- •Багатостильовість української архітектури хіх ст.
- •Виникнення писемності у слов’ян
- •Відродження та становище української культур в післявоєнний період.
- •Внесок діячів літератури,театру, кіно в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.
- •Внесок української науки в перемогу в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.
- •Вплив прийняття християнства на культуру Київської Русі
- •Вплив Реформації на культуру України
- •Діяльність Київо-Могилянської Академії
- •Драма- улюблений вид літератури кінця хvіі -хvііІст. .Ф.Прокопович «Володимир»
- •Духовна культура східних слов’ян: вірування, мистецтво.
- •Зміни в освіті в період українізації. Боротьба з неписьменністю, створення нової системи освіти
- •Зміні в освіті України в др..Половині хіх ст..
- •Іконописання в Україні в др..Половини хvіі –хvііІст.: і.Конзелевич, п.Казанович
- •«Історія української культури» в наукових дослідженнях
- •1903 — Вивчав пам'ятки українського середньовіччя, вів розкопки на замковій горі в Чигирині, де знайдено рештки споруд з XV—XVI ст.
- •Класицизм в Архітектурі України хіх ст..
- •Книгописання та бібліотеки на Русі.
- •Культури бронзового віку на території України
- •Культура давньогрецьких колоній на території Північного Причорномор’я та Криму.
- •Культури енеоліту на території України.Трипільська культура.
- •Культура скіфів.
- •Культурно-історичні наслідки «неолітичної революції»та її значення.
- •Література України др..Половини хiv- першої половини хvіі ст.
- •Монументальний живопис Київської Русі
- •Музичний театр- особливе явище української культури хіх ст..
- •Наступність та форми існування культури
- •Наука в Україні в др..Половини хvіі -хvііІст. І.Гізель. Г. Сковорода, ф.Прокопович, л.Баранович
- •Особливості освіти України 1 половини хіх ст. Створення Харківського,Київського та Новоросійського університетів
- •Особливості розвитку духовної культури України хіх ст..
- •Полемічна література України. Іван Вишенський, Стефан Зизаній.
- •Поняття «неолітична революція» . Первинні та вторинні вогнища відтворюючого господарства. Вторинні вогнища відтворюючого господарства на території України.
- •Поняття «культура» ,його походження та розвиток
- •Походження культури. Нерозривність культуро- та антропогенезу. Генеза знарядь праці
- •Початок залізного віку на території України. Культура кімерійців.
- •Початок книгодрукування в Україні. Іван Фьодоров та його першодруки
- •Предмет і завдання курсу «Історія української культури»
- •Проблеми розвитку мистецтва незалежної України
- •Проблеми розвитку української культури в еміграції
- •Розвиток архітектури в Україні в др..Половини хvіі –хvііІст.
- •Розвиток культури України в період української національної революції 1917-1920 рр.
- •Розвиток музичного мистецтва: м.Лисенко, я.Степовий, к.Стеценко, м.Леонтович, д.Січинський, с.Людкевич
- •Розвиток науки вУкраїні в хіх ст..
- •Розвиток науки Радянської України в 20-30 рр.Хх ст..
- •Розвиток освіти в Гетьманщині, Слобожанщині та Запорозький Січи Україні в др..Половини хvіі -хvііІст.
- •Розвиток освіти в Україні в др..Половини хiv- першої половини хvіі ст.
- •Розвиток реалізму в українській літературі т.Шевченко, і.Нечуй-Левицький, Панас Мирний
- •Розвиток реалістичного станкового живопису в Україні в хіх ст.В.Тропінін, т.Шевченко,м.Мурашко, і.Айвазовський,а.Куінджи
- •Розвиток ренесансного гуманізму в Україні та його етапи.
- •Розвиток станкового живопису в Україні в др..Половини хvіі -хvііІст.. ( ктиторський портрет, парсунний живопис, народна картина «Козак Мамай» ) д.Левицький, в.Боровіковський, а.Лосенко
- •Роль шестидесятників в розвитку української літератури і мистецтва.
- •Романтизм та сентименталізм в українській літературі першої половини хіх ст.. І.Котляревський «Наталка Полтавка», г.Квітка-Основ’яненко « Маруся», романтичні твори т.Шевченка
- •Складові частин культури
- •Становище освіти на Галичині в др..Половини хvіі -хvііІст. Львівський Університет
- •Становище української культури в20-30 рр.Хх ст.. В українських землях в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини
- •Суперечливий характер розвитку культури України в 70-80 р.Хх ст..
- •Українське бароко , його етапи та особливості
- •Умови формування та основні риси середньовічної культури Київської Русі
- •Умови формування української культури др..Половини хiv- першої половини хvіі ст..
- •Утворення і діяльність Київо-Могилянського колегіума
- •Утворення і діяльність Львівської братської шкіли
- •Утворення і діяльність Острозького колегіума
- •Фольклор та билинний епос Київської Русі
- •Формування і розвиток українського театру в хіх ст..М.Кропивницький, м.Старицький, і.Карпенко-Карий
- •Ф.Прокопович- видатний діяч української культури
Суперечливий характер розвитку культури України в 70-80 р.Хх ст..
З поч. 1970-х рр. почала провадитись цілеспрямована русифікація, а в сферах суспільних і гуманітарних наук настав тотальний диктат. Проте політика русифікації зустріла опір. Набули поширення такі форми непокори і боротьби за національні, політичні й культурні права, як петиції, протести, демонстрації, самвидав літературних джерел, влаштування страйків, створення нелегальних політичних організацій. У самвидаві поширювалися есе В. Мороза «Хроніка опору», «Із заповідника ім. Берія», твір Є. Сверстюка «Собор у риштованні», М. Осадчого «Більмо», твори І. Калинця, В. Стуса та інших, а також листи-протести до партійних і державних керівних органів спрямовані проти нищення пам’яток української культури, проти репресій, русифікації та нівелювання особистості.
Одним з помітних проявів руху опору, етапом боротьби проти русифікації за незалежне місце рідної мови в УРСР була конференція з питань культури української мови, проведена в лютому 1963 р. Київським університетом та Інститутом мовознавства Академії наук УРСР. Конференція, в якій брало участь понад 800 осіб, перетворилась на публічну форму протесту проти переслідування української мови в СРСР. Наводилися численні факти невиправданого обмеження у використанні української мови, яке ще за часів культу особи «узаконили» прибічники мовного нігілізму, зокрема в сфері технічних наук. Натомість осіб, які виступали за всебічний розвиток української культури і мови, звинувачували в буржуазному націоналізмі й часто карали. Одностайно на конференції було засуджено абсурдну теорію про двомовність нації. Адже у кожного народу є тільки одна рідна мова.
Сімдесяті роки – найбільш складний і суперечливий період розвитку української культури. З одного боку, подальший, хоча й повільніший, розвиток природничих, математичних, технічних наук, а з іншого — ідеологічна заангажованість філософії та гуманітарних наук. Однак позитивні зрушення все ж таки відчувались і тут: звернення до проблем філософії людини, філософії природознавства, розвитку філософської думки в Україні, зокрема спадщини Києво-Могилянської академії, Сковороди, широкомасштабні археологічні дослідження (особливо скіфсько-сарматського періоду) та їх попередні узагальнення, серйозне вивчення історії культури Київської Русі, великомасштабні фольклорні та етнографічні експедиції тощо. Поруч з цим саме в цей період особливо відчутні відповідні обмеження в офіційній історіографії, зокрема найбільш важливих періодів її розвитку – заборона дослідження козаччини, викривлення в аналізі періодів XVII–XVIII століття тощо.
На зламі 60–70-х років, в умовах застою і регресії, які починають визначати характер суспільного життя, утверджується зневажливе, нігілістичне ставлення до мови, історії, літератури, мистецтва, що, зокрема, виявилось у звуженні сфери функціонування рідної мови, у забороні деяких художніх творів, пов’язаних зі сторінками боротьби за національну гідність, переслідування діячів культури. Ця гірка доля не обминула видатного сучасного скульптора, живописця, етнографа, лауреата Державної премії України ім. Т. Шевченка І. Гончара, художників А. Горську, Л. Семикіну, О. Заливаху, Г. Севрук (було знищено шестиметровий вітраж у Київському університеті). У доробку художниці-кераміста Г. Севрук були твори, що належали до «Козацького циклу», але в період тотальної русифікації ця тема виявилась забороненою, і митця виключили зі Спілки художників України.
В українській культурі єдиним правильним методом продовжував визнаватись соціалістичний реалізм.
Великого розголосу у 70-х роках набула Українська Гельсінська група, яка виступала в культурній опозиції ідеологічному диктатові. Свою діяльність вона спрямовувала на відстоювання людини. Саме в цей період все більш відчутною стає загальна криза соціалізму і дискредитація офіційної ідеології, що знайшло відображення в літературі дисидентського напрямку (В. Симоненко, В. Стус, В. Некра-сов, Б. Чичибабін, І. Ратушинська).
Українська група сприяння виконанню гельсінських домовленостей була утворена 9 листопада 1976 року. Її засновниками стали М. Руденко, О. Мешко, О. Тихий.
Організатори гельсінської групи ставили свої підписи під заявами, зверненнями, протестами про порушення радянським урядом прав людини в СРСР, припускаючи, що це в більшій мірі активізує широкі маси, позбавить їх комплексу страху, успадкованого від часів сталінського терору.
У
Українська літературна байка . Є.Гребінка, Л.Глібов
Байковий жанр має давню й багату традицію у світовій і, зокрема, українській літературі. Зразки байок зустрічаються в шкільних риториках Митрофана Довгалевського, Феофана Прокоповича, Георгія Кониського. Байки використовували у своїх «казаннях» Іоаникій Галятовський та Антоній Радивиловський. Нову літературну байку в Україні започаткував Григорій Сковорода «Баснями харьковскіми» (1753–1785).
У перші десятиліття 19 ст. у часи формування нового національного письменства байка була одним із панівних і найпродуктивніших жанрів, який помітно сприяв демократизації літературного процесу. Петро Гулак-Артемовський, Левко Боровиковський та Євген Гребінка збагатили жанр байки структурно й тематично, наповнили новими життєвими реаліями, народним колоритом.
Розквіт жанру в українській літературі пов'язують із іменем Леоніда Глібова. До байки також зверталися Іван Франко, Борис Грінченко. Євген Павлович Гребінка народився 21 січня 1812 року на хуторі Убіжище Пирятинського повіту на Полтавщині (тепер село Мар'янівка Гребінківського району) в сім'ї відставного штаб-ротмістра Павла Івановича Гребінки. Початкову освіту здобув у домашніх умовах. У 1825—1831 роках навчався у Ніжинській гімназії вищих наук. У гімназії почав писати вірші. 1827 року написав драматичний твір для самодіяльного театру «В чужие сани не садись». 1829 року почав працювати над перекладом на українську мову поеми Пушкіна «Полтава». Брав участь у виданні рукописних журналів, складених із учнівських творів М.Гоголя, Н.Кукольника, М.Прокоповича, Г.Гребінки. 1831 року закінчив гімназію. Того року на сторінках «Украинского альманаха» в Харкові побачив світ перший друкований твір Гребінки — вірш «Рогдаев пир». Будяк та коноплиночкаВедмежий судГоробці да вишняДядько на дзвониціКулик (1840)Лебедь і гусиПшеницяРибалкаУкраїнська мелодіяЧайковський (1843)Човен (1833Записки студента (1841)Нежинский полковник Золотаренко (1842)Богдан (1843)
Приключения синей ассигнации (1847) Широке визнання в українській літературі Глібов здобув як байкар. Усього він написав понад сотню творів цього жанру. Перша збірка «Байки Леоніда Глібова», що містила 36 творів, вийшла у Києві 1863 р., але майже весь тираж її був знищений у зв'язку з валуєвським циркуляром. У 1872 р. вдалося видати другу, доповнену в порівнянні з першою, книгу байок, а 1882 р. — третю, що була передруком попередньої. Спроби надрукувати інші збірки Глібову не вдалися — перешкоджали цензурні заборони. Ведмідь-пасічникВовк та ягняЖурбаЗозуля і півеньКвітиЛисиця-жалібницяМальований стовпМірошникОхрімова свитаПісняСиницяСолом'яний дідЦуцикЩука