2.5. Установка як техніка слухання

Ефективність слухання у рівному ступені залежить як від правильних прийомів слухання, так і від позитивної установки.

Установка – розумне і емоційне ставлення до людини чи явища.

Основні установки:

схвалення,

самосхвалення,

емпатія.

Схвалення – це установка, яка виражає позитивне ставлення до іншої людини, готовність вислухати іншого. Схвалення сприяє створенню сприятливого психологічного клімату у всіх видах міжособистісних відносин.

Основою схвалення є некатегорична або об’єктивна установка. Висловлення схвалення не означає згоди, а означає підтвердження того, що кожна людина може відчувати, думати й чинити так, як вважає для себе можливим.

Самосхвалення – це внутрішня згода із самим собою, внутрішнє схвалення. Аксіома – чим менше ми згодні із самим собою, тим менше ми схвалюємо це у інших. Розуміння власних недоліків, страхів і невдач дає нам можливість більш розумно ставиться до таких же недоліків у інших.

Емпатія – це розуміння любого почуття – гніву, суму, радості, - переживаємого іншою людиною, і відповідне висловлення свого розуміння цих почуттів.

Емпатичне слухання передбачає використання прийомів рефлексивного слухання (уточнення, перефразування, резюмування). Мета емпатичного слухання – вловити емоційне забарвлення ідеї співрозмовника, її значення для нього, проникнути у систему його внутрішніх цінностей і зрозуміти, що насправді означає повідомлення, яке було висловлене, і які почуття при цьому відчуває співрозмовник.

Завдання для самостійної роботи

1. Для підвищення ефективності спілкування проаналізуйте ситуації з власного досвіду, в яких доцільно використовувати нерефлексивне слухання, і ситуації, коли його використовувати недоцільно.

2. Для підвищення ефективності спілкування проаналізуйте ситуації з власного досвіду, в яких доцільно використовувати рефлексивне слухання, і ситуації, коли його використовувати недоцільно.

Контрольні запитання

1. Визначте сутність понять «чути» і «слухати». У чому полягає різниця між ними?

2. Чому слухання є активним процесом?

3. Які стилі слухання Ви знаєте?

4. Що таке «нерефлексивне слухання»?

5. Які Ви знаєте технічні прийоми нерефлексивного слухання?

6. Які фрази можуть стати перешкодами у спілкуванні?

7. В яких ситуаціях доцільно використовувати нерефлексивне слухання, в яких – недоцільно?

8. Що таке «рефлексивне слухання»?

9. Які прийоми рефлексивного слухання Ви знаєте?

10. У чому полягає сутність прийому «з’ясування»?

11. У чому полягає сутність прийому «перефразування»?

12. У чому полягає сутність відображення почуттів?

13. У чому полягає сутність резюмування?

14. В яких ситуаціях слід застосовувати прийоми рефлексивного слухання?

15. Які Ви знаєте види установки?

16. Що таке «схвалення», «самосхвалення», «емпатія»?

Тема 3. Вербальна комунікація

План

3.1. Сутність поняття «вербальне спілкування».

3.2. Загальні правила мовної комунікації.

3.3. Прийоми «Ви-підхід», «Я-твердження».

3.4. Уміння ставити запитання: класифікація питань, правила постановки питань, технології використання питань.

3.5. Основні види і правила формулювання відповідей.

Література: /2/, /3/, /6/, /7/, /8/, /9/, /10/, /13/, /15/, /16/, /17/, /18/, /20/, /21/, /23/, /25/, /26/, /28/

Міні-лексикон: «вербальне спілкування», прийом «Ви-підхід», прийом «Я-твердження».