13

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ФАКУЛЬТЕТ ПРАВА ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

Основи демографії

Лекція

Питання

1. Загальна характеристика шлюбного стану.

2. Характеристика сімейного стану.

3. Шлюби і сімейний склад населення України

ЛІТЕРАТУРА:

Прибиткова І. Основи демографія.-К., 1999.

Джаман В. Демографія: навч. пос. Чернівці. 2002.

Муромцеві Ю. Демографія: Навчальний посібник.-К., 2006

Київ - 2007

Шлюб як демографічна категорія

Шлюб - форма відносин між чоловіком і жінкою, то виз­начає їх взаємні права й обов'язки стосовно одне одного та їхніх дітей. Історично шлюб має тривалий багатовіковий шлях роз­витку, зазнаючи змін одних його форм іншими. Говорячи про шлюб, необхідно відзначити неоднозначність трактування цьо­го поняття в праві та інших суспільних науках.

Для демографії шлюб, насамперед, передумова створення родини і народження дітей, а також процесів народжуваності і смертності. При цьому демографі я традиційно вивчає не стільки юридичну форму шлюбу як законного співжиття чоловіка і жінки, скільки наявність реальних і ефективних шлюбних (под­ружніх) відносин незалежно від того, чи зареєстрований шлюб відповідно до існуючих в тій або іншій країні правил і законів чи ні, тобто фактичний шлюб.

Відомості про шлюби і розлучення демографія одержує як за результатами переписів населення, так і завдяки поточному обліку населення. Державна статистика опрацьовує відомості подані в других примірниках актів громадянського стану, які ук­ладаються в державних органах реєстрації актів громадянського стану. Поточний облік шлюбів і розлучень враховує тільки укладання і припинення шлюбів оформлених юридично, і не врахо­вує випадків припинення шлюбів, якщо розлучення не були оформлені, а також припинення не зареєстрованих шлюбів.

Останнім часом демографію цікавить і юридична форма шлюбу, оскільки з цим поняттям пов'язане таке явище, як по­зашлюбна народжуваність. Кількість позашлюбних народжень включає народження, па час реєстрації яких походження дити­ни від батьків встановлюється шляхом подання спільної заяви батьком і матір'ю дитини або тільки за заявою матері чи за рішенням суду, про що роблять запис в акті про народження.

Наявність або відсутність офіційної реєстрації шлюбних відносин, юридичного їхнього оформлення є надзвичайно важливим індикатором стану родини як соціального інституту. Спостережуване в останні десятиліття зростання числа випадків відмови від офіційної реєстрації шлюбу, поширення співжиттів, позашлюбні народжені ія дітей свідчать про кризу родини.

Шлюб є результатом, фінальною стадією шлюбного добору. Шлюбним добором називають процес, у результаті якого із су­купності можливих, потенційних шлюбних партнерів (яких іноді називають шлюбним колом) так чи інакше, тим або іншим способом добирають того єдиного партнера (партнерку), який (яка) і стає чоловіком (дружиною) або тим, з ким «живуть разом».

Процес шлюбного добору історично-конкретний, він залежить від економічних, соціальних, соціокультурних та інших умов, існуючих у суспільстві. Основні особливості процесу шлюбного добору пов'язані з тим, що в різних культурах і на різних стадіях історичного розвитку відмінній простір можли­вих шлюбних партнерів, і ступінь волі індивідуального вибору. Шлюбний вік в Україні, установлений законом, — 17 років — для жінок і чоловіків. Органи місцевого самоврядування при наявності поважних причин мають право на прохання осіб, які бажають одружитися, дозволити одружитися тим, хто досяг віку 16 років.

Видами або формами шлюбу називають конкретні варіації шлюбних союзів, які створюють чоловіки і жінки. Серед видів шлюбу насамперед розрізняють моногамію (одношлюбність) і полігамію (багатошлюбність).

Моногамія, або моногамний шлюб. — це шлюб одного чо­ловіка з однією жінкою. Полігамія, або полігамний шлюб, — це шлюб одного чоловіка з декількома жінками (полігінія, або ба­гатоженство) або шлюб однієї жінки з декількома чоловіками (поліандрія, або багатомужжя). Усупереч широко розповсю­дженій думці, спеціальні історико-етнографічні дослідження показали, що полігамія (полігінія) в історії мала значно більше поширення, ніж моногамія: заданими американського соціо­лога Дж. Мердока, число культур з перевагою полігамії майже в 4 рази перевищує число тих культур, де переважала монога­мія. При цьому найбільш розповсюдженою формою полігамії є полігінія, яку й дотепер широко практикують у країнах, насе­лення яких сповідує іслам.

Що ж до поліандрії, то поширеність цієї форми шлюбу вкрай незначна. Вона існує в деяких народів Індії й Тибету, пе­реважно у вигляді т.зв. фратернальної поліандрії, тобто шлюбу однієї жінки з декількома чоловіками, які є братами стосовно один одного.

Сучасна тенденція полягає в тому, що поширеність по­лігамії знижується, на зміну їй приходить моногамія. Нині усе більшого вияву одержує т.зв. серійна моногамія (послідовна мо­ногамія), тобто повторні, головним чином шлюби чоловіків і жінок після розлучення. Це явище досягло таких масштабів, що багато дослідників — щонайбільше журналісти і політики — пе­рестали вважати шлюб довічним союзом чоловіка і жінки, роз­глядаючи його як тимчасовий, а не довічний альянс, що може бути розірваним у будь-який час за бажанням чоловіка або жінки.

За дослідженнями д. мед. наук О. Голяченка, розбіжності стосовно відтворення населення у полігамному й моногамно­му шлюбі є суттєвими. Полігамія не сприяє відтворенню людсь­кого роду, моногамія — навпаки. Причин тут багато, найва­гоміші такі. По-перше, біологічні. Жінка, яка знає багатьох чо­ловіків, відносно рідше вагітніє у порівнянні з тією, що знає одного чоловіка. Це пояснюється біологічною природою зап­ліднення, більшою інтенсивністю руйнування статевих клітин, що надходять від багатьох чоловіків.

Полігамія є першопричиною цілого букета статевих хвороб: трихомоніазу, гонореї, сифілісу, хламідіозу, а тепер й СНІД. Усі ці болячки ведуть до захворювань статевої сфери і безпліддя, передовсім серед жінок. Порівняно недавно генетики відкрили таке явище, як телегонія. Суть його полягає у зв'язку цноти з якістю суспільства. Вирішальним є вплив на дитину першого в житті жінки чоловіка. Саме він закладає генофонд, навіть коли жінка народжує дитину від іншого чоловіка, тобто він є генним батьком її майбутніх дітей.

Видатний учений Ломброзо, досліджуючи родоводи бага­тьох відомих і простих людей, довів, що доброчесні характеристики батьків передаються у спадок менше, ніж згубні, переда­ються також і хвороби, причому в гіршій формі.

По-друге, соціальні причини. Полігамія, коли вона стає аморальною, призводить до такого явища, як штучне переривання вагітності.

Історія відтворення людської спільноти дає переконливі докази наведеним постулатам. Перші сучасні людські цивілі­зації виникли в стародавніх Єгипті, Китаї, Індії, Вавилоні та Ассирії. Показовим є порівняння їх. Усі вони зробили неоцінен­ний внесок у розвиток науки, культури, мистецтва. Була, од­нак, між ними одна суттєва різниця — ставлення до сім'ї. В Китаї та Індії сім'я була культом, її охорона стала першим державним пріоритетом. Згідно із законами Ману, кожного, хто прагнув одружитися, ретельно досліджували як чоловіка. Жоден брамін не одружувався з дівчиною, яка мала спадкові хвороби, якою б багатою вона не була. У трактатах з медицини в давньому Китаї та в індійських Аюр-ведах (науках життя) цілі розділи відведе­но питанням шлюбу та дотримання сексуальної гігієни.

Нічого подібного не бачимо в давньому Єгипті. Тут про­цвітає полігамія, більше того, буденним є подружнє життя між близькими родичами. Так, діти фараонів брали шлюби між со­бою, щоб легше утримати владу. Шлюб між близькими роди­чами призводить до виродження потомства.

Отож людність у Китаї та Індії потужно збільшувалась, а в Єгипті занепадала, поки не була завойована арабами і не роз­чинилась в їхньому морі.

У X ст. Християнська церква заборонила шлюби між роди­чами аж до сьомого коліна, виходячи з історичного досвіду. Особливо вона пильнувала за коронованими сім'ями, і це слід поставити в заслугу церкві. У давньому Римі розвинулись гірші традиції попередників. Чистота сімейних стосунків тут була зневажена. Римським внеском у відтворення людності став по­гляд на шлюб як на тяжку ношу, яку варто нести лише заради матеріального збагачення. Тут народилась традиція, яка в кінці XIX ст. у Франції набула форми афоризму: «робіть не дітей, а заощадження». Вільні люди Риму обмежували дітонароджен­ня, широко застосовували аборти, життя проводили в любов­них утіхах і гулянні. Результат відомий: коли прийшли варва­ри, Рим, що шість віків владарював над світом, не було кому захищати.

На рубежі нової ери виникають три найбільші світові релігії— буддизм (У-УІ ст.), християнство, іслам (VII ст. н.е.) Усі вони стали на захист моногамії, правда, іслам — з особливостями. Час панування й розквіту цих релігій став і періодом найбільшого поширення моногамії та стрімкого зростання числа усіх людей на планеті. З І до початку XIX ст. людство зросло до одного мільярда, або більше ніж у 60 разів. Разом з усіма європейськи­ми народами у цей період потужно зростала й українська на­родність. Прийнявши в X ст. християнство, українці послуго­вувались його заповідями, як-от: «шануй батька свого і матір свою», «не убий» (у тому числі в утробі матері), «не перелюб­ствуй».

Перелом настав у XIX ст. Велика французька революція проголосила нові моральні цінності. її гасла — свобода, рівність, братерство; кожна людина — коваль свого щастя. Держава як апарат пригнічення людини мала вмерти. Франція — христи­янська держава, і її ідеї поширились переважно в християнсь­кому світі. Реалізація ідей французької революції пішла двома шляхами. Хронологічно перший полягав у тому, щоб поновити колективну власність (як у первісному суспільстві) і зробити всіх людей рівними й щасливими. Реалізувати цей шлях у Західній Європі не вдалося, в Росії, як виявилося, на наше горе, вдалося.

Моральний кодекс будівничого диктатури пролетаріату, соціалізму і комунізму формально не визнав повернення до полігамії як моральної норми за колективної форми власності, але фактично було зроблено все, щоб полігамія переважала у відносинах чоловіка і жінки. Християнська мораль у нашій країні була розтоптана, духовні храми знищено. Мільйони, пе­реважно чоловіків пішли на «гражданскую» та інші війни; мільйони були заслані в табори, що призвело до різкої диспро­порції у співвідношенні чоловіків і жінок. Формально моногам­на молода сім'я, однак, перші 10-15 років подружнього життя, коли й відтворюється потомство, жила по «общагах», нерідко в різних кімнатах, щорічно мільйони радянських чоловіків і жінок за профспілковими путівками порізно їздили в санаторії й ку­рорти. Доходило до анекдотів. 1954 рік, освоєння цілини, щоб виконати рознарядку з відправки випускників на цілину, чоло­віка посилають у Казахстан, а жінку —в Чернігівську область. Уся оця руйнація повернула нам полігамію, з усіма її на­слідками. Річ не лише в масовому поширенні так званих «ви­падкових статевих зв'язків», а в шлюбній реальності. За 2001 рік в Україні зареєстровано 309602 шлюби і 181334 розлучення, або 58,6% числа шлюбів. Отже, переважна більшість шлюбів роз­падається, потім повторюється в новому варіанті, ще раз повто­рюється (правда, не у 100% випадків).

З поверненням у XX ст. в Україну полігамії вбивства дітей в утробі матері (аборти) набули гігантських розмірів і з початку 60-х років перевищили дітонародження; венеричні хвороби зросли в сотні разів, пияцтво й наркоманія збільшилися в де­сятки і сотні разів. Все це врешті-решт призвело до вимирання нації на початку 90- х років XX ст., темпи якого наростають.

Зупинився природний приріст людності в Європі. Після французької революції, врахувавши досвід жовтневої революції, її народи стали на шлях побудови т. з. громадянського суспіль­ства. Тепер на планеті проживає 6 млрд. людей. Один мільярд належить до країн, де людність вимирає або практично зупи­нилась у своєму природному розвитку. Це — країни Європи і Північної Америки. Цей мільярд, що становить 16% людської спільноти, споживає тепер 90% земних благ. У стосунках чо­ловіків і жінок тут переважає тіньова полігамія. Решта п'ять мільярдів відноситься до країн, де людність потужно зростає. Це передовсім Китай, Індія та мусульманський світ. Тут панує моногамія. Співвідношення двох діаметрально протилежних спільнот 1:5. Але вже через п'ять десятиліть воно зміниться до 1:8, а далі ще зменшуватиметься не на користь теперішнього мільярда.

У нашому суспільстві, тобто в суспільстві європейського, західного типу, історична тенденція полягає в переході від су­ворої моногамії, коли вступ у повторний шлюб навіть у випад­ку овдовіння було ускладнено (особливо для жінок) до моногамії серійної, коли повторні шлюби стають звичайною справою.

Демографія як наука про відтворення населення вивчає процес формування шлюбних союзів (і їх розпад), тобто масо­вий процес зміни шлюбних статусів - шлюбність, розлучуваність, овдовіння, а також розподіл населення за шлюбним статусом, тобто шлюбною структурою. Питання шлюбної і сімейної структури було висвітлене в розділі 3. Тому в цьому розділі розглянемо основні характеристики головного компо­нента масового процесу зміни шлюбних статусів - шлюбність, розлучуваність.

Шлюб і сім'я

У демографії сім'єю називають ґрунтовану на шлюбі або кровній спорідненості спільноту, члени якої пов'язані спільни­ми побутом і бюджетом, взаємною моральною відповідальні­стю та взаємодопомогою. Сім'я являє собою одну з найважли­віших соціальних інституцій, яка забезпечує відновлення гене­рацій людей. Демографічне вивчення сім'ї передбачає її дослідження як осередка відтворення населення, й тому на пер­ший план висувається перш за все її репродуктивна функція, яку розглядають у тісному зв'язку з іншими соціальними функ­ціями сім'ї. Водночас об'єктом вивчення є сам процес утворен­ня й розвитку сімей, або демографічний розвиток сім 7.

Демографічний розвиток сім'ї - це ті зміни у складі роди­ни, які безпосередньо впливають на процес відтворення насе­лення. Вони включають такі події, як укладання шлюбу, наро­дження дитини, розлучення, смерть когось із членів сім'ї. Кож­на з цих подій змінює демографічний статус сім'ї й переводить її в новий соціально-демографічний стан. Розвиваючись, сім'я проходить ряд етапів, які називають життєвим циклом сім % або моделлю розвитку сім 7.

Життєвий цикл сім'ї має такі етапи: утворення сім'ї — ук­ладання першого шлюбу; початок дітонародження — народжен­ня першої дитини; завершення дітонародження — народжен­ня останньої дитини; утворення «порожнього гнізда» — укла­дання шлюбу й виокремлення із сім'ї останньої дитини; припинення існування сім'ї — смерть одного з членів подруж­жя. Кожна людина протягом життя проходить певні етапи жит­тєвого циклу сім'ї, будучи спочатку дитиною, потім чоловіком (дружиною), далі батьком, прабатьком.

Шлюбність

Якщо поняття шлюб належить до соціального інституту, а поняття брати шлюб (одружуватися) характеризує індивідуаль­ний акт створення подружжя чоловіком і жінкою, то термін шлюбність означає масовий процес формування шлюбних пар у населенні як сукупності поколінь або в поколінні як сукуп­ності людей.

У демографії поняття шлюбність вживають й у ширшому розумінні як масовий процес формування і розпаду шлюбних союзів, процес формування шлюбної структури населення. У цьому надзвичайно широкому контексті шлюбність містить у собі і процеси розлучуваності й овдовіння.

Шлюбність перебуває в найтіснішому зв'язку з відтворен­ням населення, виступаючи як один з найважливіших факторів народжуваності і смертності. Це, а також її власна роль у со­ціальних процесах і долях людей визначає важливість демогра­фічного і соціологічного вивчення шлюбності і шлюбної пове­дінки.

Припинення шлюбу

Припинення шлюбу є ще одною важливою детермінантою відтворення населення. Припиненням шлюбів демографії нази­вають розпад шлюбного союзу внаслідок смерті одного з членів подружжя або розірвання шлюбу. В умовах високої смертності населення головною причиною припинення шлюбу є смерть одного з членів подружжя, за умов же низької смертності — розірвання шлюбу.

Овдовіння, або припинення шлюбу внаслідок смерті одного з членів подружжя, залежить від структури смертності й зни­жується зі зростанням тривалості життя. Демографічна роль овдовіння визначена його внеском у збільшення шлюбоздатних контингентів. За відсутності заборони на повторні шлюби зростання інтенсивності овдовіння веде до збільшення загаль­ної кількості випадків укладання шлюбу впродовж життя. Але водночас підвищення частоти овдовіння супроводжується зростанням загального рівня смертності, адже овдовілі помирають частіше, ніж одружені. Крім того, овдовіння зумовлює зниження рівня народжуваності. Проте за поширення внутрісімейного регулювання дітонародження, коли більша частина народження дітей припадає на перші роки шлюбу, його вплив на цей процес помітно слабшає. Зниженню овдовіння сприяє зростання частоти розлучень, оскільки певна частина шлюбів розпадається ще до смерті одного з членів подружжя.

Розлучення — це розірвання шлюбу в органах запису актів ци­вільного стану або, в спеціально передбачених законодавством ви­падках, за рішенням суду за життя обох чоловіка і жінки. Розлу­чення здійснюють за заявою одного або обох членів подружжя, або за заявою опікуна одного з членів подружжя, що визнаний судом недієздатним. Законодавство також установлює порядок розірван­ня шлюбу і правила, що регулюють взаємини колишнього чоло­віка і жінки після розлучення. Розлучення як соціальний фено­мен вивчають у праві, соціології і соціальній психології.

В Україні виділяють такі законні підстави припинення шлюбу:

а) смерть одного з подружжя;

б) оголошення в судовому порядку померлим одного з подружжя;

в) розірвання шлюбу шляхом розлучення за заявою одного з подружжя або їх обох.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України громадя­нин може бути в судовому порядку оголошений померлим в разі, коли в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування протягом трьох років, або якщо він пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.

Питання про оголошення громадянина померлим розглядає районний (міський) суд за місцем проживання заявника. Згідно зі ст. 264 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду про оголошення громадянина померлим є підставою для реєстрації смерті в органах ЗАГСу і видачі свідоцтва про смерть.

При взаємній згоді на розірвання шлюбу подружжя, яке не має неповнолітніх дітей і у яких відсутні майнові суперечки, розірвання шлюбу проводиться в органах ЗАГСу (ст. 41 КпШС України).

Одним із способів розірвання шлюбу є судовий. Шлюб розривається судом у випадках, коли у подружжя є спільні неповнолітні діти, коли один із подружжя не погоджується на розлучення та коли у подружжя, яке бажає розірвати шлюб, є майнові суперечки, позовна заява про які заявлена разом з вимогою про розірвання шлюбу. Судова практика виходить з того, що підставами для розірвання шлюбу є: зловживання одним із подружжя спиртним; коли це суперечить моральним принципам іншого члена подружжя; тривале фактичне окреме проживання подружжя, яке є, як правило, наслідком того, що у чоловіка, або у обох членів сім’ї, є інша сім’я; явна нездатність одного із подружжя до дітонародження. При розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен встановити справжні причини розлучення, з’ясувати фактичні взаємини подружжя і зобов’язати вжити заходів до їх примирення.

Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими (ч. 2 ст. 40 КпШС України). Шлюб припиняється з часу реєстрації розлучення в книзі записів актів про розірвання шлюбу, тобто датою припинення шлюбу є не день винесення судом рішення про розірвання шлюбу, а дата реєстрації розлу­чення в органі ЗАГСу.

Реєстрація розірвання шлюбу провадиться за місцем про­живання подружжя або одного з них за заявою подружжя по пред'явленні копії рішення суду про розірвання шлюбу, що набуло законної сили, а також квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита.

Демографія вивчає масовий процес розірвання шлюбів у населенні, або когорті, тобто розлучуваність, а також вплив розлучуваності на процес відтворення населення, окремі демографічні процеси і на формування шлюбно-сімейної структу­ри населення. Зокрема, демографа розлучуваність цікавить як фактор, що поряд з овдовінням визначає число осіб, що можуть одружитися повторно, а також її вплив на народжуваність.