2. Водо регулюючі лісосмуги

в умовах складного рельєфу проектують водо регулюючі лісосмуги для затримка поверхневого стоку і припинення водної ерозії грунтів.

Головним фактором, щдо визначає їх напрямок – рельєф місцевості.

10-12,5 м – ширина лісосмуги, але залежить від крутості, довжина і експозиції схилів, здатності грунтів протистояння змиву, рослинний покрив, придатність земель для вирощування певних видів с.г. культур.

Водо регулюючі лісосмуги проектуються в нашій зоні на рубежах еколого-технічних груп грунтів: 0°-3°, 3°-7°, більше 7°, більше 10°.

Виходячи з цього лісосмуги проектуються поперек схилу.

3. Розміщення польових лісосмуг магістралей, обслуговуючих та додаткових доріг.

Польова шляхова мережа с.г. підприємства повинна забезпечувати зручне транспортне сполучення між населеними пунктами, фермами, господарськими дворами і сівозмінними масивами, полями сівозмін і окремих робочих ділянок.

При проектування мережі необхідно дотримуватись таких вимог:

1. Мінімальна протяжність доріг.

2. Прямолінійність.

3. Зручність господарського використання.

4. Дотримання технічних вимог.

5. Суміщення доріг з границями полів сівозміню

За своїм призначенням польові дороги діляться на:

• Польові магістральні;

• Лінії обслуговування машинно-транспортних агрегатів;

• Допоміжні дороги.

В залежності від розмірів сівозмінних масивів польові дороги проектуються шириною 8-10 м або 6-8 м для забезпечення 2-стороннього руху.

Лінії обслуговування проектуються по коротким сторонам полів.

Крім ліній обслуговування проектуються допоміжні дороги по довгим сторонам шириною 4-5 м.

Тема 20:

Границями загонів можуть бути:

• Постійні дротові загорожі;

• Постійні електропастухи;

• Переносні дротові загорожі і електропастухи;

• Природні урочища.

Розмір літніх таборів.

Влаштування літінха таборів і правильне їх розміщення сприяє підвищенню продуктивності тварин, забезпечення приближення місць випасання тварин до водопійних майданчиків, скорочення втрати при перевезенні зеленої маси до кормушок.

Кількість літніх таборів залежить від конфігурації пасовищ масиву, кількості тварин і гуртів.

При розміщенні літніх таборів дотримуються таких основних вимог:

1. Літній табір повинен займати центральне положення в кормовому масиві таким чином, щоб холості проїзди були мінімальними.

2. Майданчик, що відводиться під літній табір, повинен бути на підвищених формах рельєфу, ділянка повинна бути сухою з деяким ухилом для стоку атмосферних вод, з глибоким заляганням грунтових вод.

3. Рельєф ділянки повинен бути зручним для будівництва, грунти добре водопроникні.

4. Розміщення літніх таборів слід по можливості біля водойм на віддалі, визначеній прибережною смугою.

5. Повинен мати добрий під’їзд і бути віддаленим від магістральних автодоріг.

6. Біля літніх таборів повинні бути землі, придатні для розміщення кормової при табірної сівозміни.

7. Дотримання санітарно-гігієнічних норма, санітарно-захисних зон між пасовищем, промисловими об’єктами і житловою забудовою.

8. Площа розраховується 30 м ² на 1 голову.

9. Огороджується по периметру, в місцях примикання до скотопрогону ставляться ворота.

Розміщення скотопрогону.

Ділиться на постійні і тимчасові.

Остійні служать для перегону худоби з літніх таборів на гуртові ділянки та загінки.

Огороджується ширина 10-12 м.

В окремих випадках встановлюються тимчасові скотопрогони на певний період, не закріплюється огорожею.

Влаштовується 2 рази на рік.

При розміщення скотопрогону потрібно дотримуватись таких вимог:

1. Розміщується вздовж границь гуртових ділянок, в середині – вздовж коротких сторін ділянок.

2. Повинні забезпечувати найкращий шлях перегону тварин і займати мінімальну площу.

3. По можливості їх прокладати мо межі найменш цінних ділянок пасовищ.

4. Не можна проектувати скотопрогони по перезволожених ділянках.

5. Не повинні проходити на крутих схилах, бровках ділянок (відступ 40-50 м).

6. На щільних грунтах проектують скотопрогони вузькими, на нестійких грунтах – більш широкими.

Площа скотопрогонів – 0,02 – 0,03 від всієї території.

Розміщення водних джерел і водопійних майданчиків.

Як правило в літніх таборах влаштовують артезіанські свердловини з водонапірною вежею, біля якої здійснюють напування худоби.

На території пасовищ випасають дійних корів – водопровід проводиться до кожної загінки.

При відсутності артезіанських свердловин влаштовують автомобільний підвіз води.

При організації пасовища водопостачання виходять із допоміжних віддалей перегону тварин.

Вода повинна відповідати стандартам ГОСТ 2874-54.

Біля берегів річок і озер включають майданчики з крупного щебеня або лісоматеріалів.

3.

Під пасовищезміною розміщують систему використання пасовищ, догляд за ними, що направлені на підтримку і збільшення їх продуктивності шляхом поліпшення їх черговості: випасу, сінокосіння, відповідно в поєднанні з заходами по поліпшенню травостою.

При проектуванні визначають кількість полів пасовищезміни, розміри, кількість бригад.

Великі масиви, їх конфігурація дозволяє проводити внутрішнє впорядкування території, при визначенні пасовищезмін враховують наступні зміни:

1. Зонування, кліматичні умови, вегетативний перод травостою.

2. Умови зволоження грунтів і гідрологічний режим.

3. Особливість рості травостою по сезонах.

4. Ступінь витопчення пасовищ.

5. Фактичний прояв ерозійних процесів.

6. Необхідність збору насіння особливо цінних дикоростучих трва.

7. Період поліпшення пасовищ і їх сінокосів.

8. Зооветеринарні вимоги.

В пасовищезмінах повинне проводитись періодичні заходи по поліпшенню культур.

Як правило проектують 3-4-пільні пасовищезміни.

4.

В нашій області під сінокосами: низинні заплави річок або водоймищ, на осушених системах, днища балок, схили більше 7°.

При інтенсивному використанні сінокосів можна отримати до 100 ц доброякісного сіна у рік.

Для цього необхідно проводити поверхневе поліпшення травостою без переорювання дернини, корінне поліпшення посіву сумішей трав, системи внесення органічних і мінеральних добрив, знищення бур’янів.ю при несприятливому водному режимі – осушення або використання водної меліорації.

На сінокосах проектують сінокосозміни – чергування по роках строків використання сінокосів: збирання трав, скошення трав з випасом худоби, здійснення заходів поліпшення.

Сінокосозміни масив ділиться на ділянки, в межах яких здійснюють чергування і використання по роках.

Впорядкування території сінокосозміни включає:

1. Розміщення;

2. Закріплення за бригадами;

3. Розміщення полів;

4. Розміщення доріг, польових станів, водних джерел.

На малих ділянках сінокосів, сінокосозміни не проектуються.

Оптимальна форма полів: квадрат, прямокутник, багатокутник з зручними сторонами для обробітку.

Як правило проектують 4-пільні сінокосозміни.

По межах полів проектують дорожню мережу для забезпечення зручного під’їзду транспортних засобів до кожного поля сінокосозміни.

Прокладають по підвищенню формах рельєфу влаштовують мостові або трубчасті переїзди.