Складнопідрядні речення. Типи складнопідрядних речень

Складнопідрядним називають речення, частини якого залежні за змістом і пов’язані сполучниками підрядності або сполучними словами, напр.: Як хороше у нас на Україні, де пісня нив чарівна і лунка (В. Симоненко); Осінній ліс був легкий і прозорий од жовтого листя, яке вже почало опадати, та від блідого проміння (Є. Гуцало).

У складнопідрядному реченні є головна та підрядна частини. Головна частина підпорядковує одну або кілька підрядних частин. Підрядна – це частина складнопідрядного речення, синтаксично залежна від головної або іншої підрядної частини. Напр: Климко прокинувся від холодної роси, що впала йому на босі ноги (Григір Тютюнник). У цьому реченні підрядна означальна частина що впала йому на босі ноги залежна від головної, приєднана до неї сполучним словом що і розташована після головної.

Підрядні частини складнопідрядного речення функціонально подібні до другорядних членів речення: додатка, означення або обставини. З огляду на це виокремлюють такі типи підрядних частин:

1) з’ясувальні: Люблю слухати, як гудуть бджоли (Л. Шевчук);

2) означальні: Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина);

3) обставинні:

• часу: Коли війна топтала наш поріг, бійцю ти послужила для завіту (М. Федунець);

• місця: Де літо маки стеле килимами, дитя в городі ходить коло мами (Л. Костенко);

• способу дії: Мій час пливе собі так тихо-тихо, як по ставку пливе листок сухий (Леся Українка);

• причини: Я вас люблю великою любов’ю, бо добре знаю вашу міць і твердь (Д. Павличко);

• мети: Виніс край мій жорстоку муку, щоб сьогодні ожив твій край (В. Симоненко);

• умови: Не треба все валити на Прокруста, коли не знаєш дару Златоуста (Л. Костенко);

• допустові: Біда чоловіка знайде, хоч і сонце зайде (Нар. тв.);

• міри і ступеня дії: Тихо і тепло, наче й справді весна (Леся Українка);

• порівняльні: Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина (Т. Шевченко).

• Окремий вид складнопідрядних речень становлять речення з підрядною наслідковою (супровідною, приєднувальною) частиною. Особливістю таких речень є те, що до підрядної частини не можна поствити питання. Підрядне речення передає додаткове зауваження щодо головної частини загалом і приєднується сполучником так що, напр.: Здоровенний дуб розрісся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним (М. Коцюбинський).

Складнопідрядні речення бувають нерозчленованої структури і розчленованої структури.

Нерозчленованої структури – присубстантивно-атрибутивні займенниково-співвідносні (означальні), з’ясувальні

Розчленованої структури – часу, умови, мети, способу дії, причини, місця, порівняльні, супровідні, наслідкові, допустові

Сполучники підрядності та сполучні слова

Сполучники підрядності та сполучні слова – це найважливіші засоби зв’язку підрядної частини з головною в складнопідрядному реченні.

Зверніть увагу! Потрібно розрізняти сполучники і сполучні слова, що поєднують частини складнопідрядного речення.

Принципова різниця між сполучниками підрядності та сполучними словами полягає в тому, що сполучники підрядності лише пов’язують головну частину з підрядною і не виступають членами речення. Сполучні слова не тільки поєднують частини складнопідрядного речення, а й вступають у семантико-синтаксичні зв’язки з іншими словами і виконують функції членів речення у підрядній частині. Пор.: Пахне хлібом земля, що дала мені сонце й крила (Д. Павличко) і Я знаю, що мова мамина свята (Д. Павличко).

У першому реченні слово що має предметне значення, його можна замінити іменником земля (земля дала мені сонце й крила) або синонімічним займенником яка (Пахне хлібом земля, яка дала мені сонце й крила). Слово що зв’язане з присудком (дала), має форму називного відмінка і в реченні є підметом. Пропустити що в цьому реченні не можна. Отже, в першому реченні що – сполучне слово.

У другому реченні слово що не має предметного значення, його не можна замінити іменником чи займенником. Його можна пропустити (Я знаю: мова мамина свята). Отже, в другому реченні що – сполучник.

Сполучними словами бувають: займенники (що, хто, який, чий, котрий, скільки) та прислівники (коли, як, де, куди, звідки, скільки).

Увага! Співвідносні вказівні слова, які вживають тільки в головній частині складнопідрядного речення, є членами речення, як і сполучні слова, пор.: Ті, що народжуються раз на століття, умерти можуть кожен день (Л. Костенко); І щось в мені таке болить, що це і є, напевно, Україна (Л. Костенко).