- •Багатостильовість української архітектури хіх ст.
- •Виникнення писемності у слов’ян
- •Відродження та становище української культур в післявоєнний період.
- •Внесок діячів літератури,театру, кіно в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.
- •Внесок української науки в перемогу в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.
- •Вплив прийняття християнства на культуру Київської Русі
- •Вплив Реформації на культуру України
- •Діяльність Київо-Могилянської Академії
- •Драма- улюблений вид літератури кінця хvіі -хvііІст. .Ф.Прокопович «Володимир»
- •Духовна культура східних слов’ян: вірування, мистецтво.
- •Зміни в освіті в період українізації. Боротьба з неписьменністю, створення нової системи освіти
- •Зміні в освіті України в др..Половині хіх ст..
- •Іконописання в Україні в др..Половини хvіі –хvііІст.: і.Конзелевич, п.Казанович
- •«Історія української культури» в наукових дослідженнях
- •1903 — Вивчав пам'ятки українського середньовіччя, вів розкопки на замковій горі в Чигирині, де знайдено рештки споруд з XV—XVI ст.
- •Класицизм в Архітектурі України хіх ст..
- •Книгописання та бібліотеки на Русі.
- •Культури бронзового віку на території України
- •Культура давньогрецьких колоній на території Північного Причорномор’я та Криму.
- •Культури енеоліту на території України.Трипільська культура.
- •Культура скіфів.
- •Культурно-історичні наслідки «неолітичної революції»та її значення.
- •Література України др..Половини хiv- першої половини хvіі ст.
- •Монументальний живопис Київської Русі
- •Музичний театр- особливе явище української культури хіх ст..
- •Наступність та форми існування культури
- •Наука в Україні в др..Половини хvіі -хvііІст. І.Гізель. Г. Сковорода, ф.Прокопович, л.Баранович
- •Особливості освіти України 1 половини хіх ст. Створення Харківського,Київського та Новоросійського університетів
- •Особливості розвитку духовної культури України хіх ст..
- •Полемічна література України. Іван Вишенський, Стефан Зизаній.
- •Поняття «неолітична революція» . Первинні та вторинні вогнища відтворюючого господарства. Вторинні вогнища відтворюючого господарства на території України.
- •Поняття «культура» ,його походження та розвиток
- •Походження культури. Нерозривність культуро- та антропогенезу. Генеза знарядь праці
- •Початок залізного віку на території України. Культура кімерійців.
- •Початок книгодрукування в Україні. Іван Фьодоров та його першодруки
- •Предмет і завдання курсу «Історія української культури»
- •Проблеми розвитку мистецтва незалежної України
- •Проблеми розвитку української культури в еміграції
- •Розвиток архітектури в Україні в др..Половини хvіі –хvііІст.
- •Розвиток культури України в період української національної революції 1917-1920 рр.
- •Розвиток музичного мистецтва: м.Лисенко, я.Степовий, к.Стеценко, м.Леонтович, д.Січинський, с.Людкевич
- •Розвиток науки вУкраїні в хіх ст..
- •Розвиток науки Радянської України в 20-30 рр.Хх ст..
- •Розвиток освіти в Гетьманщині, Слобожанщині та Запорозький Січи Україні в др..Половини хvіі -хvііІст.
- •Розвиток освіти в Україні в др..Половини хiv- першої половини хvіі ст.
- •Розвиток реалізму в українській літературі т.Шевченко, і.Нечуй-Левицький, Панас Мирний
- •Розвиток реалістичного станкового живопису в Україні в хіх ст.В.Тропінін, т.Шевченко,м.Мурашко, і.Айвазовський,а.Куінджи
- •Розвиток ренесансного гуманізму в Україні та його етапи.
- •Розвиток станкового живопису в Україні в др..Половини хvіі -хvііІст.. ( ктиторський портрет, парсунний живопис, народна картина «Козак Мамай» ) д.Левицький, в.Боровіковський, а.Лосенко
- •Роль шестидесятників в розвитку української літератури і мистецтва.
- •Романтизм та сентименталізм в українській літературі першої половини хіх ст.. І.Котляревський «Наталка Полтавка», г.Квітка-Основ’яненко « Маруся», романтичні твори т.Шевченка
- •Складові частин культури
- •Становище освіти на Галичині в др..Половини хvіі -хvііІст. Львівський Університет
- •Становище української культури в20-30 рр.Хх ст.. В українських землях в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини
- •Суперечливий характер розвитку культури України в 70-80 р.Хх ст..
- •Українське бароко , його етапи та особливості
- •Умови формування та основні риси середньовічної культури Київської Русі
- •Умови формування української культури др..Половини хiv- першої половини хvіі ст..
- •Утворення і діяльність Київо-Могилянського колегіума
- •Утворення і діяльність Львівської братської шкіли
- •Утворення і діяльність Острозького колегіума
- •Фольклор та билинний епос Київської Русі
- •Формування і розвиток українського театру в хіх ст..М.Кропивницький, м.Старицький, і.Карпенко-Карий
- •Ф.Прокопович- видатний діяч української культури
Формування і розвиток українського театру в хіх ст..М.Кропивницький, м.Старицький, і.Карпенко-Карий
Творчі здібності українського народу розкривалися також у традиційному театральному мистецтві, яке побутувало у формі народних драм, лялькового і «живого» вертепу, інтермедій. У XIX ст. продовжував існувати кріпацький театр — і не лише у поміщицьких садибах, айв містах, де заповзятливі люди перетворювали організацію вистав на комерційну справу. 1828 р. було заборонено купувати в театр кріпаків, але й пізніше кріпацькі актори та їх нащадки продовжували входити до складу деяких театральних труп.
Сприятливі умови для розвитку сценічного мистецтва склалися на Полтавщині, де завдяки І. Котляревському та М. Щепкіну започаткував свою історію професійний український театр. Великі зрушення у його розвитку відбулися з постановкою у 1819 р. «Наталки Полтавки» і «Москаля-чарівника» І. Котляревського. Взагалі у процесі формування української нації театр виступав як один із важливих чинників. Національна драматургія, крім згаданих п'єс, заявила про себе творами Г. Квітки-Основ'яненка, Я. Кухаренка, Т. Шевченка.
Поряд з тим продовжував існувати російський професійний театр, що відігравав позитивну роль у вихованні естетичних смаків публіки, у залученні її до кращих зразків реалістичного мистецтва. Характерним для даного періоду стало створення російсько-українських театральних труп. В українських виставах охоче брали участь М. Щепкін, Л. Млотковська, М. Рибаков, у російських — Я. Шумський, В. Капніст, К. Соленик та ін.
Розвиток національного театру особливо активізувався в ЗО—40-і роки. У зміцненні його реалістичних і демократичних принципів важливу роль відіграв Т. Шевченко. Його драма «Назар Стодоля» (1843 р.) —одна з перших в українській драматургії, сюжет якої побудований не на побутово-любовному, а на соціально-класовому конфлікті. Глибоке розуміння великим Кобзарем ідейно-політичної та художньо-виховної сили театру зблизило його із реформатором вітчизняної театральної культури М. Щепкіним. Взаємний духовний вплив двох визначних митців зміцнював демократичний напрям у розвитку сценічного мистецтва. Українська драматургія розвивалася, спираючись на кращі здобутки усієї літератури, на драматургічні традиції І. П. Котляревського, Т. Г. Шевченка, на досвід передової російської драматургії. Цей розвиток нерозривно пов'язаний із театром, оскільки провідні драматурги були водночас організаторами і керівниками театральних труп. Остаточно утвердившись на позиціях критичного реалізму, українська драматургія збагатилася десятками нових п'єс, нерідко першорядної суспільно-культурної та художньої цінності, в яких порушувалися важливі проблеми життя народу, висвітлювалися найголовніші конфлікти того часу, змальовувалася ціла галерея образів пореформеної доби.
Драматургічна спадщина М. Л. Кропивницького (1840— 1910) —це понад 40 п'єс. Серед них: «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж павук», «Дві сім'ї», водевіль «По ревізії», жарт «Пошились у дурні» та ін. У постійних творчих пошуках драматург ішов шляхом поглиблення психологічних характеристик своїх героїв, використання скарбів усної народної творчості, розширення жанрів української драматургії. Характерною особливістю Кропивницького є незвичайне вміння добирати і майстерно представляти типові соціальні явища, створювати характерні побутові сцени, малювати драматичні картини народного життя.
Багатогранним був талант письменника і драматурга М. Старицького (1840-1904), автора численних історичних романів (трилогія — «Перед бурею», «Буря», «Біля пристані»; «Руїна», «Молодість Мазепи», «Розбійник Кармелюк»). Дбаючи про розширення репертуару українського театру, Старицький вправно обробив ряд п'єс різних авторів та інсценізував багато прозових творів українських, російських та зарубіжних письменників — «За двома зайцями», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Сорочинський ярмарок», «Утоплена», «Юрко Довбиш», «Циганка Аза» та ін. Переосмислені та значно художньо удосконалені, ці обробки стали по суті новими самостійними творами. Серед власних п'єс Старицького найвідоміші соціально-побутові драми «Не судилось», «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Талан», історичні драми «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», «Остання ніч», низка дотепних водевілів. У основі своїй творчість Старицького реалістична, демократична змістом і спрямуванням, перейнята гарячим почуттям любові до рідного народу та його героїчного минулого.
Найвизначнішою постаттю в українській драматургії другої половини XIX ст. є І. К. Карпенко-Карий (1845—1907). Його драми та комедії поряд із п'єсами Кропивницького і Старицького становили міцну основу репертуару українського реалістичного театру. У драмі «Бурлака» змальовано глибоко правдиві картини приниження і визиску селянства багатіями, подано образ шукача правди, що утверджував ідею непримиренності до будь-якої соціальної несправедливості. Комедія «Розумний і дурень» показує народження прошарку «хазяйновитих мужиків», які перетворювалися в нову експлуататорську силу. У плані психологічної соціально-побутової драми написані відомі п'єси «Наймичка», «Безталанна». Невмирущу славу драматургові принесли його сатиричні комедії «Мартин Боруля»; «Сто тисяч», «Хазяїн», у яких висміяно гонитву багатіїв різного калібру за наживою, їхню глитайську психологію. Кілька п'єс Карпенко-Карий присвятив історичному минулому України («Бондарівна», «Сава Чалий» та ін.). Творам драматурга притаманні незвичайна емоційність, ліричність, напруженість ситуації, яскравість мови персонажів, показ органічних зв'язків людини з її оточенням. «Я взяв життя»,—говорив драматург і цим визначив основний принцип своєї творчості.
Драматичні твори писали також прозаїки І. С. Нечуй-Левицький («Маруся Богуславка», «На Кожум'яках»), Панас Мирний («Лимерівна», «Перемудрив»), Б. Д. Грінченко («Степовий гість», «Ясні зорі») та ін.