Повні й неповні речення

За наявністю членів речення, необхідних для висловлення думки, прості речення поділяють на неповні й повні. Неповними називають речення, у яких пропущено один або кілька членів, які легко можна відтворити, зваживши на зміст попереднього речення, пор.: Десь там у найглибших висотах таємниця вродилась, як пелюстина, як бджола в золотистих сотах. Уся – з найтемнішого світла, уся – з найсвітлішого змроку (І. Драч); Не місце красить людину, а людина місце (Нар. тв.).

Повними називають речення, у яких є всі необхідні для цього структурного типу члени речення, напр.: Блакитна ніч розвісила над озером свої шовкові полотна. З неба місяць сіє і сіє золотий пил (І. Цюпа).

Поширені й непоширені речення

За наявністю другорядних члені речення поділяють на поширеі та непоширені.

Непоширене речення містить тільки граматичний центр. Поширене речення, крім граматичного центра, має один або кілька другорядних членів речення. Пор.: Дрімає соняшник. Смачніше пахне м’ята (М. Рильський); Полтава спить (Л. Костенко).

Ускладнені й неускладнені речення

За наявністю в реченні тих засобів, що його ускладнюють (звертання, однорідних та відокремлених членів, вставних і вставлених компонентів), прості речення поділяють на ускладнені та неускладнені. Напр.: Тим часом гінець доганяє світання і клаптями ночі доточує дні (Л. Костенко) (речення ускладнюють однорідні присудки); Збирають світлі, золоті меди веселокрилі та прозорі бджоли (М. Рильський) (речення ускладнюють однорідні означення); І, обхопивши голову руками, сидів Хмельницький у тому шатрі (Л. Костенко) (речення ускладнює відокремлена обставина, виражена дієприслівниковим зворотом).

Увага! Між підметом і присудком ніколи не потрібно ставити кому.

Тире між підметом і присудком

Тире між підметом і присудком ставиться:

1. Якщо і підмет, і присудок виражені іменником у називному відмінку, кількісним числівником, неозначеною формою дієслова, а дієслова-звязки в теперішньому часі немає, пор.: Поезія – рідна сестра моя (Л. Костенко); Земля – хлібодарка і медоносиця, з світанками й зорями голубими (А. Малишко); Два рази по чотири – вісім; Море перепливти – не поле перейти (Нар. тв.); Яке глибоке щастя – жить (М. Рильський).

2. Якщо перед присудком, вираженим іменником або неозначеною формою дієслова, є вказівні частки це, то, ось, значить, напр.: Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова (П. Мирний); Мова – то цілюще народне джерело (В. Сухомлинський); Скромна праця моя – то не пишна окраса (В. Симоненко); Лиш боротись – значить жить (І. Франко).

Тире між підметом і присудком не ставиться:

1. Якщо підмет або присудок виражений займенником, прикметником, дієприкметником, порядковим числівником, напр.: Я син свого віку і весь належу сучасникам своїм (О. Довженко); Сьогодні я такий щасливий (В. Сосюра); Я молодий любовю до народу (В. Сосюра); Травнева роса краща вівса (Нар. тв.).

Але: Між підметом, вираженим займенником, та іменним складеним присудком може ставитися тире з метою його значеннєвого виокремлення: Я – твій ровесник, пролісок надії, розтоптаний жорстокістю нікчем В. Симоненко); Ти – квітка у любові, в ненависті ти – штик (В. Сосюра). Ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа (Л. Костенко).

2. Якщо присудок має порівняльне значення і до його складу входять порівняльні частки як, ніби, наче, неначе, напр.: Дівочі сльози як весняний дощ (Нар. тв.).

Але: Якщо є потреба стилістично виділити присудок, то тире перед ним ставиться, пор.: Душа в словах – як море в перископі, і спомин той – як відсвіт на чолі (Л. Костенко); Ніч… а човен – як срібний птах! (Є. Плужник). Цей вересневий сад – немов причал, де важко крилять шхуни яблуневі (А. Мойсієнко).

3. Якщо перед присудком стоїть заперечна частка не, напр.: То кремінь, а не чоловік (Ю. Збанацький); Кров не водиця, проливати не годиться (Нар. тв). Але: Брат – не батько, сестра – не мати (Нар. тв.).

4. Якщо між головними членами речення є вставне слово, прислівник або частка, напр.: Це словник, безумовно, корисний. Моя подруга також відмінниця.

Однорідні члени речення

Однорідними членами речення називають рівноправні, незалежні одне від одного слова, поєднані між собою сурядним зв’язком (сполучниковим чи безсполучниковим), які виконують однакову синтаксичну функцію і стосуються того самого члена речення. Однорідними можуть бути головні й другорядні члени речення: Вже ходять в болотах біля Полтави ходуличник, крохаль і турухан (Л. Костенко); Розлились, розсипались, розпались, наче сонце, вересневі дні (Д. Павличко); Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня, вечірню в попелі жаринку, шляхетну інохідь коня (Л. Костенко).

Узагальнювальні слова при однорідних членах речення

При однорідних членах речення можуть бути узагальнювальні слова, які є тим самим членом речення, що й однорідні. Здебільшого роль узагальнювальних слів виконують займенники всі, все, ніхто, ніщо та прислівники скрізь, всюди, завжди, ніде. Узагальнювальні слова відокремлюються від однорідних двокрапкою або тире.

Двокрапка ставиться:

1) після узагальнювального слова перед однорідними членами, напр.: Ви не повинні бути ніким забуті: ні мінливими політиками, ні дипломатами (О. Гончар); Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші (Л. Костенко); Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі, і тиша в тиші, і тумани в полі (Б. Олійник);

2) після слів як-от, а саме, наприклад, які стоять після узагальнювального слова, напр.: На шкільну виставку учні принесли різні експонати, а саме: вироби з дерева, гербарії, малюнки.

Зверніть увагу! Перед словами як-от, а саме, наприклад, які стоять після узагальнювального слова, потрібно ставити кому, а після них – двокрапку.

3) перед однорідними членами речення, коли узагальню вального слова немає, слово, до якого мають стосунок однорідні члени, має на собі логічний ноголос, пор.: У нашому садку ростуть: яблуні, вишні, груші, сливи і навіть персик.