02

8

1.ТЕОРІЯ ЛІТОГЕНЕЗУ

•Визначення осадку та осадової породи. Відміни між осадовими та виверженними породами. Порівняння хімічного та мінерального складу, структур та текстур осадових та вивержених порід. Корисні копалини в осадових породах.

•Зона осадкотворення та стратисфера, їх схожість та відмінність. Обстановки та фактори осадконакопичення. Огляд сучасних обстановок осадконакопичення по групам: континентальні, морські, океанічні та перехідні (лагунні та дельтові). Їх відмінність в різних кліматичних та тектонічних умовах. Поняття про кліматичні типи літогенезу.. Особливості прояву різних типів літогенезу в головних структурних елементах земної кори. Тектонічний контроль осадового процесу.

•Стадії формування речовини осадових порід: мобілізація речовини (вивітрювання та вулканізм), перенесення, накопичення, діагенез, катагенез, метагенез. Рушійні сили, фізична та фізико-хімічна суть кожного з цих етапів, їх прояв в осадових породах.

•Поняття про розділення та змішування речовини в осадовому процесі. Осадова диференціація речвини: механічна, хімічна, фізико-хімічна та біогенна.

1.1. ПОНЯТТЯ ПРО ЗОНУ ОСАДКОУТВОРЕННЯ ТА СТРАТИСФЕРУ

Утворення осадків, із яких формуються осадочні породи, відбувається на поверхні Землі, як на суходолі, так і в водних басейнах. Фактично цей процес охоплює буквально всю поверхню нашої планети. Він проявляється у повільному накопиченні тонкішого мулу на дні океану, у стрімкому накопиченні грубоуламкового матеріалу в результаті діяльності тимчасових потоків, коли за кілька десятків хвилин накопичуються мільйони кубічних метрів піску та гравію. Цей процес охоплює гірські вершини, торфові болота, та області з постійними мінусовими температурами. Свій внесок у цей процес вносить і людина, формуючи “культурний шар” відходів промисловості та сміття.

Фактично, на земній поверхні не існує місця де б не відбувалися процеси осадкоутворення. Тому всю цю поверхневу зону, де здійснюються процеси утворення осадків і називають зоною осадкоутворення. Вона співпадає з поверхнею Землі, охоплюючи нижні шари атмосфери, гідросферу та верхню частину літосфери і енергетично підживлюється енергією космосу: це і випромінювання сонця, гравітаційна енергія, космічна, планетарна та тектонічна енергія.

Якщо ми будемо занурювати осадок вглиб літосфери, ми перейдемо в область перетворення осадку в осадочну породу. Всі осадочні породи, що виникли за всю історію Землі, і які збереглися від денудації і не перейшли у метаморфічні породи, складають стратисферу. Максимальна потужність стратисфери досягає 5-8 км, оскільки глибше вже починаються метаморфічні процеси, а мінімальна – визначається потужністю кори вивітрювання. На земній кулі області розвитку стратисфери складають 74% поверхні континентів та 5% від маси земної кори.

Головними термодинамічними показниками середовища зони осадкоутворення та стратисфери є тиск і температура. Тиск в зоні осадкоутворення близький до 0,1 МПа. Він, щоправда, може коливатись у значних межах від 100 МПа в абісальних зонах океанів (вплив гідростатичного навантаження) до сотих долей МПа в високогір’ях. В стратисфері тиск також не постійний і змінюється від О,1 до 137…165 МПа. Температура в цих зонах не менш мінлива. В зоні осадкоутворення на поверхні Землі вона змінюється від –88°C до +80°C. Температурні коливання активно впливають на процеси утворення осадку. Там де зміни проходять швидко та в широких межах, там процеси осадкоутворення проходять дуже активно. В стратисфері температурний режим більш сталий. Зміна температури підпорядковується геотермічному градієнту, підвищуючись з глибиною від температури поверхні до +170…180°C.

Головними відмінностями між зоною осадкоутворення і стратисферою є те, що зона осадкоутворення охоплює тільки зону утворення осадку, а стратисфера являє собою область, де осадочні

9

породи перебувають на протязі всього часу від їх утворення до руйнування, або до моменту переходу в метаморфічні породи. Окрім цього зона осадкоутворення займає всю поверхню Землі, а стратифера – преривчаста. В зоні осадкоутворення головним чином проявляються процеси пов’язані з сонячною енергією, біохімічною енергією тощо. В стратисфері на перше місце виступає хімічна та кристалізаційна енергія.