розрізняють такі види аргументів: вірогідні одиничні акти, визначення, аксіоми та постулати, раніше доведені закони науки та теореми. Докази мають відповідати таким логічним вимогам: істинність, підтвердження висунутої тези, очевидна істинність поза висунутою тезою. Звичайно ж, необхідно заздалегідь підготувати достатню кількість аргументів, які повинні бути вивіреними. Важливе значення має послідовність наведених аргументів.
Демонстрації (форми доведення) – засіб логічного зв’язку між тезою та аргументом, який веде до встановлення бажаної істини.
За формою докази бувають:
Прямі, які називають такий доказ, в якому прямо обґрунтовують істинність тези.
Непрямі, такі докази, в яких істинність обґрунтовується шляхом доведення помилковості протилежного, а інколи доведенням до абсурду.
Важливим поняттям є також і….
Спростування – логічна операція, спрямована на зруйнування доведення шляхом встановлення хибності або необґрунтованості висунутої тези.
Існують 3 засоби спростування:
Критика аргументів
Спростування тези
Виявлення неспроможності демонстрації.
Обговорення теоретичних і практичних проблем іноді переростає в дискусію. Дискусія – широке публічне обговорення якого-небудь спірного питання, висловлення різних думок щодо певного питання.
Суб’єктами дискусії є:
Пропонент (лат. той, хто щось стверджує, доводить) – учасник дискусії, доповідач, дисертант, дипломник, що висунув і відстоює певну тезу, ідею або концепцію.
Опонент (від лат. той, що протиставляє, заперечує) – особа (учасник дискусії, співдоповідач або рецензент), яка заперечує або спростовує думки опонента, чи оцінює її.
Є різні ступені незгоди опонента і пропонента:
Незгода у формі сумніву (в пасивній формі висловлюється сумнів щодо тези пропонента)
Деструктивна незгода (руйнується теза пропонента)
Конструктивна незгода (крім вище сказаного, висувається і доводиться інша, власна теза).
Аудиторія – третій, колективний суб’єкт дискусії, оскільки вони теж намагаються переконати один одного.
Досягнення мети суттєво полегшується, якщо ретельно продумати і майстерно застосувати адекватні меті засоби:
Мовленнєва стратегія – це комплекс мовленнєвих дій, спрямованих на досягнення комунікативної мети.
Мовленнєва тактика – конкретні мовленнєві дії під час спілкування, спрямовані на реалізацію стратегії і досягнення комунікативної мети.
Основні тактики аргументаційної стратегії:
Тактика контрактивного аналізу ґрунтується на прийомі зіставлення. Зіставлення фактів, подій, прогнозів сприймається як переконливий аргумент.
Тактика вказівки на перспективу спрямована на те, щоб висловити стратегічну мету, позиції і наміри мовця. Вона містить пропоноване рішення і передбачуваний результат.
Тактика обґрунтованих оцінок за допомогою якої промовець прагне об’єктивно оцінити предмет і мотивувати оцінку. Відомо, що суб’єктивна думка не переконлива, тоді як аргументована оцінка набуває статусу логічного доказу.
Як приклад застосування різних способів аргументації пропоную послухати