Приклади використання «позитивних» і «негативних» питань

№ п/п	«Негативна» постановка питання	«Позитивна» постановка питання
1.	Ви не допоможете мені у цьому питанні?	Ви ж надасте мені допомогу у цьому питанні?
2.	Ви не знайдете для мене 5 хвилин?	Ви знайдете для мене 5 хвилин?
3.	Вас не утруднить це зробити?	Ви ж зможете це зробити?

3.5. Основні види і правила формулювання відповідей

Відповідь – це судження, яке викликане питанням. Основними функціями відповіді є:

• зменшення невизначеності, яка міститься у питанні;

• вказування на невірну постановку питання.

При цьому одне і теж питання може мати багато різних відповідей, не рівнозначних за своїми логіко-інформаційними характеристиками. Тому розрізняють наступні види відповідей:

1. За областю пошуку відповіді діляться на прямі і непрямі.

2. За об’ємом інформації розрізняють повні і часткові відповіді.

Знання правил постановки питання і його зв’язків з відповіддю дозволяє сформулювати наступні правила формулювання відповіді:

1. Відповідь повинна бути ясною, однозначною і лаконічною.

2. Відповідь повинна зменшувати невизначеність питання, бути інформативніше ніж питання.

3. При некоректній постановці питання відповідь, за змістом, повинна указувати на цю некоректність.

Завдання для самостійної роботи

Проаналізуйте свої бесіди з іншими, що відбулися протягом дня, щодо ефективності постановки запитань і формулювання відповідей.

Контрольні запитання

1. Визначте сутність поняття «вербальне спілкування».

2. Які загальні правила мовної комунікації Ви знаєте?

3. Які позитивні наслідки при використанні прийому «Ви-підхід» Ви знаєте?

4. Що таке «Я-твердження»? Наведіть приклади.

5. Які Ви знаєте класифікації питань?

6. Роз’ясність правила постановки питань.

7. Які види відповідей Ви знаєте?

8. Які функції у відповіді?

9. Які основні правила формулювання відповіді?

Тема 4. Невербальна комунікація

План

4.1. Сутність поняття «невербальне спілкування».

4.2. Значення мови невербального спілкування для ділових контактів.

4.3. Міміка. Постава і жести.

4.4. Правила візуального контакту.

4.5. Міжособистісний простір.

4.6. Інтонація і тембр голосу.

4.7. Інтерпретація невербальних сигналів.

Література: /1/, /5/, /10/, /14/, /20/, /21/, /22/, /23/, /24/, /25/, /26/

Міні-лексикон: «невербальне спілкування», «міміка», «постава», «жести».

4.1. Сутність поняття «невербальне спілкування»

Мовлення є основним, але не єдиним типом спілкування. Обмін інформацією між людьми, у тому числі і в діловому житті, здійснюється за допомогою багатьох інших засобів — жестів, міміки, поз, одягу, запахів тощо, тобто засобів невербального спілкування. У процесі такого спілкування передавання інформації, формування власного образу, думки про партнера, здійснення впливу на нього відбувається без використання мовних засобів.

Невербальне спілкування – це така форма самовираження, яка не опирається на слова та інші мовні символи.

Невербальне спілкування — обмін інформацією між людьми за допомогою немовних комунікативних елементів (жестів, міміки, виразу очей, постави та ін.), які разом із засобами мови забезпечують створення, передавання і сприйняття повідомлень.

Формами невербального спілкування є міміка, постава, жести, візуальний контакт, міжособистісний простір, умовні сигнали, ін.