Міжнародний союз електрозв’язку (мсе) – найбільш авторитетна міжнародна організація в галузі зв’язку.

Основні повноваження МСЕ та його структурних підрозділів:

• забезпечення раціонального, справедливого, ефективного та економічного використання радіочастотного спектру усіма службами радіозв’язку і проведення досліджень діапазону частот і прийняття рекомендацій з питань радіозв’язку (Сектор радіозв’язку);

• вивчення технічних, експлуатаційних і тарифних питань і прийняття рекомендацій з них з метою стандартизації електрозв’язку у світовому масштабі (Сектор стандартизації електрозв’язку);

• організація допомоги країнам, що розвиваються, в подальшому удосконаленні та розвитку їх мереж електрозв’язку (Сектор розвитку електрозв’язку).

З огляду на ці функції найважливішу роль щодо правового регулювання радіочастотного спектру відіграють статутні документи МСЕ: Статут, Конвенція та обов’язкові для виконання усіма членами МСЕ Регламент міжнародного електрозв’язку і Регламент радіозв’язку.

В напрямі удосконалення міжнародно-правових регуляторів космічної діяльності МСЕ здійснює розроблення регламентів, які розподіляють діапазони радіочастот для космічного зв’язку, вивчення можливостей залучення космічного зв’язку в світову систему електрозв’язку, дослідження економічних аспектів космічного зв’язку, обмін інформацією щодо використання ШСЗ для розвитку дальнього зв’язку тощо.

У 1973 році на Повноважній Конференції МСЕ орбіта геостаціонарних ШСЗ та частоти, які надаються для її використання, були оголошені обмеженим природним ресурсом, який повинен використовуватися ефективно та ощадливо відповідно з потребами та технічними можливостями держав на засадах Регламенту радіозв’язку. При цьому в МСЕ до питань регулювання діяльності щодо використання ГСО почали застосовувати фактично ті ж самі механізми, які склалися в сфері регулювання діяльності держав у галузі радіозв’язку взагалі. Згідно зі ст. 11 Регламенту радіозв’язку на орбітальні позиції цих ШСЗ були розповсюджені процедура координації, що використовується щодо частотних присвоєнь, ряд інших механізмів регулювання. Однак відносне перевантаження деяких сегментів ГСО та побоювання ряду держав щодо загрози поділу цього унікального району космічного простору між провідними космічними країнами потребують постійної уваги МСЕ та його структурних підрозділів стосовно удосконалення зазначених механізмів.

Всесвітня сільськогосподарська організація (ФАО) розроблює та сприяє впровадженню в життя принципів та методів використання космічної техніки в інтересах сільського господарства, природокористування, лісництва та риболовства. Діюча в рамках ФАО Глобальна система інформації та раннього попередження в галузі продовольства та сільського господарства, що використовує дані з борту ШСЗ Метеосат та інших, дозволила, наприклад, провести своєчасну та об’єктивну оцінку посухи, яка лютувала в 1983-1984 рр. в Африці, чим сприяла зменшенню обсягів шкоди від цього стихійного лиха, зокрема, своєчасному інформуванню населення та значному зниженню витрат на ліквідацію наслідків лиха.

Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) поряд із загальними питаннями розвитку освіти, науки та культури досліджує й проблеми використання космічного зв’язку з метою підвищення загальноосвітнього рівня, розповсюдження інформації, соціального розвитку та поширення культурного обміну.

На пропозицію КВКП ГА ООН у 1971 році рекомендувала ЮНЕСКО розглянути серед окремих проблем використання космічного простору для розвитку телекомунікації і проблему авторських та суміжних прав (спільно з ВОІВ): з подальшим розвитком супутникових засобів зв’язку, теле- та радіомовлення, все більшого поширення набувають програми, що адресовані наперед визначеним організаціям, які розповсюджували ці програми в зарубіжних країнах. Водночас новітні технічні засоби сприяють поширенню нового виду інформаційного «піратства» – «супутникового піратства», коли окремі інформаційні фірми перехоплюють трансльовані через ШСЗ авторські програми з наступною ретрансляцією на свою аудиторію без дозволу організацій, які мають на це ексклюзивне право, та без відповідного матеріального відшкодування. В розробленій спільно ЮНЕСКО та ВОІВ і прийнятій в Брюсселі у 1974 році Конвенції про розповсюдження сигналів, які несуть програми і передаються за допомогою супутників (Брюссельській конвенції) йдеться про створення системи мір щодо державного запобігання несанкціонованому розповсюдженню сигналів, які передаються через ШСЗ.

Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) засноване у 1957 році. Відповідно до свого статуту спрямовує свою діяльність на досягнення широкого використання ядерної енергії в мирних цілях, підтримки миру, здоров’я та добробуту в усьому світі. Однією з найголовніших цілей МАГАТЕ є встановлення норм безпеки для захисту від іонізуючих випромінювань і безпечного використання джерел такого випромінювання.

МАГАТЕ належить інституційне авторство двох конвенцій 1986 року: Конвенції про оперативне сповіщення про ядерну аварію і Конвенції про допомогу на випадок ядерної аварії або аварійної ситуації. Не зважаючи на те, що обидві конвенції були укладені як реакція на Чорнобильську аварію, їх положення повністю можуть бути застосовані до аварійних ситуацій з ЯДЕ на борту космічних об’єктів. У 1996 році МАГАТЕ оприлюднило рекомендації щодо дій на випадок повернення ШСЗ з ЯДЕ на борту в атмосферу Землі.

Міжнародний інститут з уніфікації приватного права (УНІДРУА) – міждержавна організація, яка діє відповідно до багатостороннього міжнародного договору 1940 року та статуту і має на меті вивчення шляхів гармонізації та координації процесів уніфікації приватного права у різних державах або групах держав і поступового прийняття країнами світу єдиної системи приватного права.

Керівні органи УНІДРУА: Генеральна асамблея, керівна рада і Секретаріат.

Серед документів, розроблених УНІДРУА: Конвенція про єдиний закон щодо укладення договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (Гаага, 1964), Конвенція про міжнародний фінансовий лізинг (Оттава, 1988) і складові Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (ООН, 1956), Міжнародної конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (ЮНСІТРАЛ, 1980) та ін.

З 1993 року УНІДРУА продовжила розробку нового міжнародного режиму, здатного регулювати порядок забезпечення виконання фінансових зобов’язань високоліквідним мобільним устаткуванням і започаткованого ще у 1988 році, коли було прийнято Конвенцію про міжнародний фінансовий лізинг.

Останнім напрацюванням у зазначеній сфері стали розроблені в рамках УНІДРУА і надзвичайно важливі для інвестування масштабних космічних проектів Конвенція про міжнародні гарантії щодо мобільного обладнання, прийнятої на дипломатичній конференції в Кейптауні у 2001 році, та проект протоколу до неї з питань, що стосуються космічного майна.

Всесвітні конференції ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях

Визначними віхами в розвитку теорії та практики застосування космічної техніки в різних галузях людської діяльності, а також вдосконалення міжнародно-правових механізмів регулювання співробітництва держав у ході освоєння космічного простору стали три Всесвітні конференції під егідою ООН.

Першу Конференцію ООН з дослідження та мирного використання космічного простору (ЮНІСПЕЙС) було проведено у Відні з 14 по 27 серпня 1968 року. Конференцію було скликано відповідно до резолюцій ГА ООН 2221 (ХХІ) «Конференція ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях» з метою: вивчення практичних вигод, які можуть бути отримані від дослідження та вивчення космічного простору, а також в якій мірі некосмічні держави, особливо країни, що розвиваються, можуть їх використати; розгляду можливостей участі некосмічних держав у міжнародному співробітництві в галузі космічної діяльності, приймаючи до уваги координуючу роль ООН.

У Конференції брало участь 78 держав з усіх континентів Землі, спеціалізовані установи ООН, дві європейські міжурядові космічні організації ЕЛДО та ЕСРО, Міжнародна організація супутникового зв’язку ІНТЕЛСАТ і одна неурядова організація – КОСПАР.

На Конференції було представлено більш як 180 доповідей з космічної тематики, підготовлених запрошеними делегаціями (колективами вчених) та організаціями з питань: використання космічних супутників для радіо-, телефонного та телевізійного зв’язку, а також можливості використання космічного зв’язку з метою розвитку, освіти та культури; метеосупутники і ракети-зонди та розвиток глобальних і регіональних систем і служб, включаючи служби прогнозування погоди та метеорологічних досліджень; використання супутників для морської та повітряної навігації, а також служб, що мають відношення до неї; інша космічна техніка, що дає практичну вигоду, включаючи системи збирання даних, геодезичні супутники та супутники дослідження природних ресурсів Землі; медичні та біологічні проблеми космічних досліджень і земне застосування космічної медицини та біології в інтересах громадського здоров’я, промисловості та сільського господарства; некосмічне застосування космічної техніки; використання результатів космічних досліджень і їх застосування в загальній та спеціальній освіті; можливості міжнародної співпраці у вдосконаленні космічних досліджень і застосування їх результатів; економічні, правові та соціальні проблеми дослідження, а також застосування космічного простору, що має значення для міжнародного співробітництва та практичного зиску.

Другу Конференцію ООН з дослідження та мирного використання космічного простору (ЮНІСПЕЙС-82) було проведено згідно з резолюцією 35/14 ГА ООН як і першу в столиці Австрії з 9 по 21 серпня 1982 року. У Конференції взяли участь 94 держави-члени ООН, а також 45 міжурядових і неурядових організацій як спостерігачі. Основну увагу під час проведення ЮНІСПЕЙС-82 було надано розгляду трьох головних проблем: оцінці рівня розвитку космічної науки та техніки; практичному використанню космічних технологій; міжнародному співробітництву та ролі ООН.

В резолюції 37/90, прийнятій 10 грудня 1982 року, ГА ООН схвалила рекомендації ЮНІСПЕЙС-82, закликала уряди всіх країн Землі вжити ефективних заходів з метою здійснення цих рекомендацій, а також запропонувала всім організаціям і установам системи ООН та іншим відповідним міжурядовим організаціям співпрацювати з метою впровадження цих рекомендацій.

Серед конкретних рекомендацій ЮНІСПЕЙС-82, ухвалених ГА ООН, були такі як: сприяння більш широкому обміну наявним досвідом в конкретних галузях використання космічної техніки; активізація досліджень ООН та інших організацій в сфері космосу здійснюваної та перспективної космічної діяльності, а також її наслідків; сприяння більш широкому співробітництву в галузі космічної науки та техніки між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, а також останніх між собою; зміцнення, поширення та орієнтація Програми ООН з використання космічної техніки на досягнення запланованих цілей; розробка програми стипендій для поглибленої підготовки фахівців в галузі космічної науки та техніки, їх використання за сприянням держав-членів і відповідних міжнародних організацій; організація регулярних семінарів з використання новітньої космічної техніки та створення нових її систем для організаторів і керівників, що залучені до питань застосування і розробки космічної техніки, а також семінарів для користувачів в конкретних галузях застосування; стимулювання прогресу в країнах, що розвиваються, за можливістю місцевого ядра та самостійної технічної бази в сфері космічної техніки в співробітництві з іншими організаціями системи ООН і(або) державами-членами ООН чи спеціалізованими установами; розповсюдження через технічні наради та семінари інформації щодо нових та передових видів космічної техніки, а також використання її з акцентом на можливість застосування результатів в країнах, що розвиваються; надання або організація надання технічних консультативних послуг щодо реалізації проектів застосування космічної техніки на прохання держав-членів або будь-якої із спеціалізованих установ; створення міжнародної служби космічної інформації.

Третя конференція ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях (ЮНІСПЕЙС-ІІІ) відбулася згідно з резолюцією ГА ООН 52/56 від 10 грудня 1997 року з 19 по 30 липня 1999 року у Відні (Австрія) як спеціальна сесія Комітету з використання космічного простору в мирних цілях, відкрита для участі всіх держав-членів ООН. Тема Конференції: «Космос на службі людству в ХХІ столітті». Участь у Конференції взяли представники 98 країн-членів ООН, у тому числі України, представники Святішого Престолу (Ватикану) та Швейцарії, спостерігач від Палестини, представники 9 спеціальних комітетів, програм та спеціалізованих установ ООН, 23 міжнародних організацій та понад 100 неурядових організацій і підприємств з виробництва космічної техніки, які отримали запрошення від Оргкомітету Конференції на участь у роботі форуму як гості за поданням своїх урядів.

Крім підведення підсумків космічної діяльності за час, який минув після ЮНІСПЕЙС-82 (1982 р.), оприлюднення інформації щодо національних програм розвитку космічної науки та техніки, а також огляду шляхів удосконалення міжнародного співробітництва в рамках розвитку світової космонавтики, порядок денний Конференції включав розгляд таких субстантивних питань як: стан наукових знань про Землю та її навколишнє середовище (п.7 порядку денного Конференції); стан розвитку космічної науки та техніки та їх прикладне застосування (п.8); реальні вигоди від фундаментальної космічної науки і створення потенціалу (малося на увазі потенціал для практичного використання космічних засобів і технологій в країнах, що розвиваються) (п.9); інформаційні потреби і глобальний підхід (п.10); соціально-економічні вигоди (п.11); розширення міжнародного співробітництва (п.12).

У рамках Конференції було також проведено:

семінари: з навколишнього середовища та дистанційного зондування для забезпечення сталого розвитку; з глобальних аспектів охорони здоров’я; з питань мінливості і глобальних перетворень;

симпозіуми з останніх досягнень і майбутніх планів дослід-ження Сонячної системи та Екологічний симпозіум «Збереження астрономічного неба»;

практикуми: з перспектив подальшого розвитку космічного права «Міжнародне космічне право у ХХІ столітті», з міжнародного співробітництва «Міжнародне космічне співробітництво: рішення глобальних проблем»; з використання даних спостереження Землі в системі середньої освіти; з ДЗЗ для виявлення, моніторингу та пом’якшення наслідків стихійних лих; зі спостереження за навколоземними об’єктами; з глобальної навігаційної супутникової системи; зі створення власного промислового потенціалу для спостереження Землі в країнах, що розвиваються та низки інших;

форуми: представників молодої генерації; з перспектив космічної діяльності в наступному столітті; з комплексної стратегії глобальних спостережень на порозі нового тисячоліття;

нарада за круглим столом з телеосвіти.

Крім того, в рамках ЮНІСПЕЙС-ІІІ відбулись зустріч астронавтів і космонавтів, а також Молодіжний форум.

ЮНІСПЕЙС-ІІІ про подальший розвиток МКП

Надзвичайно велику увагу приділив Всесвітній форум правовим проблемам у сфері освоєння космічного простору, формулюванню нових завдань в галузі розвитку космічного права, що знайшло своє місце і в Доповіді Третьої конференції ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях (частина IV, розділ Н, глава 2 «Міжнародне космічне право») та у Віденській декларації про космічну діяльність і розвиток людського суспільства (розділ І, п. 1е «Зміцнення та зміни у статусі космічної діяльності в рамках системи ООН»).

Підкресливши визначний внесок Комітету ООН з космосу та його Юридичного підкомітету в становленні МКП, форум проаналізував сьогоднішній стан розбудови космічного права, у тому числі й невирішені до цього часу проблеми:

• питання про огляд та можливий перегляд Принципів, що стосуються ядерних джерел енергії в космічному просторі;

• проблеми щодо визначення та делімітації космічного простору, а також використання геостаціонарної орбіти, включаючи розгляд шляхів і засобів раціонального та справедливого розподілу ресурсів ГСО без шкоди для ролі МСЕ;

• огляд статусу п’яти міжнародно-правових документів з космосу.

Водночас, орієнтуючись на важливість правового врегулювання як нових напрямів космічної діяльності, у тому числі пов’язаних з усе більшою прагматизацією цієї діяльності, акумулювання її в межах світового космічного ринку, так і на вирішення нових правових проблем, які виникають у зв’язку з розвитком традиційних напрямів, Конференція рекомендувала Комітету ООН з космосу та його Юридичному підкомітету проаналізувати і внести через Секретаріат на розгляд держав-членів пропозиції щодо нових можливих пунктів порядку денного:

• комерційні аспекти космічної діяльності (наприклад, питання прав власності, страхування та відповідальності);

• огляд діючих норм міжнародного права, що можуть бути застосовані до космічного сміття;

• правові аспекти проблеми космічного сміття;

• порівняльний аналіз принципів міжнародного космічного права та міжнародного економічного права;

• огляд принципів використання державами ШСЗ для міжнародного безпосереднього телевізійного мовлення та принципів, що стосуються дистанційного зондування Землі з космосу, з метою їх можливого майбутнього перетворення в договори;

• вдосконалення Конвенції про реєстрацію об’єктів, що запускаються в космічний простір;

• розгляд Угоди про виконання Частини ХІ Конвенції ООН з морського права від 10 грудня 1982 року як типової моделі для сприяння більш широкому приєднанню держав до Угоди про Місяць;

• перегляд концепції «запускаюча держава».

Конференція, безумовно, стала визначною віхою в розвитку людської цивілізації, підтвердженням чого стало прийняття ЮНІСПЕЙС-ІІІ двох основних програмних документів: Доповіді Третьої конференції ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях і Віденської декларації про космічну діяльність і розвиток людського суспільства. В цих документах світове співтовариство отримало системне викладення аналізу стану розвитку сучасної космонавтики як каталізатора соціально-економічного прогресу, а також наочні приклади численних результатів практичного використання космічних засобів і технологій для вирішення глобальних проблем людства, внеску в цей процес нових «космічних» націй і зростаючої ролі світового ринку космічних послуг і технологій та приватного сектора.

Завдання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

1. Ознайомтесь з рекомендованою до цієї теми літературою.

2. Проаналізуйте основні етапи становлення МКП і роль ООН, її спеціальних органів у прогресивному розвитку цієї галузі права.

3. Охарактеризуйте основні функції Комітету ООН з космосу та його Юридичного підкомітету в розвитку МКП.

4. Визначте роль міжнародних спеціалізованих організацій у побудові космічного правопорядку.

підсумки

Необхідно зрозуміти:

1. Сучасне міжнародне право все більше набуває договірного характеру, в результаті чого за останні десятиліття чимало його інститутів перейшли із стану звичаєвого права у договірне. І цілком закономірно, що прогресивний розвиток міжнародного космічного права пов’язується з його кодифікацією передусім в рамках Організації Об’єднаних Націй.

2. З перших років космічної ери проблеми правового регулювання відносин держав у галузі космічної діяльності були в центрі уваги ООН та її спеціальних органів, створених для координації досліджень проблем правового регулювання космічної діяльності та прогресивного розвитку міжнародного космічного права.

3. Діяльність ГА ООН із запровадження правових основ космічної діяльності сприяла впорядкованості міжнародних відносин у космічній галузі.

4. Саме основні договори з питань космічної діяльності, розроблених під керівництвом КВКП і його Юридичного підкомітету та прийняті ГА ООН у 1967-1979 рр., стали підґрунтям для встановлення міжнародного правопорядку в космосі – порядку міждержавних відносин,, заснованому на нормах міжнародного права.

Слід запам’ятати:

1. Найбільшими здобутками в роботі Комітету ООН з космосу та його Юридичного підкомітету є розробка основоположних міжнародних документів, що становлять основу МКП: Договір про космос 1967 р., Угода про рятування 1968 р., Конвенція про відповідальність 1972 р., Конвенція про реєстрацію 1975 р., Угода про Місяць 1979 р., зводів Принципів космічної діяльності (1993-1996 рр.).

2. Всесвітні конференції ООН з мирного використання космічного простору стали визначними віхами в розвитку теорії та практики застосування космічної техніки в різних галузях людської діяльності, а також вдосконалення міжнародно-правових механізмів регулювання співробітництва держав в космічній галузі.

3. Результати роботи Третьої конференції ООН з космосу – це програма діяльності світової космічної галузі щонайменше на 10-15 найближчих років, «дороговказ» для КВКП і його Юридичного підкомітету в їх діяльності з кодифікації та прогресивного розвитку МКП.

4. Реалізація планів, окреслених програмними документами ЮНІСПЕЙС-ІІІ, дозволить, крім іншого, продовжити заходи з розв’язання глобальних проблем людства на початку ХХІ століття за рахунок використання космічних технологій в багатьох галузях економіки, науки, культури та освіти.

Треба вміти:

1. Пояснити особливості діяльності ООН з координації процесу прогресивного розвитку МКП.

2. Розрізняти. дієвість актів, які схвалює ГА ООН і які приймають спеціалізовані, міжурядові та інші організації в сфері космосу.

3. Охарактеризувати основні напрями нормотворчої діяльності організацій системи ООН, які беруть безпосередню участь у вдосконаленні міжнародного космічного права.

4. Сформулювати особливості участі в нормотворчому процесі в галузі міжнародного космічного права неурядових організацій: АМП, МАА, МАФ, МІКП, КОСПАР.

Рекомендована література

1. Ф. Нозари. Космическое право. – М.: Юридическая литература, 1979.

2. космическая деятельность Организации Объединенных Наций и международных организаций. Док. ООН A/AC.105/705. − Нью-Йорк: Изд-во ООН, 1999.

3. Доклад Третьей конференции Организации Объединенных Наций по исследованию и использованию космического пространства в мирных целях. Док. ООН A/CONF.184/6. – Нью Йорк: Изд-во ООН, 1999.

4. О. Бєглий. Роль Організаціі Об'єднаних Націй у врегулюванні відносин у сфері космічної діяльності // Правова держава. Ювілейний щорічник наукових праць. – Вип. 10. – К.: Юр. вид-во «Ін Юре», 1999.

5. О. Бєглий. Конференції ООН з космосу // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К.: «Українська енциклопедія», 2001. – Т.3.