Передмова

Із вступом людства у ІІІ тисячоліття стає все більш зрозумілим той факт, що космічна діяльність і народжені на її родючій ниві передові технології будуть визначальними з точки зору науково-технічного та соціально-економічного прогресу суспільства.

Час, що пройшов з тієї пори, коли люди жадібно уловлювали з приймачів сигнали перших штучних супутників Землі (ШСЗ), а потім повідомлення дикторів про перші польоти людини у космос, непомітно привчив нас не дивуватися насправді сенсаційним, якщо вдуматися, досягненням практичної космонавтики за півстоліття її розвитку.

Наразі майже не залишилося галузей людської діяльності, яких тією чи іншою мірою не торкнулися б досягнення у космосі або в яких не знайшли б використання набутий досвід і техніка, розроблені у процесі дослідження космічного простору. За цей час було винайдено безліч нових матеріалів та електронних пристроїв, створено унікальні джерела енергії та медичні інструменти, комп’ютери та інше обладнання і «високі» технології для того, щоб здійснити великий прорив людини у космос. За п’ять десятиліть космічної ери з’ясувалось, що значна частина техніки, яка була призначена для цього прориву, знаходить найцікавіші застосування у напружених зусиллях з вирішення виключно земних проблем.

Саме у наш час, коли ми явно відчули скінченність земних ресурсів, коли широко визнано і зрозуміло значення обмежених непоповнюваних запасів нафти, газу, кам’яного вугілля та інших традиційних джерел енергії, виникає реальна можливість створення генераторів сонячної енергії у космосі з метою задоволення енергетичних потреб людства із одночасним вирішенням не менш складних екологічних проблем¹.

Кожної миті, долаючи багатокілометрові відстані на орбітах Землі, сотні ШСЗ забезпечують сталий та якісний зв’язок і TV-програми з усіх куточків земної кулі, причому обсяг інформації, що «перекачується», надійність і швидкість передачі даних швидко ростуть при ціні за передачу одиниці інформації, що не менш швидко й постійно знижується.

Дистанційне зондування Землі з космосу для розвідки та оцінки природних ресурсів регіонів принципово змінює роботу геологів, картографів, фахівців водного, лісного та сільського господарств, а також є потужним засобом під час впровадження заходів із захисту довкілля.

Унікальна здатність систем розвідувальних космічних апаратів (КА) підсумовувати (методом послідовного накладання) дані детального аналізу, тобто відтворювати цілком виразну картину діяльності на поверхні Землі та в земній атмосфері, можливо стане вирішальним аргументом для перемоги прибічників всеосяжної угоди про контроль над озброєнням.

Глобальні навігаційні супутникові системи (ГНСС) ГЛОНАСС (РФ), GPS (США) і ГАЛІЛEO (ЄС) цілодобово забезпечують за будь-яких погодних умов інформацію про просторове розташування, швидкість і час користувачам у будь-якій точці на поверхні Землі, а також у повітрі та у космосі. Розроблена на замовлення ЄС Європейським космічним агентством для цивільних цілей ГНСС ГАЛІЛEO призначена для використання в багатьох галузях – від сільського господарства до транспорту; вона задовольняє найсуворішим вимогам користувачів, зокрема, пов’язаним з навігаційним забезпеченням цивільної авіації на усіх фазах польоту, починаючи зі зльоту, польоту за маршрутом і закінчуючи точною посадкою в аеропорту призначення за будь-яких погодних умов.

Супутникові системи аварійного пошуку та рятування (наприклад, система КОСПАС-САРСАТ) дозволяють визначати місцезнаходження об’єкта, що укомплектований маяком-відповідачем, на випадок коли такий об’єкт зазнає лиха.

Системи місцевизначення дозволяють встановлювати координати об’єктів, що рухаються, практично в реальному масштабі часу в будь-якій точці на поверхні Земної кулі.

Метеорологічні супутники надають у розпорядження синоптиків нові можливості більш точного прогнозування погоди. Крім цього, системне вивчення чинників, які впливають на клімат, постійний аналіз та вимірювання цих чинників, у тому числі й поза межами земної атмосфери у найближчому майбутньому, можливо, дозволять відповісти на питання: як все більш агресивна по відношенню до природи господарська діяльність людини впливає на клімат Землі? чи оборотні зміни в озоновому шарі Землі та чи не загрожують ці зміни самому існуванню біосфери? чи реальне у найближчому майбутньому настання нового льодовикового періоду із збереженням швидкості забруднення атмосфери? чи можливо, якщо не завадити, то хоча б попередити завчасно стихійні лиха та техногенні катастрофи, що так часто в останній час докучають людству?

Взагалі, орієнтована на наші виключно земні потреби космічна діяльність може дати в перспективі навіть відповіді на такі фундаментальні питання світобудови, як виникнення та загибель Матерії, еволюція галактик і Сонячної системи, зародження та майбутнє самого Життя. І це зовсім не суто філософські міркування.

Досить згадати проблематику космічних катастроф і те, що на випадок необхідності відвернення загрози бомбардування земної поверхні малими небесними тілами (астероїдами, кометами, метеоритами) альтернативи застосуванню космічної техніки сьогодні не має. А саме такі зіткнення в минулому найбільш вірогідно ставали причиною періодичного винищення усього живого на нашій планеті.

Порядок денний на ХХІ століття (Концепція сталого розвитку), прийнятий на конференції ООН з довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро у 1992 році, низка інших документів світових форумів останнього десятиліття та, особливо, Віденська декларація про космічну діяльність і розвиток людського суспільства, прийнята Третьою конференцією ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях у 1999 році (ЮНІСПЕЙС-ІІІ), не тільки сформулювали ті глобальні проблеми, що стоять перед сучасною цивілізацією, але й позначили основні орієнтири становлення безпечного світу, а також здійснили спробу спрогнозувати роль і місце космічної техніки, космічних технологій в можливих сценаріях реалізації на практиці стратегії виживання людства..

алгоритми вирішення більшості зазначених проблем передбачають як активне залучення саме космічної техніки та технологій, так і налагодження все більш широкого співробітництва держав-членів міжнародної спільноти.

Нарешті, міжнародна співпраця в космічній сфері неподільна з розробкою та практичною реалізацією міжнародних угод, які регулюють відносини у зв’язку з дослідженням космічного простору і практичним використанням космічної техніки (КТ). Правовідносини між державами-суб’єктами космічної діяльності стали основою формування космічного права і в цій якості ввійшли важливою складовою до системи міжнародного правопорядку.

Однак у зв’язку з невизначеністю до цього часу в міжнародно-правових документах поняття «космічний простір» і відсутністю загальновизнаної межі між цим простором і земною атмосферою можуть виникнути питання: а в яких межах діють чинні норми цієї галузі права? І чи розповсюджується дія норм цього права на усі планети Сонячної системи? А поза її межами...?

Адже саме діяльність з дослідження та використання космічного простору та інших небесних тіл дала не тільки реальні свідчення людського генія, але й з'ясувала межі людських можливостей, вказала на скромне місце тієї ж людини у Всесвіті. А чи може при цьому міжнародне право (jus inter gentes) претендувати на регламентування відносин між представниками людської цивілізації та інших мислячих істот у Сонячній системі? Чи взагалі у Всесвіті?

Може вже настав час заснування міжпланетного права (jus inter gentes planetarius)? А може вже час думати про розроблення основ міжзоряного чи міжгалактичного права – відповідно jus inter gentes astralіs або jus inter gentes galaxius?

вступ

Курс — до науково-освітянського простору Європи

Світ стрімко змінюється на початку ІІІ тисячоліття і змінюються стандарти нашого життя. З настанням ери інформаційного суспільства трансформуються і вимоги до процесу набуття знань, адже інформаційне суспільство характеризується не лише виробництвом, заснованим на комп’ютерних технологіях, а й процесами створення і поширення знань та інформації, які перетворюються на основні рушійні сили суспільства.

З іншого боку, процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності. Не стала винятком і освіта, особливо вища школа. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог.

Входження України в цивілізоване співтовариство є неможливим без структурної реформи національної системи вищої освіти, а однією зі складових цієї реформи є реалізація в Україні ідей і принципів Болонського процесу. Це дозволить Україні ввійти до єдиної Європейської зони вищої освіти і стати конкурентоспроможною на світовому ринку освітніх послуг.

Болонська декларація передбачає запровадження системи академічних кредитів, яка аналогічна Європейській кредитно-трансферній системі (ECTS). Ця система є засобом підвищення мобільності студентів, що уможливлює їх перехід з однієї навчальної програми на іншу, засобом передачі кредитів вищих навчальних закладів інших країн, дає можливість враховувати всі досягнення студента (участь у наукових дослідженнях, конференціях, олімпіадах тощо) поза навчальним навантаженням.

У цьому підручнику для більш якісного засвоєння навчальної дисципліни «Міжнародне космічне право» здійснено експериментальну спробу побудувати навчальний процес на основі кредитно-модульної системи.

Нові орієнтири у вивченні космічного права

4 жовтня 1957 року людина розпочала космічну одіссею: про вихід за межі земного тяжіння сповістив перший штучний супутник Землі «Супутник-1». І вже в ході перших кроків людини у космос з’ясувалося, що більшість видів діяльності з дослідження та використання космічного простору може зачіпати інтереси усього міжнародного співтовариства, а деякі з видів такої діяльності є суттєвими чинниками подальшого соціально-економічного розвитку людства, в першу чергу, країн, що розвиваються. Це призвело до необхідності встановлення визначеного порядку провадження космічної діяльності, допустимої з точки зору міжнародного спілкування. Саме ці обставини і визначають місце і роль нової галузі міжнародного публічного права (міжнародного космічного права – МКП) в системі міжнародного правопорядку.

50-літня історія розвитку сучасної космонавтики свідчить про те, що максимальних, спрямованих на задоволення насущних проблем людства результатів космічна діяльність може досягти виключно на засадах мирного використання космічного простору та широкого міжнародного співробітництва. Важливість такого співробітництва в світовій космічній галузі та побудови космічного правопорядку, заснованому на зазначених засадах, знаходить своє відтворення в МКП, розвитком якого опікується з перших років космічної ери Організація Об’єднаних Націй.

У звітних документах Третьої конференції ООН з космосу (Відень, 1999 р.) ² світовий космічний форум не тільки зазначив про необхідність подальшого удосконалення міжнародного космічного права, але й на програмно-орієнтовному рівні визначив ту важливу роль, що належить національним правовим механізмам сучасної космічної діяльності, а також непересічне значення освіти та підготовки кадрів для подальшого розвитку правових регуляторів цієї діяльності.

На виконання рішень ЮНІСПЕЙС-ІІІ Міжнародний симпозіум Україна/ООН з космічного права (Київ, 6-9.11.2006 р.), проаналізував особливості правового регулювання сучасної космічної діяльності та стан освіти в галузі космічного права і визнав у заключному звіті, що процес дослідження космічного права не може вважатися таким, який відповідає потребам часу. Було наголошено на необхідності як подальшого розвитку механізмів МКП, так і приділення більшої уваги вивченню та вдосконаленню національного космічного законодавства, поширенню знань та сучасних методик викладання космічного права, підготовки відповідних кадрів³.

Метою запропонованого курсу «Міжнародне космічне право» є надання студентам такого обсягу знань у галузі міжнародного і національного космічного права, який був би достатній для самостійного та компетентного орієнтування в сучасних проблемах правового регулювання космічної діяльності, розв’язання різноманітних практичних проблем, пов’язаних як з міжнародним правом, так і національним законодавством з питань, що можуть виникати в їхній майбутній професійній діяльності.

Вперше для видань такого роду розділи підручника не тільки охоплюють загальні питання теорії міжнародного космічного права, але й системно висвітлюють актуальні питання цієї галузі міжнародного права, у тому числі пов’язані з глобалізацією світової економіки, комерціалізацією космічної діяльності та утворенням і розвитком світового космічного ринку, а також наводять аналіз особливостей космічних законодавств зарубіжних країн і стану розбудови відповідної галузі національного законодавства України.

Крім цього, згідно з сучасними вимогами до навчальних видань розділи підручника з аудиторним матеріалом і матеріалом для самостійного вивчення супроводжуються методичними рекомендаціями щодо проведення практичних занять і виконання домашніх завдань (рефератів).