- •Глава 19 організація роботи забезпечуючих підрозділів 529
- •Глава 20 549
- •Частина і економіка підприємства Глава 1 підприємство в системі ринкових відносин
- •Глава 14
- •Підприємство: цілі діяльності, організаційні основи, продукція
- •Організаційно-правові форми підприємства
- •1.3 Ринкове середовище підприємства
- •Маркетинг товарів промислового виробництва
- •1.5. Економічний механізм діяльності підприємства
- •Контрольні питання
- •Глава 2 основний капітал підприємства
- •Глава 14
- •2.1. Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів підприємства
- •2.2. Класифікація, структура, облік та оцінка основних фондів
- •2.3. Знос, амортизація і відтворення основних фондів
- •2.4. Показники використання основних фондів
- •2.5. Нематеріальні активи
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 3 оборотні засоби підприємства
- •Глава 14
- •3.1. Оборотні засоби: загальна характеристика, склад та структура
- •3.2. Нормування оборотних засобів
- •3.3. Ефективність використання оборотних засобів підприємства
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 4 персонал підприємства та продуктивність праці
- •Глава 14
- •4.1. Персонал підприємства, його склад, структура і класифікація
- •4.2. Набір та підготовка персоналу підприємства
- •4.3. Визначення чисельності окремих категорій персоналу підприємства
- •4.4. Продуктивність праці, показники та методи її вимірювання
- •4.5. Чинники та резерви зростання продуктивності праці
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 5 оплата праці
- •Глава 14
- •5.1. Заробітна плата: сутність, функції
- •5.2. Елементи організації заробітної плати
- •5.3. Тарифна система оплати праці
- •5.4. Система оплати праці
- •5.5. Преміювання персоналу
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •7. Часові тарифні ставки за розрядами тарифної сітки наведені нижче:
- •7. Часові тарифні ставки за розрядами тарифної сітки наведені нижче:
- •Завдання для самостійного вирішення
- •3) Преміювання робітників за здачу продукції з першого подання здійснюється за спеціальною шкалою, яка наведена нижче:
- •Глава 6 собівартість продукції підприємства
- •Глава 14
- •6.1. Сутність, значення та класифікація витрат
- •6.2. Групування витрат за економічними елементами
- •6.3. Калькуляція собівартості продукції
- •6.4. Наближені методи розрахунку собівартості виробів
- •6.5. Напрями зниження собівартості продукції
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 7 ціноутворення
- •Глава 14
- •7.1. Ціна: поняття, функції, класифікація
- •7.2. Методи ціноутворення
- •7.3. Цінова політика підприємства
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 8 фінанси підприємств
- •Глава 14
- •8.1. Фінанси підприємств: сутність, функції
- •8.2. Грошові розрахунки підприємства
- •8.3. Формування та розподіл прибутку
- •8.4. Оподаткування підприємств
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 9 інвестиційна діяльність підприємства
- •Глава 14
- •9.1. Інвестиції: сутність, класифікація
- •9.2. Джерела інвестицій
- •9.3. Інвестиційний проект: зміст основні елементи
- •9.4. Аналіз ризиків інвестиційних проектів
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •Глава 10 ефективность інженерних та господарських рішень
- •Глава 14
- •10.1. Сутність визначення ефективності інженерних та господарських рішень
- •10.2. Показники та методи розрахунку ефективності інвестицій
- •10.3. Показники порівняльної ефективності інновацій та методи розрахунку порівняльного ефекту виробничих інновацій
- •10.4. Методика розрахунку сукупного ефекту від створення нової продукції
- •Контрольні питання
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •11.1. Організація виробництва: сутність, принципи
- •11.2. Загальні форми організації виробництва
- •11.3. Типи виробництва, їх техніко-економічна характеристика
- •Контрольні питання
- •Глава 12 Впровадження інновацій у сфері виробництва
- •12.1. Комплексна організація підготовки виробництва до випуску нової продукції
- •12.2. Організація винахідницької, раціоналізаторської та патентно-ліцензійної роботи
- •12.3. Інформаційне забезпечення виробничої діяльності підприємства
- •Контрольні питання
- •Глава 13 організація наукових досліджень та проектно- конструкторських робіт
- •13.1. Види, методи і етапи виконання наукових досліджень
- •13.2. Завдання та стадії проектно-конструкторських робіт
- •13.3. Забезпечення технологічності конструкцій виробів
- •13.4. Автоматизація проектно-конструкторських робіт
- •13.5. Планування, фінансування і звітність про виконання науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт
- •13.6. Організаційні форми проведення наукових досліджень та проектно-конструкторських робіт
- •Контрольні питання
- •Глава 14 технологічна та організаційна підготовка виробництва
- •14.1. Завдання, стадії та етапи технологічної підготовки виробництва
- •14.2. Структура і завдання органів технологічної підготовки виробництва на підприємстві
- •14.3. Технологічна уніфікація та стандартизація
- •14.4. Порівняльний техніко-економічний аналіз технологічних процесів
- •14.5. Зміст та головні етапи організаційної підготовки виробництва
- •14.6. Організація переходу на випуск нових видів продукції
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 15 виробничий процес та його організація
- •15.1. Складові виробничого процесу
- •15.2. Виробничий цикл та його структура
- •15.3. Тривалість циклу простого процесу
- •15.4. Виробнича структура підприємства та цеху
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 16 методи організації виробництва
- •16.1. Організація виробництва непоточними методами
- •16.2. Сутність потокового виробництва та класифікація потокових ліній
- •6.3. Організація та основні розрахунки потокових ліній
- •16.4. Організація автоматизованого виробництва
- •16.5. Система виробництва "канбан"
- •Контрольні питання
- •Глава 17 основи організації праці
- •17.1. Цілі, завдання та зміст організації праці
- •17.2. Поділ і кооперування праці
- •17.3. Організація робочого місця та його обслуговування
- •17.4. Організація праці керівника
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 18 організація нормування праці
- •18.1. Сутність і задачі нормування праці
- •18.2. Класифікація витрат робочого часу та склад норми часу
- •18.3. Система норм і нормативів праці
- •18.4. Методи нормування праці
- •18.5. Вивчення витрат робочого часу спостереженням
- •18.6. Нормування праці управлінського персоналу
- •Контрольні запитання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •Глава 19 організація роботи забезпечуючих підрозділів
- •19.1. Організація інструментального господарства у виробничій інфраструктурі підприємства
- •19.2. Ремонтні роботи та технічне обслуговування
- •19.3. Енергетичне забезпечення виробничих процесів
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 20 організація обслуговуючих господарств
- •20.1. Організація матеріально-технічного забезпечення і складського господарства
- •20.2 Нормування витрат і запасів матеріалів
- •20.3. Організація транспортного господарства
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 21 конкурентоспроможність продукції
- •21.1. Конкурентоспроможність продукції та її показники
- •21.2. Системи якості продукції та організація її контролю
- •21.3. Сертифікація продукції та атестація виробництва
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •Частина ііі
- •Планування господарської діяльності
- •Глава 22
- •Загальна характеристика планування
- •22.1. Сутність планування та різновиди планів підприємства
- •22.2. Принципи, організація і методи планування
- •22.3. Система планових норм і нормативів
- •Контрольні питання
- •Глава 23 стратегічне та тактичне планування
- •23.1. Визначення, принципи формування, класифікація стратегій
- •23.2. Складові плану стратегічних змін
- •23.3. Тактичне планування виробничої діяльності підприємства
- •23.4. План виробничої діяльності
- •23.5. Бізнес-планування
- •Контрольні питання
- •Глава 24 планування інноваційних процесів
- •24.1. Завдання і методи планування інноваційних процесів
- •24.2. Сітьове планування, його сутність
- •24.3. Методика розробки і розрахунку сітьового графіка
- •24.4. Оптимізація сітьових графіків
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •Глава 25 оперативно-календарне планування виробництва
- •25.1. Сутність, завдання і зміст оперативно-календарного планування
- •25.2. Системи оперативно-календарного планування виробництва та основні календарно-планові нормативи
- •25.3. Особливості оперативно-календарного планування в умовах різних організаційних типів виробництва
- •25.4. Організація диспетчерування виробництва
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв'язанням
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •Література:
24.4. Оптимізація сітьових графіків
Оптимізація сітьових графіків здебільшого зводиться до скорочення тривалості критичного шляху та досягнення рівномірного завантаження виконавців на роботах.
Для скорочення тривалості критичного шляху слід проводити послідовне перетворення сітьового графіку за рахунок:
скорочення тривалості робіт на критичному шляху через перерозподіл або залучення додаткових трудових ресурсів;
зміни технологічного процесу виконання робіт, що знаходяться на критичному шляху.
Зазначені процеси продовжують доти, поки не буде одержано очікуваний результат, який задовольняв би як технологів, так і був економічно доцільним.
Для рівномірного розміщення виконавців упродовж всього терміну здійснення проекту необхідно реалізувати наступні кроки:
перерозподіл працівників між роботами таким чином, щоб загальна кількість виконавців кожного періоду було однакова. Це, у свою чергу потребує зміни тривалості робіт, що може призвести до збільшення критичного шляху;
переміщення початку здійснення роботи у межах резерву часу для цієї роботи.
Для оптимізації сітьового графіку необхідно побудувати лінійну діаграму у масштабі часу, де роботи розташовані за своїми ранніми початками. Дані для побудови такої діаграми можна взяти з таблиці розрахунку сітьового графіка чи графічного зображення, де числові значення внесено у відповідні сектори подій (див. рис. 24.1). Нумерація подій може починатися з 0 чи 1, що суттєвого значення немає. При великому комплексі робіт, зазвичай, окремі групи робіт і подій можуть виділятися і розраховуватися окремо. У цьому випадку вихідна подія може мати будь-який номер. У даному викладенні матеріалу умовно приймається нумерація вихідних подій з 1.
Отже, на лінійній діаграмі зображають роботу таким чином: кожна робота відображається відрізком (рис. 24.3). Початок цього відрізку встановлюється у координату із значенням на осі часу, яка відповідає ранньому початку роботи. Довжина відрізку – це тривалість самої роботи у періодах, що прийняті для конкретного проекту (години, дні, тижні). Кінці робіт позначаються номерами відповідних подій. Зазвичай, роботи, що знаходяться на критичному шляху, зображують потовщеною лінією.
Рис. 24.3. Побудова лінійної діаграми за сітьовою моделлю
Розпочинати побудову лінійної діаграми необхідно з роботи, яка виходить з початкової події та знаходиться на критичному шляху. На рис. 24.3 це − робота 1-2. Наступною будується інша робота критичного шляху – це робота 2-3. Таким чином, першим етапом є зображення на лінійному графіку усіх робіт критичного шляху (1-2, 2-3, 3-5).
Побудова робіт, що не належать до критичного шляху, провадиться наступним чином. Спочатку визначається час початку кожної роботи та її тривалість. Далі початок роботи зображується на діаграмі дещо вище кінця відрізку тієї роботи критичного шляху, до якої має відношення робота, що розглядається. На рис. 24.3 − це робота 1-3. Вона розпочинається, як робота 1-2, з події 1.
Під час побудови кожної роботи проставляється нумерація як початку так і кінця відповідно за номером подій, до яких відноситься дана робота. Над роботою у колі зазначається кількість працівників, що виконують дану роботу (окрім фіктивних робіт). Таким чином побудову лінійного графіку завершено.
Для оптимізації необхідно здійснити наступне. Підраховуємо кількість працюючих кожного періоду. Для підрахунку необхідно підсумувати кількість працівників кожної роботи на той чи інший період. Ці значення суми записуються для кожного періоду комплексу робіт (рис. 24.4).
Рис. 24.4. Графічний розрахунок кількості працюючих за періодами виконання комплексу робіт
Як видно з рис. 24.4, що кожного періоду різниться кількість працюючих від 9 до 1 чоловіка. Такий стан не може задовольняти керівництво. Для зміни ситуації проводиться оптимізація шляхом перерозподілу кількості працюючих на кожній роботі чи переміщення початку виконання робіт, для яких це можна реалізувати. З рис. 24.4 слідує, що є можливість скоротити роботу 3-5, збільшивши кількість виконавців. Проте, умовно будемо вважати, що зазначена робота не може бути скорочена за технологічними вимогами.
Критерієм оптимізації є найменше значення суми квадратів кількості працюючих на кожному періоді. Для випадку, що розглядається, сума квадратів становить:
Розглядаємо ті роботи, що мають резерв часу. Цей резерв визначається таким чином. Якщо на лінійній діаграмі спостерігається певна розбіжність подій у часі для двох робіт, одна з яких – це робота, що знаходиться на критичному шляху, а інша – виходить з іншої події, то між закінченням однієї і початком наступної є певний проміжок у періодах. Ця робота може бути перенесена на декілька поділок шкали часу. На рис. 24.4 можливі варіанти перенесення роботи 4-5 зображені пунктиром.
Для розрахунку періодів переносу певної роботи використовується метод при якому розраховується оптимальне значення кількості періодів переносу робіт. Для реалізації цього методу будується таблиця з 4 стовпців та n рядків, де n – кількість періодів перенесення конкретної роботи. Так, за рис. 24.4 для роботи 4-5 необхідно 7 рядків. Перший стовпець заповняються числами, що відповідають кількості працівників кожного періоду, починаючи з першого дня, який слідує за закінченням роботи 4-5, і закінчуючи останнім значенням можливості переносу цієї роботи. Так, для роботи 4-5 цей період буде збігатися із закінченням роботи 3-5, що знаходиться на критичному шляху. Наступний стовпець формується з чисел, які відповідають кількості працюючих на відрізку від початку до кінця роботи, що розглядається (у нашому випадку − це робота 4-5) за винятком тих працівників, які безпосередньо зайняті на даній роботі (7 осіб). Для нашого прикладу, це буде 2 робітника тому, що загалом у ті періоди, під час яких виконується робота 4-5 ще здійснюється робота 2-3, на якій працює 2 чоловіка.
Третій стовпець формується як різниця між значеннями першого і другого числа кожного рядка. Четвертий стовпець будується наступним чином. Перше значення дорівнює числу першого рядка третього стовпця, наступні є сумою чисел, що знаходяться вище комірки та зліва від тієї комірки, що розраховується у даний час. Послідовність побудови і результат представлено на рис. 24.5.
Рис. 24.5. Розрахунок кількості періодів перенесення роботи
За результатами табличного розрахунку визначаємо найменше число у четвертому стовпці. Для випадку, що розглядається, це число – 7. Для визначення кількості періодів для перенесення роботи 4-5 необхідно визначити, на який період припадає це мінімальне число. Для сітьової моделі, яка розглядається, це 7 період (див. рис. 24.4, 5 стовпець праворуч). Отже, для роботи 4-5 оптимальним є перенесення початку і кінця зазначеної роботи на 7 періодів. При перенесенні знову розраховуються відповідні значення чисельності працівників на кожному періоді. Рис. 24.4 трансформується у рис. 24.6.
Аналіз розподілу працюючих за періодами дозволяє дійти висновку, що необхідна кількість виконавців зменшилася, а саме до оптимізації нагально було розподіляти по роботам 9 осіб на 6 днів, після оптимізації тільки на 2 дні необхідно залучити 9 осіб. Частково зникла незначна кількість працюючих упродовж значних відтинків часу.
Рис. 24.6. Частково оптимізована лінійна діаграма
Так, до оптимізації по 1 робітнику працювало 7 днів, після проведення оптимізації – тільки 3 дні. За критерієм оптимізації маємо:
Це значення менше, ніж попереднє (543 < 487).
Досліджуючи оптимізовану за першим етапом лінійну діаграму, можна помітити, що з’явилася можливість оптимізувати роботи 2-5 чи 1-3. Після оптимізаційних процедур і для зазначених робіт варто знову проаналізувати діаграму на можливість оптимізації.
Окрім оптимізації методом переносу робіт, використовується розподіл чи перерозподіл кількості працюючих по роботах. Так, якщо робота при проектуванні сітьової моделі потребує N працюючих при часу виконання T періодів, то можна розглянути можливість виконання цієї роботи за 2T при чисельності виконавців N/2. Звичайно, такий перерозподіл може виконуватися тільки при технологічних можливостях, враховуючи ресурсний потенціал та інші фактори. Як альтернатива вищезазначеному, можливо й інший розподіл за часом і кількістю, наприклад, 2N і T/2, N/3 і 3T, або інші варіанти.
Розглянемо оптимізацію методом перерозподілу працівників для сітьової моделі (див. рис. 24.4). Для скорочення чисельності працюючих є можливості для робіт, що не лежать на критичному шляху, зменшити кількість працівників. Так, для роботи 1-3, яку виконують 4 працівника, пропонується скоротити їх до 2 і збільшити термін виконання у 2 рази. Для роботи 2-4 залишити одного працівника і подовжити виконання у 3 рази. Виконання роботи 4-5 збільшити за часом у 2 рази з кількістю виконавців - 4. Таким чином, лінійна діаграма має вигляд, представлений на рис. 24.7 з наступним розрахунком кількості працюючих на кожному періоді.
Рис. 24.7. Графічний розрахунок кількості працюючих за періодами виконання комплексу робіт
Аналіз чисельності працюючих на кожному періоді дозволяє зробити висновок, що різниця між максимальною чисельністю (9 осіб) протягом 6 періодів і мінімальною (1 особа) зменшилася до 7 осіб упродовж 5 періодів і 1 особа протягом 3 періодів. Рівномірність розподілу суттєво покращилася.
За критерієм оптимізації маємо:
Це значення менше ніж попереднє (445 < 487 < 543).
Аналізуючи графічне зображення лінійної діаграми, можна дійти висновку, що є ще можливість скорочення часу виконання всього комплексу робіт. Так, змінюючи технологію (при можливості) і збільшуючи кількість виконавців на роботі 3-5, яка належить до критичного шляху з однієї особи до двох можливе скорочення часу реалізації цієї роботи у 2 рази (у нашому випадку на 3 періоди, до завершення роботи 4‑5). Такий перерозподіл працівників за періодами виконання робіт надає можливість поступово досягти оптимальної завантаженості працюючих і мінімізації часу виконання усього комплексу робіт.
У зв'язку з тим, що кожна операція зміни кількості періодів і кількості працюючих трансформує сітьовий графік, виникає необхідність переглядання його структури, адже можлива зміна робіт, що лежать на критичному шляху. Кожного перерозподілу робітників змінюється рівномірність працюючих за періодами. У зв'язку з цим виникає необхідність перенесення початків і закінчень робіт для вирівнювання працюючих протягом усього комплексу робіт і навпаки, положення кожної роботи, у свою чергу, дає можливість зміни часу виконання роботи. Графік удосконалюється. Закінченням процесу удосконалення можна вважати такий розподіл робіт і працівників на кожній роботі, який задовольняє усі служби, залучені до виконання комплексу робіт.
Проте ідеальна модель сітьового графіку з точки зору часу виконання комплексу робіт, завантаженості виконавців може не задовольнити вимоги технологічного процесу. При проектуванні та оптимізації сітьових моделей варто враховувати наступні чинники:
період, який використовується у розрахунках сітьових графіків необхідно брати такий, який є кратним і доцільним для усіх робіт, що входять до комплексу;
розраховуючи необхідну кількість працівників на кожній роботі, належним чином треба аналізувати особливості цієї роботи;
склад персоналу за професіями і рівнем кваліфікації на кожній роботі має відповідати рівню складності й трудомісткості цієї роботи;
при перерозподілі робітників між різними роботами враховується їх кваліфікаційний рівень, професія та необхідність такого переміщення;
зміна часу виконання робіт має обґрунтовуватися з точки зору технологічної можливості та наявних людських і матеріальних ресурсів, кадрового потенціалу;
зменшення часу виконання окремих робіт може бути неможливе у зв'язку з тим, що конкретна робота містить природні процеси у своєму складі, які проходять за певний проміжок часу (сушіння фарби, полімеризація, термопрогонка);
кількість часу, яку варто заощадити, включаючи у роботу кожного додаткового працівника, може нелінійно залежати від їх кількості, і навпаки, вилучення виконавця також нелінійно впливатиме на збільшення часу виконання роботи;
в окремих випадках вилучення виконавця зменшує час виконання роботи, а залучення додаткового може збільшити цей час;
специфічні роботи можуть виконуватися тільки певними професіоналами чи групами працівників (відділи, бригади), перерозподіл може бути не доцільним чи неможливим;
оптимізуючи час виконання і кількість працюючих, необхідно пам’ятати, що будь-який зовнішній чи внутрішній фактор може суттєво вплинути як на час (доставка матеріалів із запізненням, непередбачені затримки у роботі), так і на зміну кількості працівників (хвороба, перехід на іншу роботу), отже варто для кожної роботи мати резерви часу і трудових ресурсів.
Підсумовуючи вищезазначене, варто відмітити, що побудова і оптимізація сітьових графіків є трудомістким процесом, на який впливає певна кількість факторів. Сам процес реалізації проекту, який розрахований методом сітьового планування, потребує постійного перегляду строків і виконавців й під час виконання.