СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ І РЕЧЕННЯ

План

1. Загальне поняття про словосполучення

2. Типи словосполучень

3. Поняття про речення.

4. Граматична основа речення

5. Головні члени двоскладного речення

6. Односкладні речення.

7. Види односкладних речень

8. Однорідні члени речення

9. Відокремлені члени речення

10. Вставні слова, словосполучення і речення

11. Розділові знаки при звертанні

Література

1. Волох О.Т., Чемерисов М.Г., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис. – К.: Вища школа, 1989.

2. Жовтобрюх М.А. Українська мова.– К., 1984.

3. Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. 2-га ч.

Синтаксис. Підручник для фак. мови і літератури педінститутів. – К., 1965.

4. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. – К., 2001.

5. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. акад. І.К. Білодіда. – К., 1972.

6. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.

7. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови: Підручник. – К., 2004.

Синтаксис (від грецького слова syntaxis – побудова, зв'язок, сполучення) – це розділ науки про мову, який вивчає будову словосполучень і речень, їхні типи, функції та особливості вживання.

Пунктуація – це система правил уживання на письмі розділових знаків. Крім того, цим терміном називають самі розділові знаки як важливий засіб оформлення писемного мовлення.

До одиниць синтаксису належать словосполучення і речення. Основною одиницею є речення, для побудови якого слугують словосполучення. Словосполучення утворюють прості речення, а з простих речень утворюються складні, напр.: Я хочу жити так, щоб серце билось в такт з гарячим серцем рідного народу, щоб квітка й колосок, з криниць ясних ковток, були мені не в борг, а в нагороду (В. Кузьменко).

Словосполучення – синтаксична одиниця, утворена поєднанням двох або кількох повнозначних слів, між якими є змістовий і граматичний зв'язок. Членом словосполучення може бути будь-яке повнозначне слово з прийменником чи без нього, пор.: рідна мати, іти повагом, стосунки між друзями, вишивати рушник, кращий серед учнів, злетіти понад хмари. Службові слова та вигуки не входять до складу словосполучень.

Зверніть увагу! Не можуть бути словосполученнями поєднання слів на взірець: між нами, серед учнів, понад хмари, тільки вона, годі тобі, оскільки до їхнього складу входить лише одне повнозначне слово.

Типи словосполучень

У синтаксисі словосполучення виокремлюють за різними ознаками:

1. За значенням словосполучення поділяють на синтаксичні й лексичні:

а) у синтаксичних, або вільних словосполученнях кожен член зберігає своє первісне лексичне значення, напр.: взяти в руки книгу, варити обід, біла церква, розправити крила;

б) у лексичних словосполученнях кожен член утратив первісне лексичне значення, тому значення всього словосполучення дорівнює одному поняттю. Такі словосполучення виступають одним членом речення, напр.: взяти в свої руки – очолити, варити воду – знущатися, Біла Церква – місто, розправити крила – зміцніти.

2. За взаємозалежністю членів словосполучення бувають сурядні й підрядні:

а) сурядні, члени яких взаємно незалежні, рівноправні: брат і сестра; весна, зима, літо; Лебідь, Рак та Щука;

б) підрядні, члени яких взаємно підпорядковані: рідна мова, надзвичайно розумний, говорити по-українськи.

3. За будовою словосполучення поділяють на непоширені й поширені:

а) непоширені словосполучення не можна розчленувати на простіші компоненти, пор.: плід розуму, високе небо, від роду до роду;

б) поширені словоспрлучення членуються на простіші компоненти, напр.: тепле літнє сонце – тепле сонце, літнє сонце; дихаю свіжим повітрям – дихаю повітрям, свіжим повітрям.

4. За частиномовною належністю обох членів чи головного члена словосполучення поділяють на:

а) іменникові: радість і журба, чи верба, чи калина; вправа додому, яблуня в саду, шостий клас, місто вночі;

б) прикметникові: високий та стрункий, досить стриманий, вищий за брата;

в) числівникові: троє друзів, два й один, перший у класі, один з усіх;

г) займенникові: ти чи я, всі за одного, жоден із них;

ґ) прислівникові: дуже високо, легше над усе, колись давно, відповідно до наказу;

д) дієслівні: читати книгу, слухати уважно, приїхати в село, пишіть листи.

5. За типом підрядного зв’язку розрізняють словосполучення з:

а) узгодженням (коли залежне слово вживається в тому самому роді, числі, відмінку, що й головне слово), напр.: ранкова роса, опале листя, другий поверх, написана книга, мої вірші;

б) керуванням (коли залежне слово (без прийменника чи з прийменником) при головному стоїть у певному відмінку), напр.: виконати вправу, розв’язати задачу, йти через дорогу;

в) приляганням (коли залежне незмінне слово пов’язується з головним тільки за змістом), напр.: сміятися голосно, читати вслух, танцювати навприсядки, вміння розповідати, прекрасно виконаний.

Увага! Поєднання підмета з присудком називають координацією.

6. За синтаксичною будовою словосполучення бувають двох типів − непредикативними і предикативними.

а) непредикативними називають словосполучення, які не утворюють речення, напр.: наукова конференція, екскурсія до Батурина, сховалося за обрій.

б) предикатикативні словосполучення дорівнюють реченню, тобто є граматичним центром – підметом і присудком: спить озеро, птахи відлітають.

Запам’ятайте! Речення є одиницями спілкування, а словосполучення – компонентами цих одиниць.

ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ

Речення – це синтаксична одиниця, що виражає думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування.

Речення, у якому є тільки одна граматична основа (граматичний центр, називається простим, напр.: Дрімає соняшник. Смачніше пахне м’ята (М. Рильський).

Граматичну основу речення звичайно утворюють підмет і присудок – головні члени речення. Речення з обома головними членами називається двоскладним, напр.: Ліс іще дрімає в передранішній тиші (М. Коцюбинський).

До другорядних членів речення належать: додаток, означення, обставина. Вони формують групу підмета і групу присудка.

Головні члени двоскладного речення

Підмет і присудок є головними членами двоскладного речення

Підмет називає предмет і відповідає на питання хто? що?

Простий: Дуби сплели кошлаті віти. І плакати – це також щастя.

Останніми вийшли двоє. Зозулине ”ку-ку“ примусило зупинитися.

Складений: Багато вітрів прошуміло над головою.

Три тополі росли в полі. Батько з сином працювали на заводі.

Парубкові тому літ до двадцяти добиралося.

Присудок стверджує або заперечує щось у реченні і відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться? який він є?

Простий – Обіч шляху росли тополі й дуби. Кішка в ліжко скік – і спить.

Вовка боятися – в ліс не ходити.

Складений – іменний і дієслівний.

Іменний: Ці різновиди троянд вважають морозостійкими.

Мій дід був ковалем.

Дієслівний: Гості могли приїхати будь-якої миті.

Я почав працювати над курсовою роботою.

Складний – З роботи батько прийшов утомлений.

Іменний складений присудок	Дієслівний складений присудок
дієслово-зв’язка + іменна частина: бути іменник здаватися займенник вважатися числівник уявлятися …………… прикметник залишатися формах фразеологізм ставати дієприкметник зробитися називатися	Модальне дієслово + інфінітив або в особових формах фразеологізм мати могти мусити сміти хотіти Фазове дієслово інфінітив або в особових формах + фразеологізм починати продовжувати ставати, переставати, завершувати

Односкладні речення

Типи односкладних речень

В односкладних реченнях є лише один головний член, який поєднує в собі ознаки підмета чи присудка. За співвіднесеністю головного члена з підметом чи присудком односкладні речення поділяють на дієслівні та іменні.

До односкладних простих дієслівних речень належать:

а) означено-особові: Вигострю, виточу зброю іскристу (Леся Українка); Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки (Л. Костенко); Згадайте в поспіху вагона, в невідворотності зникань, як рафаелівська Мадонна у вічі дивиться вікам (Л. Костенко); Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну (В. Сосюра)

б) неозначено-особові: На Ворсклі хрест вирубують опішнями. Заллють водою, уморозять в лід (Л. Костенко); Поділять тебе, земле, ой поділять (М. Коцюбинський); Подарунок назад не беруть (Народ.тв.);

в) узагальнено-особові: У ліс дров не возять, а в колодязь води не ллють (Нар. тв.); Голкою криниці не викопаєш (Нар. тв.);

б) безособові: Мене морозить; Не спалося; На сизих луках скошено отаву (М. Рильський);

в) інфінітивні: Творити світ, а не вклонятись світу (П. Тичина); Як же жити на чужині на самоті? (Т. Шевченко).

До односкладних іменних належать називні речення, головний член яких виражений іменною частиною мови у формі називного відмінка: Степи і ніч. І хвища над степами (Ліна Костенко); Дорога. Ранок, Тиша. Довгий яр, весь білою черемхою залитий (М. Рильський).