31. Розвиток сільского господарства Росії в першій половині хіх ст.

аграрний характер. Постійно збільшувалася площа оранки: з 38 до 58 млн. десятин. На території степового півдня, Кавказу та Сибіру використовували трипільну систему. З початку ХІХ ст. активно використовували добрива, проводилася сівозміна. В степових районах використовувалася перелогова система. Підсічна система існувала на Півночі. Вирощували: жито, пшениця, ячмінь, активно почали вирощувати картоплю. Урожайність постійно зростає: Але хліба не вистачає. У 1820-1821, 1833, 1845, 1849, 1855 – неврожаї. Важливе місце займає тваринництво, воно має натуральний характер. Розводять у Прибалтиці, Степовій Росії, Пензенській Вологодській губерніях. Зростає використання найманої праці до 700 тис. На сезонних роботах багато працівників. Кожен сезон 120 тис. у Прибалтиці, 130 у Поволжі. Розширюється оренда та виплата оброку грошами. На початку ХІХ ст. виникають центри торгового землеробства, зернового господарства, виноградництва. Активно вирощують товарних хліб в сер. 50-х рр. ХІХ ст. 20 % товарного хліба йшло на експорт – 70 млн. пудів йшло на експорт. Збільшуються технічні культури. Кінець 50-х рр. двор. землеволодіння збільшилося на 3%. Форми експлуатації залежали від регіону Поміщики вводят урочну систему. Деякі селяни почали сплачувати за панщину. Деякі поміщницькі господарства проводили заходи щодо інтенсифікації: сівозміна, іноземні фахівці, машинии та добрива, добре насіння. Але не дивлячись на це поміщницькі гос-ва у кризі.

32. Розвиток промисловості Росії у першій половині хіх століття.

переважно селянської промисловості. займалися промислами. Накреслена промислова географія. Центрального району Росії. Виникають селища, але не казенні, а поміщицькі поселення. Морозов, Гучков, Рябушинський основні організатори. Зростає промисловий відход селян. Велика промисловість зростала за рахунок поширення мануфактур. Кінець XVIII ст. – пер. третина ХІХ ст. – зростання мануфактури; пер.трет. ХІХ – серед. ХІХ – перехід до фабрики. Застосування машинної техніки. Відбувається формування виробничої верстви. Особливості рос.буржуазії: торгова буржуазія(купецтво, багаті селяни) та промислова буржуазія 1. купець ставав фабрикантом і вкладав капітал в промисловість. 2. з середовища середніх товаровиробників. Поєднання торгового капіталу з промисловим.

33. Соціально – станова структура в Росії в першій половині хіх ст.

Існувала вона до 1917 року після того «громадянин». чіткий поділ: стан привілейованих, стан залежних. Стан привілейованих: дворянство. Було декілька шляхів отримання: за вислугу, жалував імператор. На поч. ХІХ зростає % тих, хто за вислугою – 54%. Дворянство давало право винокуріння та шинкарства. Дворяни мали право володіти землею та селянами, але це право мали тільки спадкові дворяни. В сер.ХІХ ст. 897 тис. 610 тис. – спадкові, 287 – особисті дворяни. Для обмеження доступу придумали нові категорії. 1832 – почесні громадяни: спадкові: купці І гільдії, вчені, художники, діти особистих дворян; особисті: чиновники 9 рангу, ті хто закінчив внази, діти духовенства. Сер.ХІХ ст. нараховувалося 32тис. осіб. Загалом понад 126 тис. Категорія купецтва. 3 гільдії з 1785р. Основний елемент вступу до гільдії – купець проголошував обсяг свого майна і передава 1% від загальної вартості до гільдії. Залежні стани. Селяни 3 розряди: державні, власницькі, удільні. Поміщицькі – понад 15 млн. У 1858 році – 23 млн. чоловік з них 1,5 млн дворових + приписані до приватних заводів і фабрик. Проживали у центральних регіонах. Не було в Архангельскій губернії!! Державні: належали до казни. Незакріпачене населення різноманітних регіонів. Трохи більше 6 млн.. у сер. ХІХ ст. 9 млн. чоловік. Північні та центральні і центральні регіони. Фіксовані повинності, сплачували оброк, подушні податі. Хитке становище. Часто дарували. Удільні – належали імператорській родині. У 1797 році створено спеціальний Департамент. Міщани – особисто вільні. Назва пішла від польского слова «проживати». На поч ХІХ ст. – 703 тис. сер. – 2 млн. В міста також йшли селяни, що викупалися.. Соц. Структура населення: одновірці проживали у Воронезькій, Орловській, Курській губерніях. Мали своїх кріпосних. З ХІХ ст примусова рекрутська служба. За ними зберігаються землі 2 млн. Потім первели на становище державних селян. Козаки – Донське, Уральське, Сибірське, Амурське, Кубанське, Терекське козацькі війська. Від 18 до 50 років всі повинні були вести військову службу. Складали іререлягурну кінноту. Кожна ревізська душа мала право мати до 35 десятин землі. Різночинці – термін вводиться коли з’явилися чини. Представники доктора, вчителя, викладачі, освічена інтеленція. Близько 25 тис. чоловік.Грудень 1803 – надано право купівлі землі і нерухомості не лише дворянам, але й купцям, селянам тощо.