Екологічна енергетика переверне світ Роздуми у передчутті докорінного перерозподілу сфер впливу планетарного масштабу

Пам’ятаєте епізод з фільму «Місце зустрічі змінити не можна», де герой Гліба Перфілова розповідає про диво техніки майбутнього, яке зробить можливим перегляд фільмів не тільки у кінотеатрах, а й удома – на екрані «шість на дев’ять». З розповідача всі сміються, а той авторитетно зауважує: «Та це ж науковий факт під назвою – телевізор!». Вже давно таким «науковим фактом» нікого не здивуєш, але якісь півстоліття тому…

Перший мобільний повинен був з’явитися в срср

Це свого роду ілюстрація на тему «Ми рождены, чтоб сказку сделать былью», або як фантастика швидко стає реальністю. А от значно свіжіший приклад. 1993-го року тодішній Президент України Леонід Кравчук вперше випробував мобільний зв'язок. Поспілкувався із закордонним абонентом – здається зі своїм німецьким колегою. Невдовзі мобілізація перекочувала із «дикого» Заходу на колишні радянські простори. Середина 90-х позначилася піснею «ти в натурє пазвані на мабільний, на мабільний…». А на вартість купівлі та оренди житла чи офісу велике значення мала наявність/відсутність стаціонарного телефону. З кінця 90-х мобільний зв'язок почав ставати доступним для середнього класу. У 2000-му вперше трапилося побачити абонента мобільного в міському автобусі. Тоді всі пасажири озирнулися на чоловіка, в якого задзвонила мобілка. У 2001-му з мобільними вже бігали студенти по електричці тікаючи від контролерів. А на помаранчевому Майдані 2004-го важко було знайти людину без мобільного.

Словом, новація швидко поширилася у нас, коли її масово почали впроваджувати за кордоном. Тоді й вітчизняні «крутелики» почали закуповувати з-за бугра мобілки як предмет розкоші, престижу, статусу. Свого часу в колишньому «совку» не вистачило розуму підтримати вітчизняних кулібіних – тож довелося його «позичати» у пострадянський період у вигляді дорогих мобільних і не тільки їх.

По ідеї, перший мобільний повинен бути створений і запроваджений в маси – ще в Радянському Союзі. Адже саме ця держава запустила перші супутники Землі. Рації – спочатку як суто військовий винахід та предмет застосування поволі поширився на цивільну авіацію, міліцію, швидку допомогу, службу таксі… Здавалося ще трохи не вистачало, аби «додуматися» оснастити «переносною рацією» кожного громадянина.

Один дивак на початку вісімдесятих висловив ідею – прообраз нинішнього мобільного телефону. Сформулювавши запропоновану новацію, здається, портативна радіостанція чи якось так. Та знайшлися «понімаки», які, зробивши розумний вигляд обличчя, назвали таку ідею «нереальною», «утопічною», «збудженою фантазією» автора і т. д. і т. п. Тож замість того, щоб встановлювати «тарілки»-ретранслятори в окремих населених пунктах – так звані соти мобільного зв’язку, розставляли по всій території СРСР банальні стовпи, або ж копали траншеї – і тягли по них аналогові телефонні дроти…

Якщо політики не цікавляться нтп, тоді нтп зацікавиться ними

Словом, тодішній військово-промисловий комплекс (ВПК) – акумулював найкращі наукові мізки, а іншими галузями народного господарства керували ті, які вже залишилися. Треба ж було десь працевлаштувати «науковців» та інших просто любителів покерувати хоч би чим – тож вони й гальмували ввірені їм галузі й напрямки діяльності.

З цього приводу пригадується анекдот совкового періоду. Після польоту американських астронавтів на Місяць радянських космонавтів викликають «на килим» політбюро тодішньої правлячої партії і кажуть: мовляв, так і так, потрібно перевершити американців – «значить, полетите на Сонце». Космонавти ніяковіючи відповідають, що це неможливо – «ми ж згоримо!». «Ви що, думаєте в політбюро дурні сидять – полетите вночі!». Так-от – їхні ідеологічні нащадки ще досі ночами на Сонце літають. Як наслідок – відставання і розпад СРСР, тепер гальмування розвитку України.

Про науковий та інтелектуальний потенціал України свідчить кількість всіляких хакерів та кіберпіратів. Оскільки для багатьох талановитих людей залишається два способи проявити свої здібності: або за кордоном, або тут – промишляти комп’ютерним розбоєм.

Чули формулу: якщо люди не цікавляться політикою, то політика зацікавиться ними. Так-от – у проекції на науково-технічний прогрес (НТП) вона звучить так: якщо політики не цікавляться НТП, тоді НТП зацікавиться ними – як піддослідним матеріалом – такими собі вертепними «кроликами» на побігеньках, якими видавалися тодішні (останні радянські та перші постарадянські) очільники країн колишнього Союзу порівняно із ахідними «монстрами».