14 Необоротність та необмеженість процесу еволюції

Еволюція необоротна, оскільки сформована в процесі еволюції організація не може повернутися до попереднього стану, що його уже було втілено в багатьох поколіннях предків. Навіть якщо та чи інша філогенетична група повернеться знову в колишнє середовище існування, то пристосування до цього середовища в даної групи будуть неминуче іншими. Так, одна з гілок ссавців (китоподібні) знову повернулася до життя у водах Світового океану, але вона не змогла повернутися до колишньої адаптації в цьому середовищі, тобто ссавці не перетворилися на риб. У китоподібних пристосування до водного середовища інше: вони дихають не за допомогою зябр (як риби), а легенями, засвоюючи кисень атмосферного повітря. Як виявилося, статистично ймовірним є повторне виникнення мутацій (зворотні мутації), але неймовірним статистично є повторне виникнення цілих генних комплексів.

Оскільки еволюція являє собою історичний процес вироблення адаптацій, то, поки існує життя на Землі, усі групи організмів, що живуть на ній, змушені пристосовуватися до різних умов існування, у тому числі і при зміні умов середовища (якщо тільки ці зміни не мають настільки сильної руйнівної дії, як антропогенний фактор). Звідси випливає, що процес еволюції є необмеженим.

15 Кариологический к. в. – сравнение кариотипов особей или выборок. В ряде случаев анализ хромосомных перестроек позволяет определить наличие репродуктивной изоляции и разделить виды-двойники. Так, с помощью кариологического анализа было доказано, что ранее считавшийся единым вид обыкновенной полевки (Microtus arvalis) на самом деле представляет собой 2 вида-двойника M. Arvalis и M. Subarvalis (в кариотипах видов по 46 и 54 хромосомы соответственно). Правда в последствии были найдены и др. различия этих видов.

16 тоже что и в 14

17 Полиморфный вид (polymorphic species). [В последних изданиях Кодекса этот термин не используется. В таксономической практике он обычно применяется к видам, характеризующимся большой вариабельностью признаков, причем в пределах таких видов может и не быть внутривидовых таксонов.] В номенклатурном отношении вид, в котором выделяются два или большее число внутривидовых таксонов.

18 Наведіть приклади паралелізму в еволюції. Паралелізм – це формування подібного фенотипу групами, що початково дивергували і є генетично близькими. Це своєрідна форма конвергентного розвитку. Паралельна еволюція відбувається на загальній, успадкованій від предків організаційній основі у подібних умовах існування. Виділяють синхронний та асинхронний паралелізм. Синхронний паралелізм – незалежний розвиток у подібному напрямку споріднених груп, що існують одночасно. Типовий приклад – філогенія двох груп копитних ссавців: літоптерн в Південній Америці та парнокопитних в Арктогеї. В цих філогенетичних гілках, що беруть початок від п’ятипалих предків, відбувалось скорочення числа пальців і перехід до ходіння на пальцях, що є пристосуванням до життя на відкритій місцевості. Асинхронний паралелізм – незалежне набуття подібних рис філогенетично близькими групами, що існували в різний час. Приклад – розвиток шаблезубості у різних представників котячих. У родиниі котячих шаблезубість виникала принаймні 4 рази.

19 Морфологічний критерій — це особливості зовнішньої і внут­рішньої будови осіб одного виду. Особини одного виду морфологі­чно схожі. Морфологічні відмінності між видами можуть бути чіткими або ледве уловимими.

20 Интенсификация функций

        усиление функций, один из главных путей прогрессивного преобразования органов в ходе эволюции животных. И. ф. связана с усложнением строения органов и приводит к общему подъёму уровня жизнедеятельности. Пример И. ф. — усложнение строения и функции лёгких у наземных позвоночных. У земноводных лёгкие имеют вид тонкостенных мешков, покрытых сетью кровеносных сосудов. У пресмыкающихся внутри лёгких развиваются перегородки, увеличивающие поверхность эпителия, выстилающего изнутри лёгочные мешки. У птиц в лёгких обособляется система бронхов и лёгочных мешков. У млекопитающих лёгкие приобретают ячеистое строение и в грудной полости образуется грудобрюшная преграда — диафрагма. В результате И. ф. дыхания у большинства млекопитающих и птиц в 100 мл крови содержится 12—18 г гемоглобина, у земноводных и пресмыкающихся — 6—10 г.

21

22 РАСШИРЕНИЕ ФУНКЦИЙ

приобретение органом или др. структурой организма в ходе эволюции новых функций с сохранением уже имеющихся. А. Мильн-Эдвардс (1866) сформулировал это положение как правило дифференциации, согласно к-рому в процессе эволюции организмы дифференцируются на части, выполняющие специализир. функции. Л. Плате (1912) назвал его принципом Р. ф. Примеры Р. ф.: участие кровеносной системы теплокровных животных в регуляции теплообмена её со средой, а у млекопитающих — ив иммунитете. У двустворчатых моллюсков жаберная полость приобрела ещё и функцию выводковой камеры, брюшные плавники акуловых рыб — функцию копулятивных органов. Р. ф. объясняет возраста вне мультифункциональности органов в ходе эволюции и способствует их централизации. С Р. ф. связано усложнение строения органон, поэтому данный принцип играет важную роль в прогрессивной эволюции организмов.

23

24

25

26 Субституция органов, принцип эволюционных изменений организмов, при котором орган, выполнявший определённую функцию у предков, исчезает у потомков и заменяется другим органом, выполняющим ту же функцию. Установлен в 1886 немецким учёным Н. Клейненбергом. Пример С. о. — замещение хорды, свойственной низшим хордовым животным, позвоночником у высших хордовых.

27

28

29 Пасивна конкуренція – це всі випадки диференційної загибелі. Які не пов’язані з трофічними зв’язками вона пов’язана з уникненням небезпеки боротьбою з несприятливими умовами зов. сер. Активна конкуренція призводить до морфологічної диференціації, харчової спеціалізації певної групи (при сильній конкуренції), пов’язана з бортьбою за їжу, самицю, гніздову ділянку. Пристосуванням до активної конкуренції сплячка, періодичне виключення з боротьби. Пристосування до пасивної конкуренції – утворення шипів, панцирів, усі випадки вікової елімінації пов’язані з добором плодючості. Активна конкуренція за самицю призводить до статевого добору, виникнення диморфізму за вторинними статевими ознаками складних комплексів шлюбної поведінки, захисту території.

30. Біологічний вид — загальна сукупність всіх рас — являє собою найбільш важливу популяционную систему в природі й в еволюційній біології. Його можна спостерігати повсюдно — у межах біотичних співтовариств й у межах природних груп. Так, сімейство оленів (Cervidae) у Північній Америці складається з наступних добре виражених видів: білохвостий олень, олень-вапіті, американський лось, кариб (Rangifer tarandus), у Європі в це сімейство входять лань, шляхетний олень, козуля, лось, північний олень (інша раса Rangifer tarandus), а колись ще й Megaloceros hibernicus.

Біологічні види зберігають відособленість завдяки механізмам репродуктивної ізоляції, які запобігають або сильно знижують обмін генами між ними. Критерії використовують для порівняння видів в добре вивчених групах організмів. Критерії – ті ознаки, точки, щоб виділити межу, відокремити види. Виділяють первісні і похідні. Первісні прямо відображають відокремленість групи, а похідні відображають степінь відхилень від похідної або первісної форми. Первісні критерії:еволюційний, генетичний, екологічний, географічний. Похідні критерії розглядають ступінь різниці між порівняльними групами, для визначення хіатосу (межі ознак, що виявляються в співставленні ознак) Виділяють такі похідні критерії: морфологічний, імунологічний, кардіологічний, критерій електрофорезу білків, геносистематичний критерій і інші. Щоб точно встановити межі існування одного виду і появи другого необхідно користуватися не одним, а якомога більшою кількістю критеріїв. 1. Політипічні види – на широкому ареалі –варіація фенотипу

Підвиди жовтої трясогузки та комплекс форм великих білоголових мартинів (чайок)

2.Поліморфні види -- У богомолів існують дві морфи: зелена і бура. Перша менш помітна на зелених частинах рослин, а друга на гілочках та сухій траві.

Кам’янка-плешанка

Іспанська кам’янка (білогорла морфа)

Іспанська кам’янка (чорногор-ла морфа)

Гібридогенний поліморфізм іспанської кам’янки

3. Монотипічні види – глуха форм (усі білі квадрати)

31.

Конкуренція виявляється в двох фромах: активній ти пасивній.

Пасивна конкуренція – це всі випадки диференційної загибелі. Які не пов’язані з трофічними зв’язками вона пов’язана з уникненням небезпеки боротьбою з несприятливими умовами зов. сер. Активна конкуренція до морфологічної диференціація, до харчової спеціалізації певної групи (при сильній конкуренції), пов’язана з бортьбою за їжу, самицю, гніздову ділянку, Пристосуванням до активної конкуренції сплячка періодичне виключення з боротьби. Пристосування до пасивної конкуренції – утворення шипів, панцирів, усі випадки вікової елімінації пов’язані з добором плодючості. Активна конкуренція за самицю призводить до статевого добору виникнення диморфізму за вторинними статевими ознаками складних комплексів шлюбної поведінки, захисту території.

32. Майже два століття в науці користувались класичним визначенням виду, запропонованим К. Ліннеєм. Цей учений і його послідовники вважали, що види реально існують у природі й з часом не змінюються. Іншої думки дотримувався Ж.-Б. Ламарк, який вважав, що реально існують лише групи особин (популяції), подібність яких між собою зумовлена проживанням в однакових умовах. Будь-яка зміна цих умов спричиняє зміни особин, тобто виникнення нових їхніх груп, які називають видами. Отже, види, за Ж.-Б. Ламарком, у природі реально не існують: ці систематичні категорії людина ввела штучно для позначення груп подібних особин. Відповідно до класичного дарвінізму, види реально існують у природі у вигляді певних сукупностей особин. Кожен вид більш-менш чітко відокремлений від інших притаманними йому певними властивостями та ареалом у даний момент часу. Протягом геологічної історії Землі види змінюються внаслідок еволюції. Будь-який вид має низку предкових форм. З розвитком синтетичної гіпотези еволюції було розроблено біологічну концепцію виду. Вона ґрунтується на уявленнях про популяцію як одиницю еволюції та про репродуктивну ізоляцію - явище, коли різні види розмежовані внаслідок нездатності до схрещування між собою. З погляду біологічної концепції, вид - це сукупність популяцій особин, подібних між собою за будовою, життєвими функціями, місцем у біогеоценозі, які населяють певну частину біосфери (ареал), вільно схрещуються між; собою в природі (якщо їм притаманне перехресне запліднення) і дають плодючих нащадків.

Напіввиди – популяції,які набули не усі ознаки виду; граничні випадки між видами та підвидами.

Іноді в природі зустрічаються системи популяцій, які не можна віднести ні до хорошого виду, ні до хороших рас. Прикладом таких систем слід вважати проміжні стадії диференціації між роз'єднаними географічними расами і алопатричними видами або між екологічними расами і симпатричними видами. Проблематичні системи популяцій цього типу пов'язані один з одним генними потоками різних рівнів, проміжних між рівнями, типовими для рас, з одного боку, і типовими для видів — з іншого. В результаті характер мінливості в цих системах також опиняється проміжним між інтеграцією і уривчастістю.

Для позначення систем популяцій, проміжних між расами і видами відносно схрещування один з одним, інтерградації і репродуктивній ізоляції, використовують термін «напіввид».

Безліч напіввидів є одиницею популяції більш інклюзивною ніж вид. Сукупність алопатричних напіввидів називають надвидом; сукупність симпатричних або принаймні маргінально-симпатричних напіввидів називають сингамеоном. Ряд алопатричних рас, крайні члени якого досягли симпатрії, називають кільцем рас, що перекриваються.

Вид - це досить складне явище при виявленні якого необхідний комплексний підхід. Інує 10 спільних ознак виду.

• чисельність свідчить, що вид є надвидовим утворенням

• тип організації - кожен вид має єдину спадкову основу, що проявляеється в специфічності генетичних систем.

• Вид - це самостійна відтворювана одиниця.

• Дискретність - види відокремлені один від одного

• еколопчна визначеність -- кожен вид має комплекс пристосувань до нових умов існування

• географічна визначеність. Bci види розселені на певних територіях. Ареали є важ:ливою характеристикою

• різноманіття форм

• історичність вид здатен до icтop. розвитку

• стійкіть - здатен зберігати свою якісну визначеність протягом певного часу

• цілісність - це одиниця елементи якої об'єднані внутр. зв'язками.

Вид -- це групи схрещующихся природних популяцій репродуктивно

ізольовані від інших таких груп.

. Особини об’єднуються в види на основі двох фундаментальних критеріїв:

Особини, що складають вид, практично тотожні за своїми морфологічними ознаками;

Особини, що складають вид, розмножуються, схрещуючись між собою і передаючи свої ознаки нащадкам.

Зміщення ознак можна спостерігати у деяких пар видів, ареали яких перекриваються, так що вони виявляються симпатричними в одній частині своїх ареалів і алопатричними в інших. Якщо порівнювати алопатричну і симпатричну раси таких двох видів за їх морфологічними, екологічними або поведінковими ознаками, то нерідко виявляється, що симпатричні раси двох таких видів розрізняються чіткіше, ніж алопатричні. Вищий ступінь диференціації симпатричних рас і симпатричних видів, що перекриваються, відомий під назвою зміщення ознак.

Зміщення ознак спостерігається у ряду груп тварин і у декількох груп рослин. Воно виявлене у повзиків (Sitta) в Євразії для таких ознак, як загальні розміри тіла і розміри дзьоба, у земляних в'юрків (Geospiza) на Галапагоських островах — для тих же ознак, для ряду ознак у північноамериканських представників мурашок роду Lasius, а також у інших груп хребетних і комах.

Диференціація ознак, для яких спостерігається явище зсуву, може бути обумовлена різними типами відбору. Симпатрична дивергенція ознак, від яких залежить успіх у вегетативно-екологічній фазі життєвого циклу, таких, як розміри дзьоба або загальні розміри тіла у птахів, ймовірно, є результат міжвидового відбору, направленого на екологічну диференціацію. Деякі випадки зміщення ознак, пов'язаних з розмноженням, також можуть бути продуктами відбору на екологічну диференціацію. Проте інші випадки дивергенції репродуктивних ознак визначаються відбором, направленим на репродуктивну ізоляцію