Гуманістичний мінускул

Шрифт, що приписують Петрарці, отримав спочатку назву готичного мінускулу, або готико-антикви. В основі його лежали букви каролінгського мінускулу — шрифту, який мав ясну картину письма, дрібні округлі та чіткі літери. Більшість римських рукописів, які дійшли до вчених епохи Відродження, були в свій час переписані каролінгським мінускулом. Тому його помилково вважали древнім (по-л:іт. апіі'еиа — древній, старий). Шрифт Петрарки став перехідною формою між готикою і но-вокаролінгськнм, або гуманістичним мінускулом. У цьому шрифті зберігся кут письма, характерний для готичних шрифтів (45°). Звідси й однакова товщина горизонтальних і вертикальних штрихів букв. Сліди готичного стилю письма помітні в скорочених верхніх винос­них елементах букв. Букви, особливо округлі, писалися дуже близь-ко одна від одної.

- .., З часом шрифт повністю звільнився від елементів готичного стилю і перетворився в чіткий округлий шрифт з дрібними буквами. Картина письма стала ясною і спокійною.

Для великих букв використовувався капітальний квадратний рустичний або унціальний шрифт.

Використовуючи каролінгський мінускул, гуманісти відповідно до вимог естетики Ренесансу створили новий тип письма.

На графічне зображення букв великий вплив справила зміна кута письма: від 45' до 25-30°. Такий самий кут письма був харак­терний для римського капітального квадратного шрифту. Зміна кута викликала зміну в контрастності штрихів букв. Письмо стало чітким, букви набули майже квадратних пропорцій.

Закінчення основних штрихів мінускульних букв отримали зарубки. Встановилося накреслення усіх букв латинського алфавіту, а також довжина виносних елементів букв, з'явилася крапка над бук­вою І, розділові знаки. Деякі арабські цифри набули виносних еле­ментів.

Гуманістичний мінускул легко писався та ще легше читався, що мало велике практичне значення. Якщо спочатку цим шрифтом користувалася невелика група вчених, то згодом він набув величез­ної популярності.

Із Італії гуманістичний мінускул поширюється по всій Європі, проникає о народне середовище. Внаслідок впливу індивідуальних особливостей почерків різних людей, характеру і значення написа­ного виникають різновиди гуманістичного мінускулу. Через швидкість письма з'являється нахил у рядку, подовжуються або вкорочуються виносні елементи. Це приводить до утворення гу­маністичного курсиву.

В гуманістичному мінускулі остаточно склалася графіка всіх букв латинського алфавіту. Букви писалися дрібно. Округлі елементи вписувалися в квадрати. В техніці ширококонечного пера шрифт виконувався при додержанні кута 25-30°.

Г уманістичний курсив .

Поширення гуманістичного мінускулу сприяло утворенню вільних форм скорописного письма, які характеризувалися нахилом вправо і отримали назву курсиву. Курсив як форма гуманістичного письма виник і набув розвитку у Флоренції.

Якщо гуманістичний мінускул розвивався у скрипторіях як офіційне письмо, що використовувалося для написання книг, то курсивом виконувалися ділові записи, велося листування.

Розміри букв у курсиві визначалися тим, хто писав, самостійно. Всі букви курсиву, звичайно, мали нахил вправо. Внаслідок швид­кого писання деякі деталі букв залишалися незавершеними. Багато букв мали тонкий з'єднувальний штрих. На відміну від гу­маністичного мінускулу курсив являв собою зв'язне письмо (рис. 26).

Писався курсив пташиним пером, що давало можливість отри­мувати штрихи різної товщини.

Письмо виглядало ясним, динамічним. Великі букви отримали нові форми. їх рисунок став більш динамічним і вільним, гармонійно поєднувався з рисунком малих букв курсиву. Значна кількість ви­носних елементів букв була спрямована вправо або вліво. Іноді штрих закінчувався розчерком.

Складність виконання гуманістичного курсиву полягає в тому, що крім дотримання кута письма слід зберігати постійний кут на­хилу букв. До початку роботи папір слід розлініяти таким чином, щоб на ньому були допоміжні лінії кута письма та нахилу букв, Висота шрифту не повинна перевищувати 5-6 мм. Вправи пропо­нується доповнювати новими деталями — виносними елементами, розчерками.