Висновки та пропозиції

Зернове господарство – це основа сільськогосподарського виробництва.

Серед польових культур головне значення мають зернові культури основним продуктом яких є зерно.

Зерно – це основний галузей сільського виробничого господарства і задоволення потреб населення в продуктах харчування, а також створення необхідних державних резервів зерна. Для цього потрібно збільшити виробництво зерна, збільшити посіви і збільшити валовий збір зернових культур, а також зменшити собівартість 1ц зерна.

Собівартість продукції – це частина суспільних затрат виробництва, що виражає затрати підприємства (в грошовому виразі) на використані витрати виробництва і оплату праці. Собівартість один із найважливіших показників ефективності виробництва, в якому відображаються основні сторони господарської діяльності підприємств. Вона є основою для організації виробництва, господарської діяльності підприємств на принципах господарського розрахунку.

На основі проведеного аналізу собівартості виробництва 1ц зерна можна зробити наступні висновки:

Проведені прості комбінаційні групування підприємств Черняхівського району Житомирської області, показали, що собівартість зернових культур знаходиться на досить високому рівні. Головними факторами, які впливають на величину собівартості є:

• низька забезпеченість добривами на 1га;

• низька якість ґрунту;

• низька урожайність зернових культур;

• низька забезпеченість основними виробничими фондами на 100 га сільськогосподарських угідь.

Виходячи з цього, для пониження собівартості потрібно врегулювати дані фактори, тобто збільшувати їх.

Найбільш високі показники ефективності виробництва зернових культур спостерігаються в 1 групі підприємств. Так як собівартість зернових культур складає найменше значення в порівнянні з іншими групами.

Аналіз статистичних даних з допомогою кореляційного методу виявив значний зв’язок між собівартістю і факторами, які впливають на неї.

Список використаної літератури:

1. Білик О. Економічна теорія. Початкова теорія: Навчальний посібник, - К: Вища школа – 2003.

2. Горкавий В.К. Статистика: Навчальний посібник: - К - 2006 .Зінченко А.П. Практикум по спільній теорії статистики і с/г статистики, - М: Фінанси і статистика – 2004 .

3. Ковенов С.И. Економические показатели деятельности с/х предприятий, - М: Агропромиздательство – 2005.

4. Мармоза А.Т. Методичні розробки і практичні заняття і самостійні роботи по спільногосподарській статистиці не для студентів економічного фону, - Житомир – 2005.

5. Мармоза А.Т. Практикум по математичній статистиці: Посібник, К: Вища школа – 2005.

6. Никулин Н.Н. Практикум по с/х статистике, М: статистика – 2003.

7. Горкавий В. К. „Статистика”, - К., „Вища школа”, 2001 р., с.415.

8. Мармоза А. Т. „Практикум з теорії статистики”. – К., „Ельга”, Ніка-центр, 2003 р., с. 344.

9. „Статистика”. Курс лекцій Харченко Л. Б., Долженова В. Г.

10. „Статистика”. Підручник С. С. Герасименко, - К., КНЕУ, 2008 р, с. 146.

11. Степаненко М. В. „Статистика”: Навчальний посібник. – К., „Вища школа”, 2001 р.

12. Суслов „Общая теория статистики”. Учебник. – М., „Статистика”, 2008 г., с. 392.

13. Методичні вказівки щодо застосування табличного і графічного методів в курсових проектах зі статистики. Житомир, 2006р.

14. Методичні рекомендації щодо застосування кореляційно-регресійного аналізу в курсовому та дипломному проектуванні та наукових дослідженнях. Житомир, 2004р.

15. Афанасьев В.Н. Статистика сельського хозяйства: Учебное пособие В.Н. Афанасьев, А.И. Маркова. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 320с.

16. Башкатов Б.И. Статистика сельського хазяйства с основами общей теории статистики. Курс лекций. – М.: ЭКМОС, 2001. – 325с.

17. Громыко Г.Л. Общая теорія статистики: Практикум. – М.: ИНФРА – 2000. – 139с.

18. Практикум по социальной статистике. Под ред. И.И. Елисеевой. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 250с.

19. Практикум по статистике. Под ред. А.П. Зинченко. – М.: Колос, 2001. – 392с.

20. Чекотовський Е.В. Основи статистики сільського господарства: навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 432с.

21. Статистика финансов. Под ред. В.Н. Салина. М.: Финансы и статистика, 200. – 816с.