5. Методологія мікроекономіки

Методи мікроекономічного аналізу — це сукупність засобів і конкретних прийомів дослідження, за допомогою яких пізнається суть економічних процесів, що відбуваються на рівні окремих еко­номічних суб'єктів. Мікроекономіка досить широко використовує такі загально-наукові методи, як наукова абстракція, сходження від абстрактно­го до конкретного, аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія, і графічне відображення економічних процесів. Оскільки мікроекономіка спрямована на дослідження кількісних характеристик гос­подарської поведінки, вона активно використовує математичний інструментарій для отримання адекватної картини економічної системи. Дуже важливим є також метод моделювання економічних про­цесів і явищ. Він передбачає, що дослідник повинен визначити клю­чові змінні, які характеризують внутрішнє середовище процесу, який досліджується. При цьому необхідно визначити припущення щодо умов адекватності моделі, а також поведінкові передумови, за яких вона повинна діяти. Мікроекономіка широко використовує припущення «за інших постійних умов», яке передбачає, що всі змінні приймаються як постійні, за винятком тих, які розглядаються як фактор господарської поведінки.

Мікроекономіка виходить із припущення про раціональну пове­дінку економічних суб'єктів, тобто намагання досягти максималь­них результатів за наявних обмежень. Фірми максималізують свій прибуток, індивіди — корисність, держава — суспільний добробут. У той же час для вивчення й моделювання сучасної економіки Украї­ни припущення раціональності поведінки потребує від мікроеконо-мічного аналізу обов'язкового врахування специфічних інституційних умов, які склалися в економічній системі перехідного типу. Наприклад, для розуміння нашої системи господарювання особливо­го вивчення потребує роль державної бюрократії у розподілі еконо­мічних ресурсів.

Дуже важливим є також метод моделювання економічних про­цесів і явищ. Він передбачає, що дослідник повинен визначити клю­чові змінні, які характеризують внутрішнє середовище процесу, який досліджується. При цьому необхідно визначити припущення щодо умов адекватності моделі, а також поведінкові передумови, за яких вона повинна діяти. Мікроекономіка широко використовує припущення «за інших постійних умов», яке передбачає, що всі змінні приймаються як постійні, за винятком тих, які розглядаються як фактор господарської поведінки.

Мікроекономіка виходить із припущення про раціональну пове­дінку економічних суб'єктів, тобто намагання досягти максималь­них результатів за наявних обмежень. Фірми максималізують свій прибуток, індивіди — корисність, держава — суспільний добробут. У той же час для вивчення й моделювання сучасної економіки Украї­ни припущення раціональності поведінки потребує від мікроекономічного аналізу обов'язкового врахування специфічних інституцій-них умов, які склалися в економічній системі перехідного типу. Наприклад, для розуміння нашої системи господарювання особливо­го вивчення потребує роль державної бюрократії у розподілі еконо­мічних ресурсів.

Дуже важливий спеціальний метод мікроекономіки — інтроспек­ція, тобто самоспостереження. Завдяки цьому підходу дослідник має можливість перевірити адекватність своїх теоретичних уявлень на реальному мікроекономічному об'єкті, який оптимізує свою еконо­мічну поведінку, — на самому собі.

У процесі моделювання господарських процесів дослідник фор­мує гіпотезу щодо взаємодії ключових змінних і прогнозування ре­альних економічних подій. Ця гіпотеза допомагає при відборі фак­тів та емпіричних даних і є критерієм їх попередньої систематизації. За допомогою реальних даних також здійснюється перевірка гіпоте­зи шляхом зіставлення передбачення й подій, що відбулися.

Мікроекономіка використовує два типи моделей — оптимізаційні та рівноважні.