Фактори розлучуваності

Питання про причини розлучення і фактори розлучуваності досліджені недостатньо повно. Одним з важливих факторів, що визначають рівень розлучуваності, зокрема є шлюбно-сімейне законодавство. Так, 1965 року був виданий Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про деякі зміни порядку судового розгляду справ про розірвання шлюбу», в результаті чого у 1966— 1968 роках показники розлучуваності різко зросли у порівнянні з 1965 роком. У 1968—1970 роках шлюбно-сімейне законодавство України було знов переглянуте у бік спрощення процедури розлучення, яке для членів подружжя, що не мали неповнолітніх дітей й розлучувалися за обопільною згодою та без спірних пи­тань, почало допускатися у позасудовому порядку, через ЗАГС.

Основне місце при розлучуваності належить демографічним і соціально-економічним факторам. Так, істотну роль відіграє вік чоловіка і жінки. Ця демографічна складова виступає в трьох різних модифікаціях: вік вступу в шлюб, вік у мо­мент розлучення, різниця у віці між дружиною і чоловіком.

Що стосується першого, віку вступу в шлюб, то досліджен­ня показують, що ймовірність розлучення змінюється в такий спосіб: спершу вона знижується від високих значень, власти­вих шлюбам, укладеним у дуже молодому віці, а потім знову підвищується для шлюбів, укладених у старшому віці. Наймен­шу імовірність розлучення демонструють шлюби, укладені у віці максимальної шлюбності.

Що стосується віку на момент розлучення, то розлучуваність має максимум у віковому інтервалі 20-30 років, а потім плавно знижується до вкрай низьких рівнів у віці старшому 50 років. При цьому вік максимальної ймовірності розлучення в жінок нижчий, ніж у чоловіків.

Велика різниця у віці чоловіка і дружини підвищує ймовірність розлучення, при цьому ця імовірність вища в тих випадках, коли дружина старша за чоловіка.

Іншим демографічним фактором розлучуваності є три­валість шлюбу. Так само як і залежність розлучуваності від віку, залежність від тривалості шлюбу має дзвоноподібний характер: спершу йде підвищення ймовірності розлучення, причому максимум припадає на рубіж між першим і другим п'ятиліттями шлюбу, а потім ця імовірність поступово знижується.

Деяку роль у детермінації частоти розлучень відіграє поряд­ковий номер шлюбу. Хоча даних з цього питання замало, про­ведені дослідження показують підвищену частоту розлучень для повторних шлюбів. Цю тенденцію виявляють як вітчизняні, так і закордонні матеріали.

Важливим фактором розлучуваності є число дітей у сім'ї. Показники демографічної статистики говорять про те, що ймовірність розлучення в бездітних родинах і родинах з однією дитиною вища, ніж у родинах із двома і більше дітьми.

Важливим фактором розлучуваності роль якого нині зрос­тає, є суспільна думка про розлучення і про припустимі його причини. Матеріали спеціальних соціологічних досліджень показують, що має місце не лише збільшення толерантності суспільства стосовно розлучення, але й змінюється структура причин і мотивів, за якими розлучення вважають не тільки при­пустимим, але навіть прийнятним і чи ледве не обов'язковим. Причому зміна мотивів розлучення йде у напрямку від визнан­ня можливості розлучення за цілком поважних причин (безплідність одного з членів подружжя, доведена зрада тощо) до визнання його можливості й навіть обов'язковості у випадку відсутності любові між партнерами.