- •Протокол № від
- •Тема 1. Психологія ділового спілкування
- •1.1. Сутність понять «спілкування», «ділове спілкування»
- •1.2. Структура спілкування
- •Структура спілкування (за Андрєєвою г.М.)
- •1.3. Рівні спілкування
- •1.4. Характеристики ділового спілкування
- •1.5. Техніка і прийоми спілкування
- •1.6. Загальні принципи ефективного спілкування
- •1.7. Особливості сприйняття інформації співрозмовника
- •1.8. Бар’єри спілкування
- •Види комунікативних бар'єрів
- •Бар’єри спілкування (за Томасом Гордоном)
- •Завдання для самостійної роботи
- •Контрольні запитання
- •Тема 2. Уміння слухати як необхідна умова ефективного спілкування
- •2.1. Уміння слухати та його значення
- •2.2. Сутність понять «чути» і «слухати». Стилі слухання
- •Стилі слухання
- •2.3. Сутність поняття «нерефлексивне слухання» та його технічні прийоми
- •Ситуації ефективного і неефективного застосування нерефлексивного слухання
- •2.4. Сутність поняття «рефлексивне слухання» та його технічні прийоми
- •Сутність рефлексивного слухання
- •2.5. Установка як техніка слухання
- •Емпатія – це розуміння любого почуття – гніву, суму, радості, - переживаємого іншою людиною, і відповідне висловлення свого розуміння цих почуттів.
- •Завдання для самостійної роботи
- •Контрольні запитання
- •Тема 3. Вербальна комунікація
- •3.1. Сутність поняття «вербальне спілкування»
- •3.2. Загальні правила мовної комунікації
- •3.3. Прийоми «Ви-підхід», «я-твердження» Суть прийому «Ви-підхід» у порівнянні з прийомом «я-підхід»
- •Сутність прийому «я-твердження» (у порівнянні з прийомом «Ви-твердження»)
- •3.4. Уміння ставити запитання: класифікація питань, правила постановки питань, технології використання питань
- •Приклади використання «позитивних» і «негативних» питань
- •3.5. Основні види і правила формулювання відповідей
- •Завдання для самостійної роботи
- •Контрольні запитання
- •Тема 4. Невербальна комунікація
- •4.1. Сутність поняття «невербальне спілкування»
- •4.2. Значення мови невербального спілкування для ділових контактів
- •Значення мови невербального спілкування
- •4.3. Міміка. Постава і жести
- •Жест «нахилена голова». Увага, зацікавленість
- •Жести з очками
- •4.4. Правила візуального контакту
- •4.5. Міжособистісний простір
- •4.6. Інтонація і тембр голосу
- •4.7. Інтерпретація невербальних сигналів
- •Вияв емоцій
- •Завдання для самостійної роботи
- •Контрольні запитання
- •Тема 5. Етичні проблеми управління та бізнесу
- •5.1. Етичні установки
- •5.2. Діловий протокол
- •5.3. Соціальна відповідальність і економічна етика
- •5.4. Адміністративна етика
- •5.5. Етика бізнесу. Етичні проблеми ділового життя
- •Завдання для самостійної роботи
- •Контрольні запитання
- •Тема 6. Діловий етикет: принципи і функції
- •6.1. Принципи ділового етикету
- •6.2. Загальні правила ділового етикету. Правила ввічливості на роботі
- •6.3. Основні відмінності громадського і бізнес-етикету
- •6.4. Національні особливості ділового етикету та спілкування Етнопсихологічні особливості учасників переговорного процесу. Особливості стилів спілкування
- •Національні стилі ділового спілкування
- •Контрольні запитання
- •Тема 7. Процес ділового спілкування
- •7.1. Загальні особливості процесу ділового спілкування
- •7.2. Підготовчий етап ділового спілкування. Види діяльності на етапі підготовки спілкування та їхня характеристика
- •Врахування особистості співрозмовника
- •Розробка стратегії й тактики
- •12 Риторичних методів побудови аргументації:
- •Підготовка робочого плану комунікації включає:
- •7.3. Виконавчий етап ділового спілкування. Основні фази процесу ділового спілкування та їх характеристика
- •Форми постановки мети
- •Типи висловлень, які використовуються на фазі коментування:
- •7.4. Підсумковий етап ділового спілкування
- •7.5. Організація і проведення ділових контактів Підготовка і проведення телефонної бесіди за власною ініціативою
- •Телефонна розмова, ініційована ззовні
- •12 Правил телефонної розмови
- •Організування і проведення ділових нарад
- •Нетрадиційні форми нарад
- •Публічний виступ. Деякі поради ораторові
- •Деякі рекомендації щодо виступів перед аудиторією
- •Ділові переговори
- •Методи підготовки і ведення переговорів
- •Загальні правила поведінки на переговорах
- •Тактичні прийоми ведення переговорів
- •Співбесіда
- •Контрольні запитання
- •Тема 8. Імідж ділової людини
- •8.1. Зовнішній вигляд ділової людини
- •8.2. Ділові атрибути: візитні картки, правила їх оформлення та вручення
- •Візитні картки: діловий етикет
- •8.3. Вимоги до робочого місця
- •8.4. Формування першого враження
- •Контрольні запитання
- •Бібліографічний список
- •Дніпропетровська державна фінансова академія
5.2. Діловий протокол
Досвід організації ділових зустрічей і нарад показує, що для успішних ділових контактів між партнерами, особливо представниками різних країн, дуже важливо дотримуватися певних протокольних звичаїв та правил.
Протокол - це сукупність правил поведінки, норм і традицій на офіційних та неофіційних зустрічах; форма ієрархічного порядку, вияв гарних манер у стосунках між партнерами з різних країн.
Як відомо ієрархія існує в усякому організованому суспільстві. Складність стосунків між різними соціальними групами зобов’язує дотримуватися певних правил, без яких гармонійне існування людей було б неможливим.
Протокол визначає межі, методи, поведінку і етикет, встановлює правила офіційного та особистого листування, тобто, все, що необхідно для забезпечення кожному учаснику ділового спілкування відповідного місця і для надання можливості виявлення своєї поваги.
5.3. Соціальна відповідальність і економічна етика
Існує два підходи розуміння соціальної відповідальності підприємництва.
Перший. Підприємництво вважається соціально-відповідальним, якщо воно, не порушуючи законів і норм державного регулювання, збільшує прибуток, тобто досягає запланованих економічних цілей.
Другий. Підприємець в доповнення до економічної відповідальності повинен враховувати людські і соціальні аспекти впливу свого бізнесу на працівників, партнерів, споживачів, і також, вносити позитивний внесок у рішення соціальних проблем суспільства в цілому. Тобто, суспільство чекає від росту підприємництва не тільки високих економічних результатів, а й суттєвих досягнень з точки зору соціальних цілей.
Важливо розуміти різницю між соціальною і юридичною відповідальністю.
Під юридичною відповідальністю розуміється виконання законів і нормативних актів державного регулювання, які визначають, що може і чого не може робити підприємець.
Соціальна відповідальність – визначений рівень добровільної безкорисної підтримки вирішення соціальних проблем з боку підприємця, що має місце поза вимогами державних органів.
Економіка повинна ґрунтуватись на економічній етиці – етиці трудових взаємовідносин; нормах організаційної поведінки, обов’язковій для всіх працюючих; зобов’язаннях партнерів, скріплених не лише договором, а й чесним словом.
Економічна етика – розділ науки, що визначає методи і форми досягнення етично виправданих економічних цілей, які ведуть до росту продуктивності праці і на цій підставі сприяють підвищенню добробуту населення.
5.4. Адміністративна етика
Реформування державної служби в Україні вимагає підвищеної уваги до проблем моралі в діяльності керівників і службовців адміністративного апарату всіх рівнів управління.
Вивчаючи питання щодо адміністративної етики слід зауважити, що існує багато визначень поняття адміністративна етика, так як і підходів до її вивчення. Адміністративна етика – це процес, в ході якого державний службовець визначає етичні стандарти до виникаючих в установі проблем, самостійно аналізує ці стандарти і несе особисту професійну відповідальність за прийняті рішення. Тут визначається два моменти – зміст етичних стандартів та процес, що дозволяє їх визначити.
Адміністративна етика вивчає всі моральні аспекти діяльності державних службовців і керівників та вміщує чотири компоненти:
цінності – переконання, думки, взаємовідносини індивідів, ставлення груп і суспільства до таких питань як свобода, справедливість, відповідальність;
стандарти і норми – принципи, що визначають дії людей відповідно до законів, кодексів і правил;
зовнішнє середовище – умови, в яких здійснюється діяльність державних службовців (політичні, соціальні, культурні);
організаційну поведінку – різні форми діяльності службовців, що орієнтовані на цінності конкретного суспільства або установи, організації в рамках визначених стандартів і норм.
По суті адміністративна етика шукає відповідь на такі питання: що є добро і зло, що є правильним і хибним у поведінці державних службовців, які мотиви і умови сприяють їх етичній поведінці; що треба робити для формування високих моральних принципів. Саме ці питання визначають моральний клімат в органах державного управління будь-якого рівня.
Для того щоб поведінка державних службовців відповідала визначеним стандартам і нормам, необхідний внутрішній і зовнішній контроль, а також такі механізми, що дозволяють застосовувати це на практиці. Внутрішній контроль пов’язується з моральними принципами і свідомістю службовців, особливо при прийнятті ними управлінських рішень. Механізмом його впровадження повинні виступати безпосередньо самі державні органи, що відповідають за здійснення конкретних функцій і навчання службовців адміністративній етиці.
Важливим засобом, що дозволить виробити принципи керівництва етичною поведінкою державного службовця повинен стати Кодекс етики, який визначає, що повинен та може робити адміністративний працівник, а що йому робити забороняється.