Культура імперії Гуптів

Покровителі династії Гуптів сприяли поширенню буддизму хоча самі сповідували індуїзм: поклонялися Крішні, войовничій Дургі (дружини Шіви), самому Великому Шиві, Сур'ї - божеству сонця. В цей період зводилися численні буддійські та індуїстські храми, палаци. Наприклад, жрам Дургі в Айхолі (VI ст.) та храм Вішну (У-УІ ст.).

В епоху Гуптів розвивалося печерне зодчество. Зразком прекрасного поєднання архітектури, скульптури і живопису є печерний комплекс в Аджанті. Серед споруд виділяються чайтьї та віхами - гуртожитки буддійських монахів.

Стінопис Аджанті відноситься до IV—VII ст., тому розписи, виконані в епоху Гуптів, входять до неї лише як складова частина. Живопис зберігся в 16 печерах із 29. Тут розписана стеля, стіни навіть, колони. Розписи печер складні за змістом, в композиціях багато персонажів але зовсім відсутня перспектива. Лінія, колір і ритм складають основу всього живописного ансамблю. Вплив комплексу Аджанті на мистецтво Індії велике. Основні стилістичні та ідейні особливості знайшли відображення в скульптурі Гуптської епохи. Гуптський Будда - образ ідеальний, він втілює ідею досягнення нірвани. Саме таким Вчитель постає в знаменитій статуї із Сарнатха (Уст.). Божественний Будда сидить на троні, багато прикрашеному скульптурними зображеннями та орнаментом. Його фігура позбавлена всіх рис живої людської плоті. Будда сидить в позі „лотоса", його руки складені в жесті повчання.

В гуптській художній культурі буддійське мистецтво пережило свій останній розквіт, надовго поступившись місцем зображенню богів індуїзму.

Культура Індії VI - X ст.

В період Середньовіччя зводилися храми головним індуїстським богам - Шиві, Вішну, Брахмі, які складали Тримурті.

В VII ст. на півдні Індії в портовому місті Махабаліпурамі був зведений величезний храмовий ансамбль. Цей священний комплекс побудований на природному майданчику, який розташувався між горами та океаном. Таким чином, комплекс ніби з'єднував дві природі стихії: воду та землю. До ансамблю ввійшли індуїстські храми, вісім невеликих святилищ, знаменитий храм Шіви, а також широковідомий наскальний рельєф „Сходження Гангі на землю". Головна тема рельєфу - легенда про те, як священна Ганга, яка раніше протікала у піднебессі, була скинута на землю богами у відповідь на їх прохання, а також за подвиги людей. В архітектурному комплексі виділяються монолітні храми-ратхі, присвячені епічним героям „Махабхарати". Такі ратха Арджуни, ратха Бхіми тощо. Ці маленькі храми чергуються з висіченими зі скель великими фігурами священних тварин - слонів, левів та биків.

Величними храмовими центрами раннього та зрілого Середньовіччя, розташованими в Центральній та Південно-Східній Індії, є Бхубанешвар і Кхаджурахо.

Характерним прикладом храмової архітектури цього періоду може бути комплекс Кандар'я Махадева в Кхаджурахо (Х-ХІ ст.). Окремі частини будівлі - святилище, зала для молінь, вестибюль, вхід - знаходяться на одній лінії і притиснуті один до одного. Кожна з цих частин завершена баштовою надбудовою. Храми Кхаджурахо прикрашені прекрасними зразками храмової скульптури. Це безліч еротичних композицій, відображення релігійного містицизму і божественного початку в єдності протилежних статей. Такої насиченості еротичних скульптур та сексуальних сцен, не знає не лише індійська, але й світова художня традиція.

Таким чином, у творах середньовічної скульптури відображено такі ж уявлення про єдність Всесвіту, як і в монументальному мистецтві Індії.

Ще один вид буддійської архітектури - печерні храми. Печера Ломас Ріші у Боях-Гаї - овальне святилище та прямокутна зала - були вирізьблені при Ашоку (близько 250 р. до н.е.). Стіни храму досконало відполіровані. Його фасад та план слугували зразком для наступних культових споруд І ст. н.е.

Монументальна скульптура із каменя - вид мистецтва, який отримав при Маур'ях широке визнання. В скульптурі раннього буддизму зображення Будди в образі людини не зустрічається. Будда і його вчення представляли в образі священного дерева Бо (під ним Вчитель досяг просвітлення), трону Будди та Колеса Закону, зображення ступи або відбитка ступні великого проповідника. Ці зображення символізували різні етапи життєвого шляху Вчителя: народження, поширення вчення, досягнення нірвани. Стиль цих зображень узагальнено-декоративний і надзвичайно нагадує різьбу по дереву або слонової кістки.