2. Строки накладання адміністративних стягнень

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.

У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримі¬нальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

У коментованій статті встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень. У цих випадках, згідно з п. 7 ст. 247 КпАП, не може бути розпочато провадження в справі, а розпочате підлягає закриттю, тобто зазначений строк ніким продовжено бути не може, будь-які дії щодо притягнення особи до відповідальності після його закінчення має бути припинено. За загальним правилом адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при тривалому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення. Таким чином, для більшості правопорушень точкою відліку строку давності притягнення до адміністративної відповідальності є день вчинення правопорушення.

При тривалому правопорушенні початок перебігу строку давності визначається по-іншому. Точкою відліку тут є момент виявлення проступку. Це пояснюється характером тривалих правопорушень. Вони вчинюються протягом більш-менш тривалого часу, характеризуються безперервним здійсненням єдиного діяння. До них може бути віднесено, наприклад, зберігання наркотичних засобів у невеликих розмірах, проживання без паспорта тощо.

У випадку, коли за фактом правопорушення спочатку порушується питання про порушення кримінальної справи, але згодом приймається рішення про відмову в її порушенні або про закриття вже порушеної кримінальної справи, строки накладення адміністративного стягнення мають свої відмінності. Якщо в діях правопорушника є ознаки адміністративного проступку, стягнення може бути накладено не пізніше, ніж через місяць з дня прийняття такого рішення (ч. 2 ст. 38 КпАП). Скорочений строк починає спливати з моменту прийняття постанови про відмову в порушенні або закритті кримінальної справи.

3. Пошкодження або втрата митного збереження

Відповідальним перед митними органами за втрату чи пошкодження товарів і транспортних засобів, розміщених на складі тимчасового зберігання, є власник складу тимчасового зберігання.

За видачу без дозволу митного органу або втрату товарів, транспортних засобів, розміщених на складі тимчасового зберігання, власник складу тимчасового зберігання несе відповідальність, передбачену цим Кодексом.

Одним з найбільш важливих питань, пов'язаних із процедурою тимчасового збереження, є відповідальність перед митним органом власника СТЗ за схоронність товарів і транспортних засобів, розміщених на складі. МКУ передбачає для власника складу відповідальність адміністративну і цивільно-правову (майнову).

Цивільно-правова (майнова) відповідальність покладається на власника складу згідно статті 102 цього МКУ на підставі укладеного їм договору збереження з особами, що розміщають товари і транспортні засоби на складі.

Адміністративна відповідальність для власника складу настає у випадку втрати товарів і транспортних засобів, розміщених на СТЗ, а також видачі їх без дозволу митного органу. Залучення до адміністративної відповідальності власника складу за зазначені правопорушення передбачено статтею 331 цього МКУ. Слід зазначити, що наявність зазначеної норми в МКУ істотно впливає на організацію митного контролю за товарами і транспортними засобами, розміщеними на СТЗ. Митний орган після надання дозволу на розміщення товарів і транспортних засобів на СТЗ має взаємини з питань забезпечення їхньої схоронності тільки з одним суб'єктом відповідальності – власником складу, а не з всіма особами, що розмістили товари і транспортні засоби на складі. Залучення митним органом власника складу до адміністративної відповідальності може здійснюватися і за іншими підставами, передбаченими МКУ. Так, власник складу може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення режиму зони митного контролю (ст. 229), за здійснення неправомірних операцій з товарами і транспортними засобами, зміна їхнього стану, користування і розпорядження ними (ст. 336), за проведення вантажних й інших операцій без дозволу митного органу (ст. 337), за ушкодження і втрату митного забезпечення (ст. 238), за створення перешкод посадовій особі митного органу у доступі до товарів, транспортних засобів і документів (ст. 342), за непредставлення митному органу звітності по товарах (ст. 343), документів і зразків товарів для проведення дослідження (аналізу, експертизи) (ст. 344).

Якщо товари і транспортні засоби знаходяться на тимчасовому збереженні на складі митного органу, то взаємовідносини з особами, що розміщають такі товари і транспортні засоби на складі, здійснюється відповідно до вимог МКУ і цивільного законодавства України. У випадку втрати чи ушкодження товарів і транспортних засобів, що знаходяться на збереженні, митний орган буде нести цивільно-правову (майнову) відповідальність перед їх власником (за винятком випадків їхньої втрати чи ушкодження з вини власника) на підставі статті 168 МКУ. Особи, винні в діях, через які товари і транспортні засоби були втрачені чи ушкоджені, несуть перед митним органом відповідальність згідно діючого законодавства.