3. Розвиток територій населених пунктів та визначення їх розмірів.

Населені пункти не є окремою категорією земель,а є адміністративно-територіальним утворенням,в межах розташування землі присадибного користування,ділянки для житлового будівництва,для культурно-побутового використання,землі загального користування, землі інших землекористув. різних категорій земель.

Внутрішній розвиток здійснюється відповідно територіальних планів планування і забудови або відповідно до проекту земельного господарства за принципами функціонування забудованих територій ( житлова, рекреаційна, комерційна, ділова зона, рзмежування земель державної, комунальної і приватної власності).

Розвиток населених пунктів в сучасних умовах здійснюється на підставі законів Укр. Про землеустрій, ЗКУ і будівельних норм і правил ( ДБН – 360 92, 95).

Окрім того розвиток населених пунктів передбачає встановлення проектних меж населених пунктів;визначення господарських функцій нас.пунктів;структиризацію нас.пунктів за зонінговим принципом формування територій (зокрема зона житлової забудови, комерційно-ділова, виробнича та рекреаційна і зона сг підприємств); дотримання системи будівництва; санітарних, протипожежних, ветеринарних і інших норм і правил.

Розміри населених пунктів визначають так:

Nпроек.= Nфакт. * ( 1+ )ͭ

Nфакт. – фактична кількість населення

μ – міграція населення;

ʈ - період на який розроблено проект

Рнас.пунк. = Nпроек. * n

n – норми на 1 жителя ( приблизно 0,02-0,03 га)

3. Розміщення та визначення площ господарських дворів.

До складу господарських дворів відносять: - будівельні двори; - кормові двори; - території по розміщенню підприємств по переробці сг продукції; - тракторні бригади; - свердловини з водонапірними спорудами; - ферми, свино-товарні, молочно-товарні, кінні двори,складські двори.

Площа господарських дворів визначається так :

Рг.д. = K / N

K – розрахункова потужність підприємства,двору або поголів’я тварин;

N – нормативна земельна площа на 1 потужність в кв. метрах.

Вимоги щодо розміщення господарських дворів:

1.господарський двір повинен займати центральну чатину території землекористувань;

2.господарський двір проектується біля населеного пункту за межами санітарної зони;

3.грунти повинні бути гіршої якості із схилами що не перевищують 2˚;

4.геологічна будова грунтів повинна бути сприятлива для забудови;

5.госп.двір повинен мати добрий транспортний зв'язок із населеним пунктом,полями сівозмін та кормовими угіддями;

6.повинен бути забезпечений низький рівень поверхневих вод;

7.розміщувати ферми потрібно біля джерел водопостачання і інженерних комунікацій;

8.господарський двір розміщують від вітряної сторони відносно населеного пункту;

9.дотримання зооветеринарних і протипожежних норм між тваринними розміщеннями;

10.дотримання санітарних норм між житловою забудовою і господарськими дворами.

Тема 16: Організація угідь та системи сівозмін.

1. Поняття, завдання і зміст.

Під організацією угідь розуміють встановлення оптимального складу та екологічного збалансованого співвідношення раціонального розміщення на території землекористування з врахуванням грунтового, рослинного покриву, розташування населеного пункту, дорожньої мережі, меліоративного стану.

Мета – підвищення інтенсивності використання земельних угідь для отримання максимальної кількості с.г. продукції та збереження і поліпшення родючості грунтів.

За характером виробничого використання природних властивостей і цільового призначення, землі с.г. призначення поділяються на: с.г. і не с.г. угіддя.

До с.г. угідь відносять ті угіддя, які систематично використовуються для вирощування с.г. продукції: рілля, пасовища, сінокоси, б/н.

Організація угідь і сівозмін є визначеною частиною організації.

Вирішує такі питання:

• Встановлення складу і видів угідь типів і кількості сівозмін

• Визначення обсягів і строків трансформації і поліпшення угідь;

• Господарське розміщення угідь на території адміністративного району і суб’єктів господарювання.

Основне завдання – створення територіальних умов для інтенсифікації с.г., отримання найбільшої кількості продукції з кожного га при найменших затратах праці, формування екологічно-стійких агроландшафтних, припинення ерозійних процесів.

Окремі види с.г. угідь розміщуються в залежності від природних і економічних факторів.

Як правило, біля населених пунктів, доріг і на ділянках з схилами до 7° на придатних для інтенсивного вирощення с.г. культур, розміщуються орні землі:

1. На схилах 7°-10° - сінокоси, на схилах більше 10° - необхідно передбачати заліснення;

2. Створення сприятливих умов для впровадження нових технологій для вирощення с.г. культур в сівозмінах;

3. Припинення ерозійних процесів і підвищення родючості грунтів;

4. Формування агроландшафтних одиниць;

5. Створення оптимальних умов для спеціалізації і концентрації виробництва, що забезпечують оптимальний розвиток грунту;

6. Висока ефективність капіталовкладень, яка пов’язана з трансформуванням угідь і поліпшення сівозмін;

7. Скорочення транспортних та інших витрат;

8. Формування оптимальної структури посівних площ с.г. культур для певної с.г. зони;

Б/Н розміщуються на придатних грунтах для вирощування садів та інших видів.

Природні кормові угіддя розміщують на перезволожених грунтах, в долинах балок і на схилах до 10°.

За ознаками якісної характеристики угідь визначають зміст їх використання.

В залежності від стану рослинності, від ступеня зволоження, від рельєфу т території, від грунтових умов намічають систему використання.

На с.г. угіддя умовно поділяють на:

• Резерв для розширення с.г. угідь: чагарники, дрібнолісся, болота, засолені землі, порівняно невеликі, потребують при трансформації угідь великих капіталовкладень;

• Урбанізовані землі, зайняті будівлями, спорудами, дорогами, промисловими підприємствами, землями зв’язку, оборони, енергетики, під водою.

Під угіддями розуміють ділянки або масиви, які систематично використовують для визначення виробничих цілей, що мають ті чи інші якісні відмінні природні, історичні і інші властивості.

Зміст організації угідь.

На формування складу угідь впливають природні і економічні фактори.

До природних факторів відносять:

1. Грунтові умови природних земель для вирощення тих чи інших с.г. культур, розміщення природних кормових угідь, б/н.

2. Меліоративний стан угідь.

3. Рослинний покрив.

4. Рельєф території.

5. Кліматичні умови.

6. Гідрографічні умови.

7. Гідрологічні умови.

До економічних факторів відносять:

1. Спеціалізація господарства.

2. Місце розташування населених пунктів, доріг, ферм відносно масивів с.г. угідь.

3. Пункти реалізації продукції.

4. Наявність трудових ресурсів і оброблювальної с.г. техніки.

Розміри с.г. угідь залежать від спеціалізації, стану тваринницьких ферм, рельєфу і грунтів економічного стану підприємства, наявності меліоративних земель, енергоозброєності с.г. підприємства, компактного розташування с.г. угідь.

Суть полягає у створенні територіальних умов для підвищення культури землеробства, охорони земель, підвищення родючості грунтів, збільшення валового збору с.г. продукції, раціональниного і ефективного використання с.г. техніки і трудових ресурсів.

Агротехнічне правильне чергування посівів с.г. культур, використання чистих або занятих парів, сприяння підвищенню врожайності, родючості, попередження забруднення полів і розповсюдження хвороб.

Поля в просторі мають визначати площу.

Динаміка сівозмін – чергування с.г. культур здійснюється на окремих полях або відокремлених ділянках в часі.