1.Мікроекономіка як складова ек.Теорії. Роль та місце мікроекономіки в системі ек.Наук

Мікроекономіка – наука про раціональне використання обмежених ресурсів.

Мікросередовище – це система функціонуючих одно товарних і галузевих ринків, суб’єктів господарювання, що мають свою сис-му регулювання, механізм саморозвитку та систему ціноутворення.

Основна проблема економічної теорії та господарської практики – розв`язання протиріччя між бажанням індивіда задовольнити свої необмежені потреби при обмеженості ресурсів.

три основні питання економіки: ЩО? ЯК? ДЛЯ КОГО? виробляти.

Мікроекономіка вивчає поведінку та механізм прийняття рішень окремими екномічними суб”єктами. У центрі уваги мікроекономіки знаходиться поведінка споживача і виробника.

Домашнє господарство – самостійна економічна одиниця, до складу якої входить одна чи декілька осіб. Ознаки: об’єднана доходи, спільна власність, разом приймаються рішення.

Фірма – економічна одиниця, яка самостійно приймає рішення щодо використання факторів виробництва з метою виготовлення продукції та її продажу. Фірма максимізує прибуток.

Держава – самостійний суб”єкт ринку, до сладу якого входять урядові установи, що здійснюють економічну, юридичну та політичну владу для забезпечення умов господарювання усім суб”єктам мікроекономіки, а в разі потреби здійснюють контроль господарюючих суб”єктів та ринку заради досягнення суспільних цілей.

Ці суб’єкти створюють складну систему економічних відносин.

Економічна система – складна взаємообумовлена система відносин між виробниками та споживачами економічних благ.

Об’єкт мікроекономіки: економічні ресурси і продукти економічної діяльності, або засоби виробництва і продукти споживання.

Предмет дослідження: поведінка окремих економічних суб’єктів, процес розробки, прийняття і реалізації ними рішень відносно вибору і використання обмежених ресурсів з метою максимізації корисності,одержання прибутку.

Предмет мікроекономіки – економічні відносини,які виникають внаслідок взаємодії первинних суб’єктів економічних відносин.

Для мікроекономіки характерні 2 принципи – рівноваги ( ціни будуть змінюватись доти, доки попит не врівноважить пропозицію) і оптимізації (раціональна поведінка).

Мікроекономіка виконує такі функції: прояснювальна, прогностична, методологічна, вихона.

2.Зарождення мікроекономіки як науки та основні етапи розвитку. 17ст. –початок ек.науки. 15 – 17ст. – формування ек.науки(проявилося у вигляді дискусії меркантилістів.Дискусії призвели до форм. нац.сусп. свідомості навколо нац.-держ. Інтересів, розуміння ек. законів,визначення ек. категорій). Заслуга Мілля,Рікарда,Сміта – першими визначили виробництво, як джерело багатства, поч.досліджувати конкурентний механізм, правила та закони форм. ринку. Сер.19 ст. – новий етап розвитку економ. Школи:маржиналізму,історична,марксизму.В умовах розвитку капіталізму увага переміщається з макро на мікро. Розширюється набір методів(матем.моделювання),як наслідок в кінці 19 ст. «ек.наука» - «економікс»(Маршал).

Зявилась мікроекономіка. Як наука, вона розглядає діяльність окремих елементів,аналізує прийняття рішень самостійними обєктами. Термін запропонував Девольф на поч.19ст. Етапи розвитку економіки: 1)70-ті рр.. 19століття) – 1890.Діяльність 2 шкіл:австр.маржиналізм(ВІзер,Менгель).Збагатили ек.науку відкриттям теорії корисності. Американський маржиналіст (Кларк) запропонував теорію граничної продуктивності факторів виробництва. 2)1890-1933.Англійський маржиналізм,математ.школа маржиналізму(лазанська).Маршал займався розробкою теорії D і S,звертав увагу на мотиви поведінки окремих господарюючих суб’єктів.( 1890 – «принцип економікс»)Математична школа ( Джевонс, Вальрас, Парето) розглядала загальну ринкову рівновагу, сформулювали «оптиму», сформулювали якісний ординалістський підхід до аналізу користості. 3)1933 –вийшла стаття Фріша,який запропонував розділити економічний аналіз на мікро та макро.Його підтримав Кейнс. Сучасність: теорія недосконалої,монополістичної конкуренції,теорія ігор,ефект заміщення.