№11.Туреччина

Турецька республiка займає площу 783,577 тыс. кв. км, має населення 75 млн. чол. Лише 3% територi знаходыться в Свропi. Свропейська частина на.зиваеться Фракiею, азiйська Турецькою Анатолiсю. Цi частини вiддiленнi одна вiд iншо протокою Босфор (30 км), Мармуровим морем i протокою дарданелли (60 км). Прохiд обох проток є складним для мореплавцiв. Верхнi води проток рухаються у напрямi з пiвдня на пiвнiч, а нижнi — навпаки. Узбережжя Чорного моря зрiзане слабо. є лише декiлька неглибоких бухт, зокрема Синопська чи Трабзонська. У цьому морi Туреччинi належить острiв Кефкен. Узбережжя Егейського моря має численнi бухты. Тут краiнi належить понад 100 островiв. Бл. 30 островiв у Середземному морi належить Туреччинi. Туреччпна — гiрська крана. З пiвночi крана обрамлена Пiвнiчно-Анатолiйським нагiр’ям (висота — бл. 4тис. м), з пiвдня — гiрською системою Тавр (высота — понад 4 тыс, м.). На схiд вiд Тавру роэташоване Схiдно-Анатолiйське нагiр’я, де знаходиться найныща точка крани гора Великий Арарат (5137 м). Найкрупнiшымы рiчками басейну Чорного моря е Кызилырмак (1355 км) i Сакар’я (824 км). до Середземного моря впадають рiчки Сейхан (560 км) i джейхан (509 км). На терыторi Туреччыни почынаються Тыгр (понад 500 км) i Сфрат (понад 1260 км). В краiнi також беруть початок витоки Кури i i притоки Араксу, що належать до басейну Каспiйського }‘горя. На територi крани розташовано бл. 50 озер, найбiльшим з яких е солене озеро Ван (3713 кв. км). домiнантнымы грунтами в кранi є буроземы, червоноземы, сiроземи. Туреччына бiдна на енергоресурси. Запаси кам’яного вуглля складають 428 млн. т., бурого вугiлля — 7339 млн. т., нафты — 42 млн. т., природного газу — бл. 9 млрд. м3. Значними є запасы залiзно руды (понад 1 млрд. т., мiдi i хромiтiв. Поклады урану — понад 9 тыс. т., торiю — 380 тыс. торiю. З нерудних копалын слiд выдiлиты поклады боратiв (солей борных кислот) — 1 млрд. тонн. Прирiст населення за останне десятылiтгя знызився до 1%. Але статева структура населення характерызуеться стiйкою перевагою чоловiкiв над жiнками. Ступiнь урбанiзацi достатньо высокий — у мiстах проживас 74% населення. до кiнця ХХ ст. поня’ггя единого пенсiйного вiку не iснувало. для отрымання пенсii слiд було маты стаж 20 рокiв для жiнок i 25 для чоловiкiв. Це робыло можлывым одержання пенсi’ у вiцi 38 — 43 рокiв. Нынi уведеный единый пенсiйный вiк — 62 роки. Переписы населення краны не вiдображають його етнiчну структуру. Вважасться, що в краiнi проживае 15 — 18 млн. курдiв (офiцiйна на.зва — гiрськi туркы), арабы, вiрмены, грузины, ла.зы, евре. Офiцiйною мовою є турецька, але iснують вiрменськi школы i выдання, а з 2002 р. пiсля прыйняття парламентом пакету демократичных реформ» передбачено викладання курдською мовою i розшырення прав не мусульманського населення. У туркiв, при всiй любовi до батькiвщыны, пiстытне вiдношення до Заходу. Зовсiм не выпадково, що значна частына мiсцевих стоматологiв отрымала освiту в США. В автобусах незамiжных жiнок садять поряд з жiнкамы. Кожнi 4 годыны в автобусах змiнюеться водiй, а хаты заборонено швыдше 80 км. В автобусах зобов’язують вымыкаты мобiльнi телефоны. Поздiв мало — воны дешевшi, але дуть довше. Будынкы не завершують у высоту, щоб у выпадку збiльшення сiмейства добудувати ще один поверх. Автомобiлiсты часто замiсть поворотiв выкорыстовують сигнал. Керiвнык групьа отрымає 17,5% вiд вартостi проданого кылыма, шкiряноi курткы i т.п. ще стiлькы ж буде передано його фiрмi 2,5% отрымає водiй автобуса. для турыстiв, як правило, подають швидкорозчинний яблучний чай з огляду на те, що його можна швидко приготувати у великiй кiлькостi. В ресторанi нормою є вставити в рахунок одну-двi позицi, якi клiснт не замовляв. У турецькому суспiльствi виключно важливими є символи статусу. Це розкiшнi прикраси, дорогi, але незручнi авто, тугi пачки банкнот. Один полiтик доволi точно визначив менталiтет туркiв: Коли до турка приходять гостi, вiн запалюс всi лампочки, а телевiзор не виключас, а включас, оскiльки наявнiстю телевiзора можна гордитися». Жебрацтво дозволясться лише для калiк та осiб, що досягли бiблiйного вiку. Люблять обмiнюватися вiзитками, але недiйсними, бо ранiше частими були випадки, коли хтось, пообiдавши в ресторанi. залишав чиюсь вiзитку, господар якоi змушений був платити за обiд. Згiдно османськоi традицii турецька кухня поряд з французькою i китайською належить до найкращих в свiтi. Вона знас декiлька десяткiв видiв кебабiв. до сих пiр збереглася традицiя смажити барана цiлком у спецiально викопанiй для цього ямi. Багато сучасних поварiв ресторанiв позицiонують себе як прямi нащадки поварiв палацово кухнi султана. Основа кухнi м’ясо. Турктi не вважають м’ясом звернуте у целофан м’ясо в супермаркетi вони повиннi бачити перед собою цiлу тушу й сказати м’яснику, яку частину м вiдрiзати. Кебаб готусться з барана вiком 1,5 2 роки, причому забитого в той само день. до кусочкiв м’яса, готуючи кебаб, додають шматочок хвоста. Популярним є суп з потрошками. Баранячi кишi з шампура є вагомим аргументом для противникiв вступу Туреччини до ЄС, бо тодi всi блюда з субпродуктiв будуть забороненi. Класична турецька кухня не знас гарнiрiв, тому рис чи смажена картопля — це окремi блюда. дуже люблять хлiб. За рiк турок з’дас 146 кг хлiба — найбiльше в свiтi. Иого дять свiжоспеченим. Пiсля iди нiколи не залишають надкушенi чи недоiденi шматочки хлiба. Королем овочiв i м’ясом для бiдних є баклажан. Надзвичайно цiнять солодощi, особливо пiд час рамадану. Напоi — кава й чай — використовуються i з лiкувальною метою. Популярною є анiсова горiлка — раки (45 — 50 гр.). Останнiм часом почали вирощувати виноград для переробки у вино. Коран забороняс пити вино, а грiлку — нi. У Стамбулi (з передмiстями бл. 15 млн. осiб) багато нетрiв, схованих за багатоповерховими будинками. Однак влада не посягас на них, бо iслам забороняс позбавляти людину даху над головою. Чоловiки, що при зустрiчi стукаються лоб об лоб, це прихильники ультра нацiоналiзму, так званi сiрi вовки». У них, як у справжнiх чоловiкiв, цiлуватися не прийнято. Будинок — фортеця. Живнiсть туди пускають лише в готовiй для споживання формв. Взу’ггя знiмають перед порогом. Всерединi — iдеальна чистота. Турки мають прiзвища лише з 1934 р., коли Мустафа Кемаль (обрав прiзвище Ататюрк батько туркiв це прiзвище присвосно йому рiшенням Народних зборiв i всiм iншим заборонено його мати) розпорядився, об кожен турок обрав собi прiзвище. Це було складно — обирали прiзвище за мiсцем народження, за професiсю батька, додаючи оглу» - спн такого-то. У 1923 р. Ататюрк створив Революцiйну народну партiю. Тодi ж перенiс столицю зi Стамбула до Анкари. 1924 р. лiквiдував халiфат, 1925 р. увiв григорiанський календар i розпустив орден дервiшiв, 1926 р. вступив в силу Цивiльний кодекс, складений за свропейським эразком, 1928 р. був впроваджений латинський алфавiт. Ататюрк вiддiлив релiгiю вiд держави. Ному приписують слова: <Iслам добрий хiба що для рознiжених арабiв, але не для туркiв — завойовникiв i справжнiх чоловiкiв>. У Туреччинi 40 музеiв Ататюрка. Туреччина — унiтарна держава зi змiшаною (президентсько-парламентською) формою правлiння. дiс Конституцiя 1982 р. Країна подiлясться на 81 аль (провiнцiю). Законодавча функцiя належить меджлiсу — однопалатному парламенту, що складається з 550 депутатiв. Виборча система включас як елементи мажоритарноi, так i пропорцiйноi системи. Закон про вибори 1983 р. увiв у виборчу систему два додаткових бар’сри. 1- загальний бар’ср — партiя, яка отримала менше 10% голосiв по всiй краiнi, не отримус мандатiв, навiть якщо вона перемогла в декiлькох округах. 2 — дiс всерединi кожного виборчого округу. Всi поданi в окрузi голоси дiляться на число депутатських мандатiв, встановлене для даного округу, отромане число стае бар’ером. Таким чином прiоритет мають великi полiтичнi партii. Право обирати мають турецькi громадяни, що досягли вiку 18 рокiв. Права голосу позбавленi солдати, унтер-офiцери, вiйськовi курсанти, арештованi й засудженi. депутатом можна стати з 30-рiчного вiку. Вибори проводяться раз в 5 рокiв. Останнi вибори вiдбулися 22 липня 2007 р. Перемогу отримала правляча Партiя справедливостi i розвитку (лiдер — Реджеп Ердоган) 46,76% (33 1 мандат з 550). Ця партiя е прихильником iсламiзацii краiни. друге мiсце посiла Народно-республiканська партiя — 20,8% (124 м.). Трете мiсце зайняла Партiя нацiонального руху (14,3%, 76 м.). Обидвi партii виступають за эбереження Туреччини як свiтськоi держави. Виконавча влада представлена президентом i Радою мiнiстрiв. Президент е главою держави i надiлений широкими повноваженнями в сферi виконавчоi, законодавчоi i судовоi влади. Президент республiки обираеться 2/3 голосiв меджлiсу. Кандидат в президенти повинен мати не менше 40 рокiв, мати вищу освiту, бути безпартiйним i мати право бути обраним до парламенту. Якшо в результатi перших двох голосувань не вдаеться забезпечити бiльшiсть у 2/3 голосiв, проводиться трете голосування i переможцем стае кандидат, що отримав пiдтримку простоi бiльшостi Президентом нинi е Абдулла Гюль. Конституцiя не надае право Радi мiнiстрiв право самостiйно видавати нормативнi акти, але вона має право видавати постанови. У зовнiшнiй полiтицi Турёччина сповiдуе курс на вступ до ЄС - статус асоцiйованого члена Країна отримала у 1963 р., а кандидата в члени ЄС — 1999 р. Стратегiчним партнером Туреччини е США. США пiдтримали Туреччину пiсля другоi свiтовоi вiйни, коли СРСР висував до краiни територiальнi претензii i навiть вимагав подвiйного контролю на чорноморськими протоками. США активно лобiювали вступ Туреччини до НАТО i, як наслiдок, в Iзмiрi в 1952 р. була розмiщена штаб-квартира НАТО. 3 1947 р. США надали Туреччинi 12,5 млрд. дол. на цивiльнi потреби i 14 млрд. на вiйськовi. Пiсля розпаду СРСР роль Туреччини як стратегiчного партнера для США дещо знизилася, але пiд час вiйни в Iрацi краiнi вдалося повернути втраченi позицii. Значною мiрою, саме завдяки лобiюванню США був збудований нафтопровiд Баку — Тбiлiсi — джейган (1760 км, вартiсть 4 млрд. дол., пропускна можливiсть 1 млн. барелiв нафти в день), який пiдняв значення Туреччини як транзитноi держави. Специфiкою турецькоамериканських вiдносин е те, що традицiйно дружньо до Анкари вiдносгiться президентська адмiнiстрацiя, але вороже — Конгрес. Пов’язано це з тим, що в Конгресi є потужне вiрменське лоббi. Турецько-вiрменськi стосунки традицiйно були вкрай ворожими, що обумовлено масовоюрiзнею вiрмен в краiнi у 191? i 192? рр. Однак, зараз ситуацiя почала змiнюватися. У жовтнi 2009 р. краiни пiдписали договiр, який нормалiзуе вiдносини мiж ними, зокрема кордон стае вiдкритим. Останнiм часом iнтенсивно розвиваються вiдносини краiни з Тзраiлем. Стратегiчнi iнтереси має Туреччина з Країнами Закавка.ззя, насамперед Азербайджаном, та тюркомовними Країнами Центральноi Азії. деякi полiтики правого напряму краiни висувають iдею створення «Великого Туркменiстану>, до якого мають увiйти Азербайджан, Туркменiстан, Узбекистан, Киргизiя, Казахстан. Керiвництво краiни не пiдтримуе офiцiйно цю iдею, але всiляко змiцнюе iмiдж i розвивае вiдносини зi згаданими державами. Туреччина є членом НАТО, має армiю понад 600 тис. i нацiональну жандармерiю 100 тис. Витрати на оборону складають 4,5% ВВП. ВВП — 750 млрд. дол. Економiка краiни в останнс десятилiтгя розвивалася достатньо динамчно. Важливу роль вiдiграла фiнансова стабiлiзацiя. У 2005 р. була проведена деномiнацiя турецькоi лiри. II номiнал зменшили у 1 млн. раз. Так як сировинних запасiв у краiнi недостатньо, то Країна за рахунок власних ресурсiв забезпечуе лише 1% пореби у нафтi й газi. Основними галузями промисловостi е харчова, текстильна, нафтопереробка, хiмiчна промислвiсть. Останнiм часом збiльшилася питома вага транзитного машинобудування, чорноi металургii, електромашинобудування, швейноi промисловостi. В сiльському господарствi видiляеться рослинництво, яке дас 2/3 с/г продукцii. Проблемою е велика кiлькiсть дрiбних господарств i вiдповiдно низька ефективнiсть с/г виробництва. Пiд зерновi вiдведено бл. 80% посiвних площ. Основними зерновими культурами е пшениця i ячмiнь. Iх врожайнiсть залишаеться низькою — бл. 20 i бл. 17 ц. з га. На другому мiсцi технiчнi культури — бавовна, цукровий буряк, соняшник, чай, тютюн. В ажливими експортними галузями е плодiвництво, квiтникарство, овочiвництво. Тваринництво е мешл ефективним, нiж в Країнах Захiдноi Свропи, але бiльш екологiчним. Основну частину поголiв’я складае мала рогата худоба — вiвцi й кози, за ними по чисельностi йде ВРХ. Країна виробляе понад 150 млрд, кВт/год. 29% енергii виробляеться на ТЕЦ, що використовують кам’яне й буре вугiлля, 8% - на ТЕЦ, що використовують нафтопродукти, 45% - на ТЕЦ, що працюють на природному газi, 28% - на ГЕС. ЛЕС лише планують будувати за участi РФ. доля сонячних, вiтрових i тп. джерел електроенергii е незначною. Краiну щороку вiдвiдус понад 15 млн. туристiв. Прибутки вiд туризму перевищили 15 млрд дол. Зовнiшня торгiвля краiни має негативний баланс. Основними партнерами по експорту е Нiмеччина (17%), США (10%), iталiя (7,5%), Велика Британiя (7%), Францiя (6%), по iмпорту Нiмеччина (13%), iталiя (8,4%), Росiя (8,3%), США (8%), Францiя (5,5%), Велика Британiя (4,6%). 3. Республiка Кiпр займає площу 9, 25 тис. кв, км (бiльше 1/З — турецька частина), має населення понад 1 млн. (Республiки Кiпр — 800 тис.) державним святом е день незалежностi 1 жовтня (з 1960 р.), ча окупованiй територii — 15 листопада (з 1983 р.). На островi переважас горчстий рельеф. Лiси займають бл. 20% територii краiни. є поклади хромiтiв, залiзних i мiдних руд, азбесту. для острова притаманний субтропiчнчй середземноморський клiмат. Прчрiст населення за останнi десятилiття складав 0,5 — 1%. Середня тривалiсть життя складае 77 рокiв. Переважае мiське населення — 69%. Основнi громади — греки-кiпрiоти (85,2%) та турки-кiпрiоти (11,6%). На островi проживають також араби, англiйцi, вiрмени, iталiйцi. Греки-кiпрiоти переважно православнi, турки-кiпрiоти — мусульмани-суннiти. Кiпр як держава виник внаслiдок грецько-турецько-англiйськоi угоди 1959 р. в Цюриху. В тому ж роцi був обраний перший президент краiни — архiепископ Макарiос III. Вiце-президентом став турок Фазим Кучук. У палатi представникiв греки мали 35 мiсць, турки — 15. 3 1963 р. розпочалися сутички мiж греками i турками. Це стало результатом прийняття 13 поправок до Конституцii, що обмежили права турок. Туреччина готова була втрутитчся в конфлiкт. У вiдповiдь США погрозило позбавити Туреччину допомоги у випадку вiйни з СРСР. Як наслiдок спроби перевороту, здiйсненоi грецькою хунтою, у 1974 р. на Кiор висадилися турецькi вiйська i окупували 35% його терчторii. США ввели ембарго на постачання до Туречччни зброi, а ООН окупацiю засудила. у 1983 р. на окупованiй територii була створена Турецька республiка Пiвнiчнпй Кiпр. Сюди з Туреччини було переселено 80 тис. туркiв. iм надавалася власнiсть, що ранiше належала грекам. Натомiсть, розпочалося переселення корiнних туркiв до Туреччини. Нинi, якщо врахувати 35 тис. туреЦький гарнiзон, то спiввiдношення прибульцiв i корiнних у Пiвнiчному Кiпрi — 2 до 1. 2001 р. генеральний секретар ООН Кофi Анан запропонував план створення двообщчнно федерацii. В 2004 р. на островi провели з цього приводу референдум. Турки-кiпрiоти цю iдею пiдтримали, греки-кiпрiоти — нi. Останнi незадоволенi тим, що Пiвнiч фактично трактувалася б як незалежна державщ жителям Пiвдня заборонялося купувати власнiсть на пiвночi. Крiм цього, Росiя наклала вето в ООН щодо об’еднання острова, бо вважала, що план К. Анана мiстить занадто багато поступок Туреччинi. Кiпр — президентська республiка. дiе Конституцiя 1960 р. на окупованiй територiй — 1975 i 1983 рр. Країна подiлясться на б округiв. Главою держави е президент. Цю посаду з 2008 р. займає комунiст деметрiос Христофiас. Згiдно Конституцii президентом має бути грек, а вiце—президентом — турок. Останнiй має право вето з особливо важливих полiтичних питань. у зв’язку з неврегульованiстю проблеми Пiвнiчного Кiпру ця посада не зайнята. Вищим законодавчим органом є однопалатний парламент — палата представникiв, що складається з 80 депутатiв, що обираються загальним прямим голосуванням на 5 рокiв (56 депутатiв — грецькою громадою 24 турецькою мiсця останнiх нинi вакантнi). Вищим органом виконавчоi влади є Рада мiнiстрiв, що очолюсться i формусться президентом. Вищою судовою iнстанцiсю є Верховний суд. Основными полiтичними партiями є демократична партiя (дiКО), демократичний союз (дIСi), Комунiстична партiя (АКЕЛ). На останнiх вмборах, що вiдбулися в траВнi 2006 р., АКЕЛ i дГСi отримали майже однакову пiдтримку виборцiв (31,16% i 30,33%) i однакове представньщтво в парламентi — по 18 мандатiв. дiКО пiдтримало 17,9% виборцiв, що дозволило цiй партii отримати 11 мандатiв. У зовнiшнiй полiтицi Кiпрська республка орiснтувала на ЄС. В 2004 р. Кiпр став членом ЄС. Це дозволило грекам-кiпрiотам мати додатковi аргументы в переговорах з туркамикiпрiотами. Туреччина намагалася перешкодити вступу Кiпру до ЄС. у 1994 р. мiж Кiпром i Грецiсю був пiдписаний пакт про захист на выпадок турецькоi агресii. Кiпр оголосив про закупiвлю у Росй ракет є 300. Пiд тиском захiдних краiн Кiпр хоч i купив цi ракети, але розмiстив не у себе, а на грецькому островi Крiт. Грецько-турецьке протистояння, центральним пунктом якого є Кiпр, призвело до того, що цi краIни витрачають на оборону 4 — 5% ВВП число танкiв у цих кранах перевищус чисельнiсть такого озбросння у Велыкiй Британії, Францii, ФРН i Iталii разом взятых. 1 сама республiка змушена витрачаты значну частину бюджету на вiйсько з огляду на небезпеку з боку Туреччини — 4,2% ВВП. Кiпр є аграрно-iндустрiальною краiною з розвиненим сектором послуг. На рубежi тисячолiть для Кiпру були характернi высокi темпы економiчного розвытку — 4 — 5% щорiчно. ВВП складає 24 млрд. дол. В економiцi крани спостерiгалася низька iнфляцiя i незначный рiвень безробiггя. Основными секторами сферы послуг є мiжнародний туризм, ф iнансовi i дiловi послуги, морськi вантажнi перевезення i телекомунiкацiя. Щорiчно острiв вiдвiдують бл. 3,5 млн. осiб. Морський флот нараховус понад 1250 суден. Важливим джерелом прибутку є банкiвськi послуги i послуги з реЄСтрацi пiдприсмств з пiльговим оподаткуванням (офшор). Найбiльш важливими галузями промисловостi є харчова (выробныцтво вина, оливково олii), текстильна, хiмiчна, металообробка. Основными с/г культурами є пшениця, ячмiнь, картопля, тютюн, оливкове дерево, грецькый горiх, выноград, цитрусовi. у гiрських районах розвинене тварьтнництво: вiвцi, козы, свинi, ВРХ. Основний вид транспорту — автомобiльний. Залiзньщь немас. уряд Кiпру придiляс багато уваги соцiальному будiвництву — шкiл, лiкарень, будынкiв пристарiлих. Торгове сальдо пасивне — iмпорт перевищус експорт. Основнi партнеры по зовнiшнiй торгiвлi — Велика Британiя, Грецiя, Нiмеччина, Лiван, Сырiя. 50% зовнiшнього торгового обiгу припадас на ЄС.

№12. Румунія

1. Румунiя мас площу 238,4 тыс, кв. км i населення бл. 21,5 млн. чол. Державным святом є Нацiональный день Румунi 1 грудня Приблизно 1/3 територi займають Карпати, якi подiляються на Схiднi, Пiвденнi Карпаты i Захiднi Румунськi горы. Найвыщымы з ных є Пiвденнi Карпаты — вершина Негойю (2535 м). На заходi краiни роэташована Середньодунайська нызовина, на пiвднi — Нижньодунайська рiвнина. Рiки краiни вiдносяться до басейну дунаю, який на терыторii краiны мас довжину 1075 км. до його найбiльших приток вiдносяться Прут (716 км), Сырет (598 км), Олт (736 км). Муреш (760 км). У кранi є понад 2 тис. озер. Найбiльшi з них лимани Чорного Моря, зокрема Разелм — 415 кв. КМ. 2/3 земель перебувають у с/г обiгу. Серед них значну територiю займають чорноземи. Лiси покривають 27% територi крани. Румунiя вiдносно багата на кориснi копалини. У надрах крани є 300 МЛН. Т. нафти, 600 млрд. м3 природного газу, 5 Млрд. т сланцiв, руди кольорових, рiдких i благородних металiв. Клiмат крани перехiдний вiд помiрно-океанiчного до континентального. 3 1989 р. населення крани постiйно эменшувалося. 54% населення проживас у мiстах. Середня тривалiсть жиггя складає майже 70 рокiв. Згiдно з законом 2002 р. пенсiйний вiк поступово пiдвищуеться: для жiнок з 57 до 60, для чоловiкiв з 60 до 65 рр. Румуни складають 87% населения, угорцi — 7% у кранi також проживають цигани, укранцi, турки, греки. 3 1980-х рр. спостерiгасться активна емiграцiя з крани угорцiв i нiмцiв. Поза межами крани проживас декiлька млн. румунiв. У релiгiйному вiдношеннi домiнують православнi (83%) е 7% католикiв, 6% протестантiв. Румунiя має республiканську форму правлiння. дiе Конституцiя 1991 р. з поправками 2003 р. Крана адмiнiстративно подiлясться на 41 повiт. Вищим органом законодавчо влади є парламент, що складається з сенату (143 члени) i палати депутатiв (340 мiсць). Парламентськi вибори вiдбуваються раз на 4 роки за пропорцiйною системою. До парламенту проходять партi, якi подолали 5% бар’ер, i блоки, що набрали бiльше 8% голосiв учасниКiв виборiв. Останнi вибори вiдбулися у груднi 2008 р. Перемiг опозицiйний альянс Соцiал-демократично i Консервативно партiй, який набрав понад 33% голосiв. Демократично-лiберальна партiя (лiдер — Т. Басеску) отримала пiдтриМКу майже на 1% меНшу. Нацiонально-лiберальна партiя (перед виборами правляча, лiдер — прем’ср-мiнiстр до кiнця 2008 р. К. Попеску-Таричану) дiстала пiдтримку 18% виборцiв. 7% зiбрав до свого кошика Демократичний союз угорцiв. Ультраправа Романiя Маре не подолала 5% бар’ср на попереднiх 2004 р. виборах вона мала 13% пiдтримки. Виконанчу владу здiйснюе уряд на чолi з прем’ер-мiнiстром, кандидатура якого пропонуеться президентом i затверджусться парламентом. Пiсля згаданих виборiв прем’ср-мiнiстром е Емiль Бок (у жовтнi 2009 р. його уряд вiдправлений у вiдставку). Однак Т. Басеску доручив йому знову сформувати уряд. Главою держави є президенТ. Одна особа не може займати цей пост бiльше двох термiнiв. 3 2004 р. президентом є Траян Басеску. У лпстопадi 2009 р. вiн переюбраний президентом з перевагою в 1%. У мiстах i сiльських комунах обираються ради i глави низових одиниць — примари. На рiвнi повiтiв — радщ керiвники повiтiв — префекти — призначаються урядом. Префект має право призупиняти чи вiдмiняти рiшення повiтово ради i мiсцевих органiв влади. 3 1995 р. Румунiя була асоцiйованим членом ЄС, у 2007 р. вступила до Союзу. У 2002 р. завершилися переговори про вступ крани в НАТО. Сам вступ мав мiсце у 2004 р. Краша витрачас на оборону 2,4% ВВП. ВВП — 158 млрд. дол. Структурна перебудова, втрата традицiйних ринкiв збуту, перехiд на ринковi вiдносини призвiв до того, що обсяг промислового виробництва в кранi на початку ХХI ст. скоротився вдвiчi порiвняно з 1990 р. Скоротилося виробництво у машинобудуваннi, станкобудуваннi, електротехнiцi. Легка промисЛовiсть крани працюс на давальницькiй сировiiнi. Криза заторкнула i добувну промисловiсть. Виробництво вугiлля скоротилося з 66 до 34 МЛН. Т., добування нафти з 9 до 7 млн. т., природного газу з 33 до 14,5 млрд. м3. У промисловостi крани все бiльшу роль вiдiграс iноземний капiтал. В автомобiлебудуваннi провiдна роль належить «Деу», Дженерал Моторс», Рено». Контрольнi пакети металургiйних заводiв у Галацi, Хунедоара та iн. перейшли в руки iноземних iнвесторiв. Виплавка сталiскоротилася з 14,4 до 6,6 млн. т. Внаслiдок аграрно реформи 86% всiх господарств було передано у приватнi руки. Середня величина с/г пiдприсмства дорiвнюе 2,6 га. Провiдну роль тут вiдiграють зерновi культури: пшениця, кукурудза, ячмiнь, шо займають 2/3 орно землi. Пiд технiчнi культури, зокрема цукровий буряк i соняшник, вiдводиться 10% рiллi. На передгiр’ях i горбистих районах культивуються сди i виноградники. Виробництво зерна — бл. 15 млн. т., винограду — 800 тис., фруктiв — бл. 1 млн. т. Поголiв’я ВРХ — понад З млн. голiв, овець — 10 млн., свиней —8 млн. За обсягами вантажних i пасажирських перевезень лiдируе автомобiльний транспорт. Рiчне судноплавство розвинене по дунаю. Морський флот нараховус понад 550 сухогрузiв. Основний порт Констанца, через який здiйснюеться 60% зовнiшньоторгового обiгу краiни. Певну роль в економiцi краiнп вiдiграе бальнеологiчний i гiрськолижний туризм. Країна присдналася у 1993 р. до т. зн. Вашггнгтонського консенсусу. Це передбачас прiоритет приватноi власностi, вiльний ринок, вiдхiд держави з економiки, жорстку бюджетну полiтику, нiдкритiсть нацiональноi економiки свiтовому ринку. двi третини зовнiшнього торгового обiгу краiни припадас на ЄС. Тут лiдирують iталiя (25%), Нiмеччина (15 — 16%), Францiя (6— 8%).

№17. Словенія

Республiка Словенiя займає площу 20 273 кв. км має населення бп. 2 млн. осiб. державним святом є день державностi 25 червня (з 1991 р.). Перший сигнал про потребу створення словенцями власно держави був зафiксований 1848 р. у програмi «Об’еднаноi Словенii». У 1918 р. Словенiя увiйшла до Об’сднаного королвства сербiв, хорватiв i словенцiв, а пiсля другоi свiтовоi вiйни до Федеративноi Народно Республiки Югославiя. Однак за конституцiсi-о 1946 р. суверенiтет республiк у складi федерацi не допускався. 1974 р. була схвалена нова конституцiя СФРЮ, згiдно з якою всi б республiк i 2 автономних краi у складi Сербii володiли обмеженим суверенiтетом i значною самостiйнiстю, особливо в економiчнiй сферi. Восени 1989 р. Словенiя внесла змiни у свою республiканську конституцiю, де закрiплювався принцип самовизначення словенського народу аж до вiддiлення чи приеднання до iншоi держави. Цього ж року була створена багатопартiйна коалiцiя ДЕМОС, яка отримала на виборах 55% голосiв. Президентом республiки став комунiст-реформатор Мiлан Кучан. Внаслiдок цих подiй мiж Белградом i Любляною вибухнула так звана десятиденна вiйна» (бойкот товарiв, митна вiйна). У березнi 1990 р. республiка отримала сучасну назву, у груднi цього ж року був проведений плебiсцит про 11 самостiйнiсть (88,2% - за). Зрештою, 25 червня 1991 р. схвалений основний конституцiйний акт про самостiйнiсть i незалежнiсть Республiки Словенiя. Територiя краiни роэташована на стику альпiйського, середземноморського, паннонського i дунайського регiонiв. Ландшафт гористий, поступово пiдвищусться з пiвдня на пiвнiч. Низовини розташованi по течй р. Сава, драва i Мура. Вищою точкою краiни є гора Триглав — 2864 м. 55% територi крани вкрито лiсами. За цим показником Словенiя в Свропi поступасться лише Швецй i Фiнляндй. Населення крани практично не зростас — бл. 5 тис. осiб на рiк, але й цим показником С. завдячус не природному приросту, а iммiграцii в основному з Боснii i Герцеговини, а також албанцiв з Косово та Македонii. Словенцi складають 85% населения (у 1953 — 96%). Найбiльшими меншинами є серби (3 1 тис.) i хорвати (28 тис.). Мусульмани (за нацiональнiстю), колись теж значна етнiчна група (23 тис.), тепер нараховують всього б тис. осiб. 90% населення вважають словенську мову свосю рiдною. На прикордоннi з Iталiсю та Угорщпною поширенi вiдповiдно iталiйська та угорська мови. За вiровизнанням католикiв 58%, що майже на 10% менше, нiж у 1991 р. Збiльшусться число мусульман i свангелiстiв. Число атеiстiв эростас i склало 22% населення. Вiк входу на пенсiю складає 58 рр. для жiнок i 65 рр. для чоловiкiв. 85% словенцiв (показник бiльший, нiж в Австрii) нiколи не давали хабарiв. Словенiя має республiканську форму правлiння.Влада належить народу, яку вiн здiйснюс засобом референдумiв. 5 тис. громадян мають право законодавчоi iнiцiативи, 40 тис. можуть вимагати проведення реформ, що мають обов’язковий характер. Вищим представником держави є президент. Вiн головнокомандувач ЭС, обирасться на загальнонацiональних виборах термiном 5 рокiв i може перебувати на посадi не бiльше, нiж два термiни пiдряд. З грудня 2007 р. президентом Словенi є данило Тюрк, колишнiй професор юридичного факультету в Люблянi. Вищим законодавчим органом є державнi збори, що складаються з 90 депутатiв (в тому числi по одному представнику вiд iталiйсько та угорськоi громади), що обирасться термiном на 4 роки. Парламент може висловити недовiру не лише уряду, але й окремим мiнiстрам. Останнi парламентськi вибори мали мiсце у вереснi 2008 р. Вiдносну перемогу отримала Соцiал-демократична партiя Словенii (лiдер — Борут Пахор). Е пiдтримало 30,5% виборцiв, а . лiдер став прем’ср-мiнiстром крангi. Словенська демократична партiя (лiдер — Яне Якша) отримала 29,3% голосiв. 9,4% виборцiв пiдтримали партiю «Зарес — Нова полiтика», а 5,2% - демократичну партiю пенсiонерiв Словенii. Вищий дорадчий орган — державна рада, складається з 40 членiв, якi обираються термiном на 5 рокiв i представляють рiзнi соцiальнi, господарськi, професiйнi та мiсцевi iнтереси. держрада має право вето та законодавчу iнiцiативу. Вищим судовим органом є Конституцiйний суд Словенi.

Мiсцеве самоуправлiння здiйснюсться у 147 общинах краiни. для профспiлок характерний органiзацiйний плюралiзм. Нинi профспiлки представленi в державнiй радi. Вони укладають соцiальнi договори з державою i працедавцями на нацiональному рiвнi та колективнi на рiвнi галузей i органiзацiй. 3 1980-х рр. у краiнi появилися органiзацii громадянського суспiльства, якi згодом iстотно посилилися. Попри те, що у Словенii зберiгалася влада колишньоi партiйноi номенклатури, для влади була характерна гнучкiсть, пошук союзникiв. Словенiя член НАТО та ЄС з 2004 р. У 2007 р. Країна увiйшла до зони евро. На оборону витрачас 1,7% ВВП. Iснус конфлiкт з Хорватiсю щодо Пiранськоi бухти на Адрiатичному морi. Хорватiя пропонус провести кордон по й серединi, але Словенiя побоюсться, що Хорватiя в такому випадку заблокус вхiд до неi словенськвх суден. дей конфлiкт є причиною блокування з боку Словенй вступу Хорватii до ЄС. Прем’ср-мiнiстр Б. Пахор на вимогу ЄС погодився провести референдум в краiнi з цього питання. Эгодом 12 вересня 2010 р. Б. Пахор i прем’ср-мiнiстр Хорватii Ядранка Косор досягли домовленостi щодо зняггя блокади з боку Словенй на вступ Хорватii до ес. Поняття «словенське диво» з’явилося ще в серединi 1980-х рр. Вже тодi республiка не вписувалася в традицiйне розумiння комiнстичноi краiни нi за рiвнем ВВП, нi за рiвнем жиггя, нi за рiвнем розвитку. На початку 1990-х рр. Країна пережила економiчний спад. Однiею з причин цього стало те, що словенськi валютнi резерви залишилися на рахунках белградського Центрального банку. Однак вже 1993 р. вiдновився рiст ВВП. У серединi 1990-х рр. погiршилася зовнiшньоекономiчна конюнктура в Свропi, уповiльнилися реформи всерединi краiни, зокрема нереформованою була податкова система. Як наслiдок, з’явився дефiцит бюджету. Нинi ВВП складає бп. 60 млрд. дол., на душу населення сягас 28 тис. дол., iнфляцiя не перевищус 4%, безробi-ггя бп. 5%. Словенська економiка орiснтована на зовнiшнiй ринок. Ще в часи iснування сю бiльшiсть експорту федерацii йшло через словенськi торговi компанii. 2/3 експорту припадас на ес, серед краiн якого лiдером е ФРН. Також важливими зовнiшньоекономiчними партнерами словенii є iталiя, Австрiя, Хорватiя, Францiя. Торгiвельне сальдо активне — експорт приблизно на третину перевищус iмпорт. словенiя експортус високоякiснi вироби зi сталi, кришталь, фармацевтичнi препарати (Крка), обладнання для хлiбоперакськоi промисловостi, аеродромне обладнання, електропобутовi товари (Гореньс, Iскра), iнструменти, телефоннi апарати, iзоляцiйнi матерiали, гiрнолюкне спорядження (фiрма «Елан») тощо. Найбiльш важливим експортним товаром є меблi. На макрорiвнi Словенiя часто подiлясться на двi частини, що тяжiють до мiст Любляна i Марiбор, якi значними промисловими i культурними центрами краiни. донгий час основною галуззю промисловостi була чорна металургiя. Виробництво залiза й сталi має на словенських землях двотисячолiтню традицiю. Але вiдсутнiсть власноi сировини призвело до iстотного скорочення виробництва металу. Внаслiдок вичерпання були закритi рудники ртутi, свинцю. Надмiрна потреба в електроенергi ставить пiд питання подальший розвиток виробництва алюмiнiю та алюмiнiсвих напiвфабрикатiв. Натомiсть бурхливий пiдйом переживас металообробка, пiдприемства якоi розташованi у 130 мiстах. iстотним чином була модернiзована харчова промисловiсть. Замiсть дрiбних млинiв, молокозаводiв, пекарень з’явилися крупнi мукомельнi фабрики, молокопереробнi i м’ясопереробнi заводи, пивзаводи, цукровий завод, виннi заводи й погреби. словенiя славиться своiми фруктовими соками, свиним окороком «Краткi пошуг», сиром, овочевою продукцiею. Важливою галуззю є будiвництво — словенськi фiрми якiсно будують не лише в своiй краiнi, але й закордоном. достатньо дпнамiчно розвивасться атомобiльна промисловiсть. словенськi пiдприемства спiвробiтничають з «Опель», <БМВ», «Рено», «сiтроен», «Фольксваген». В кранi працюють понад 70 гiдроелектростанцiй, 4 великi ТЕЦ та спiльна з Хорватiею АЕ в Кшко. На ГЕС вироблясться 28%, на ТЕЦ 35%, на АЕС 37% електроенергii. ТЕЦ працюють на природному газi, що отримують з РФ та Алжиру, та вугiллi мiсцевого походження, запаси якого, втiм, близькi до вичерпання. Провiдна роль серед транспорту належить автомобiльному транспорту. Гористий рельеф крани створюс не дуже сприятливi умови для розвитку сiльського господарства. На с/г угiддя припадас менше 39% територi Словенй. З них майже 63% складає луки, в основному альпiйського типу. Проте, незважаючи, що в С/г зайнято всього 4% населення, крана повнiстю забезпечуе себе продуктами харчування. Найважливiшими галузями сiльського господарства є тваринництво (переважно розведення ВРХ), городництво, виноградарство, садiвництво У рослинництвi культивують вирощування зернових (кукурудза, пшениця) i технiчних (хмiль, цукровий буряк) культур. Значнi площi вiдведенi пiд картоплю. Важлпвою галуззю економiки є туризм. В основному розвиваються гiрський, прибережний i лiкувальний види туризму. Разом з супровiдними сферами (торгiвля, транспорт, банкiвськi послуги i тп.) туризм дас майже 8% ВВП. Щороку крану вiдвiдують майже 2 млн. туристiв. Словенськi курорти стали вiдомими ще до Першо свiтовоi вiйни. У Краньскiй Горi щороку проходить Кубок свiту з гiрськолижного спорту, а у Планицi — мiжнароднi змагання зi стрибкiв з трамплiна. У Словенських Альпах створений нацiональний парк Триглав, де унiкальна природа гiрського ландшафту. На Адрiатичному узбережжi розташоване мiсто-курорт Порторок, неподалiк якого розташованi карстовi печери. Словенiя — iдеальне мiсце для проведення мiжнародних Симпозiумiв, семiнарiв i наукових зустрiчей. для цього у бл. двох десятках мiст створенi спецiальнi конгрес-центри, де можна поеднувати роботу й вiдпочинок.