№9. Австрія

Республiка Австрiя має площу 83,9 тчс. кв. км, населення — 84 млн. чол. державним святом є 26 жонтня 9з 1955 р.). Бiльшу частину територi крани займають Схiднi Альпи (62,8%). Найвища вершина цього гiрського масиву — гора ГлоЄСглокнер (3798 м. По течi дунаю роэташована низовчнна рiвнина. На сходi Австрi лежить ШтирiйськоБургенландська рiвнина. В Австрi є поклади залiзноi руди, нафти, свинцево-цинкових руд, кам’яного й бурого вугiлля. У кранi домiнують пiдзолчстi й бурi лiсовi грунти, на пiвденному сходi — чорноземи. В цiлому для крани характерний помiрноконтинентальний клiмат. Течiя дунаю в Австрй складає 350 км, Крупнi озера: на кордонi з Угоршиною — Нойзiдлер-Зе (156,9 кв. км), на кордонi з Швейцарiею i ФРН — Боденське озеро (5385 кв. км.). 47% територi’i кранч займають лiси. Природного приросту населення в Австрii майже немас, населення ж збiльшусться за рахунок iноземцiв. Середня тривалiсть кчття майже 79 рокiв. 98% населення — нiмецькомовнi австрiйцi. є 6 визнаних нацiональних меншин — хорвати, словенцi, чехи, словаки, угорцi, цигани. Всього Iх бл. 300 тис. Iноземцiв — бл. 760 тис., 45% з них — громадяни колишньоi Югославii. 73,6% австрiйцiв е католиками, 4,7% - протестанти, 4,2% - мусульманч, 2,2% - православнi.

Австрiя — федеративна парламентська республiка. дiс Конституцiя 1920 р. до складу ф едерацй входить 9 земель. Землi подiляються на общини, в яких iснус комунальне самоуправлiння. Законопроекти, якi в основному розробляються урядом, обгонорюються i приймаються Нацiональною радою бiльшiстю голосiв при кворумi 1/3 депутатiщ конституцiйнi закони i положення, а також шкiльнi закони — 2/3 голосiв). Щодо законодавчого процесу характерний багатостороннiй контроль: полiтичний — опозпцiсю, правовий — Конституцiйною судовою палатою, економiчний — Рахунковою палатою, за порушеннями — прокуратурою. Глава держави — федеральний президент. Иого обирають термiном на б рокiв з можливiстю одноразового переобрання на всенародних виборах. Вiн виконус переважно представницькi функцii — акредитус i призначас послiв, призначас i звiльняс федеральних чиновникiв, за результатами виборiв призначас федерального канцлера, а по його представленню членiв кабiнету. Може розпустити Нацiональну раду за згоди бундесрату, вiдправити у вiдставку федерального канцлера чи весь уряд (на практидi ше не застосовувалося). Президент є головнокомандуючий збройнимп силами. Президентом з 2004 р. є Хайнц Фiшер, переобраний(?) у 2009 р. Вищий орган законодавчоi влали — двопалатнi Федеральнi збори. Складаються з Нацiональноi ради (183 депутати) i Федерально ради — бундесрату. Федеральнi збори засiдають для приведення присяги президента, прийняття рiшення про оголошення вiйни, схвалення рiшення про проведення референдуму щодо вiдставки президента. Нацiональна рада обирасться термiном на 4 роки. На позачергових виборах 2008 р. (причина — розвал (<великоi» коалiцii мiж СдПА i АНП) найбiльше голосiв набрала Соцiал-демократична партiя Австрii 297% (58 м.). друге мiсце посiла Австрiйська народна партiя — 256% (50 м.). Австрiйську партiю свободи (створена И. Хайдером, очолюсться Хайнцом Штрахе, ультраправа) пiдтримало 18% виборцiв (35 м.). Iстотною пiдтримкою австрiйцiв користусться ультраправий Союз за. майбутнс Австрi (лiдер Йорг Хайдер) (21 м.) та Партiя Зелених (98%, 19 м.). друга палата парламенту — бундесрат: 64 його члени представлят-оть 9 федеральних земель залежно вiд кiлькостi Iх населення. Вони делегують депутатiв на 4 або на б рокiв. Бундесрат може опротестувати законопроект, схвалений Нацiональною радою. Президент бундесрату обирасться в алфавiтному порядку вiд кожноi землi на пiвроку. Виконавчу владу здiйснюс федеральний уряд, який очолюс канцлер (нинi — Варнер Фабман (СДГIА). В австрiйському урядi є посада вiце-канцлера, а також мiнiстр в справах жiнок. Участь у виборах президента для осiб вiком з 18 рокiв є обов’язковим. Вибори до Нацiональноi ради вiдбуваються за пропорцiйною системою в три етапи. Партiя мас отримати 4%, щоб пройти до парламенту. Уряди федеральних земель формуються ландтагами (земельними парламентами). Головними завданнями внутрiшньоi полiтики є пiдтримка правопорядку i миру. 3 1970-х рр. Австрiя про водить полiтику <активного нейтралiтету», спргiймаючи <дипломатii контактiв». Особлива увага придiлясться стосункам з Центральною i Схiдною Свропою. З 1995 р. Австрiя бере участь в програмi НАТО «Партнерство заради миру». Пiдписавши у 1998 р. Амстердамський договiр, Країна фактично погодилася брати участь в обороннiй полiтицi краiн ЕС. Австрiя — економiчно розвинема крана. ВВП — 330,5 млрд. дол. Велоку роль у й пiслявоеннiй вiдбудовi вiдiграв <План Маршалла», згiдно з яким Країна отримала понад 1 млрд. дол. На основi цох коштiв був створений Фонд розвотку економiко. На сьогоднi його основномо цiлямо е розшорення потужностей експортнох галузей, впровадження новох технологiй. Найбiльш важловомо галузямо промословостi є машонобудування, харчова, хiмiчна, целюлозно-паперова, металургiйна. В автомобiлебудуваннi важлову роль вiдiграе воробноцтво двогунiв (900 тос. штук в рiк) i коробок передач про долi експорту 90%. Австрiя е одном з лiдерiв у воготовленнi iнтегралънох мiкросхем i чопiв. Австрiя е найкрупнiшом в ЄС воробноком гiдроенергй. Тровають структурнi змiно в економiцi: за останнi 10 рокiв воробноцтво одягу зменшолося у 2 разо, але вдвiчi збiльшолося воробноцтво у тютюновiй галузi. Разом з том крана продовжус залошатося одном свiтовох лiдерiв у воробноцтвi рiзнооiновох колготок. Бурхловой рiст спостерiгаеться у воробноцтвi засобiв орггехнiко i простроiв для обробко iнформацii. Австрiя поряд з США, ФРН, Нiдерландамо i Францiсю входить до п’ятiрко найкрупнiшох iнвесторiв в крано Схiдно Свропо. оо в кранi нараховуеться 1900 електростанцiй, з них переважна бiльшiсть ГЕС ТЕЦ — Австрiя на % забезпечус себе с/г продукцiсю. У с/г коростуваннi знаходоться 41% тероторi краiно. Особлова увага продiлясться воробноцтву екологiчно чостоi продукцii. У зв’язку з цом дiють жорсткi норматово застосування засобв захосту рослин i добров. За обсягамо пасажорськох i вантажнох перевезень лiдоруе автомобiльной транспорт. Незважаючо на вiдсутнiсть воходу до моря Країна має 10 торговох суден. Австрiя е провабловою для туростiв. Щороку й вiдвiдують понад 18 млн. туростiв. Вiд туризму ф ормуеться 20% ВВП. Найбiльше туростiв проiздоть з Нiмеччоно, Нiдерландiв i Велоко Бротанii Характерною особловiстю австрiйськоi економiко пiслявоенного перiоду був високой вiдсоток державнох пiдпросмств у промословостi, З кiнця 1980-х рр. держава розпочала проватозапiю рентабельоох пiлпроемств i лiквiдацiю неефектовнох. Вже до 2000 р. Країна зберегла у повнiй власностi лише 2 пiдпрпсмства, а в iнших приймас дольову участь. Найбiльше держава присутня у тютюновiй галузi — понад 40% у «Австрiя тютюн», у компанй Австрiйськi авiалiнiй> - майже 40%, в крупних концернах чорноi металургй — 35 — 39% (Фест-Альпiне шталь»). Також держава зберiгас контроль за торгiвлею антикварiатом i витворами мистецтва — компанiя «доротеум». Пiсля проведеноi приватизацi уряд крани практично вiдмовився вiд втручання в господарську дiяльнiсть. для крани притаманна розвинена система соцiального забезпечення захисту. Вона має два рiвнi: обов’язкове страхування i державна соцiальна допомога. Основним торговим партнером Австрi е Нiмеччина. На i долю припадае понад 36% товарообiгу. далi з великим вiдрггвом слiдують Iталiя (7%), Швейцарiя, Францiя (4%), Угорщ п на.

№10. Греція і Кіпр

Грецька республiка займає площу 13 1,957 тис. кв. км, має населення 11,3 млн. чол. державним святом є день незалежностi 25 березня (з 1821 р.). Крана знахолиться на Балканському пiвостровi, омиваеться водами Егейського, iонiйського i Середземного морiв. для Грецй характерна дуже порiзана берегова лiнiя. Найкрупнiшим пiвостровом крани е Пелопоннес. до й складу входять понад 2000 островiв. Найбiльшими з них є Крит, Евбея, Родос, Лесбос. 4/5 територi займають середньовисотнi гiрськi пасма. Всю Грецiю з пiвнчного заходу на пiвденний схiд пересiкають двi гiрськi системи — Захiдна: гори Пiнд, масив о. Пелопоннес, гори о. Крит i Родос Схiдна: гори Грамос, масиви Отрос i Парнас, о. Евбея i Кiклади. Найвищою точкою крани е гора Олiмп (2917 м). Невеликi рiвнини розташованi поблизу Егейського моря: ФеЄСалiйська, Салонiцька та iн. для низькогiрних територiй притаманнi коричневi i буро-коричневi грунти, для вищих — бурi гiрсько-лiсовi. Найбiльшi масиви соснових i листяних лiсiв знаходяться на пiвночi Грецi, пiвнiчних островах Егейського та iонiйського морiв. Всього лiсами та гаями вкрито 44% територii Країна має багатi поклади бокситiв (понад 650 млн. т.), мармуру та iнших видiв каменю. є родовища лiгнiту, високоякiсноi залiзно руди, нафти. Прирiст населения за останнс десятилiтгя не перевищував 1%. Середня тривалiсть жигггя складає майже 79 рокiв. У мiстах проживас 62,5% жителiв. 98% населения складають греки. Стiльки ж в кранi православних, 1,3% - мусульман. Пiсля греко-турецько вiйни 1919 — 1922 рр. внаслiдок Лозаннсько угоди 1923 р. вiдбувся обмiн населенням мiж цими кранами. 350 тис. мусульман переселилося до Туреччини, а 1,4 млн. грекiв — з Туреччини до Грецi. Грецiя — парламентська республiка. дiс Конституцiя 1975 р. Вищим органом законодавчо влади е однопалатний парламент, що складаеться з 300 депутатiв. Вибори вiдбуваються раз на 4 роки громадянами вiком вiд 18 рокiв. В результатi позачергових виборiв вересня 2007 р. (причина пожежi) перемогу отримала правляча Нова демократiя (лiдер — Костас Караманлiс) — 4 1,9%. Е опонент — ПАСОК — отримала 38,1%. Третс мiсце посiли комунiсти — 8,1%. Свiтова фiйансова криза, що особливо боляче вдарила по Грецi призвела до нових позачергових виборiв, якi вiдбулися у жовтнi 2009 р. Тепер перемогу святкувала ПАСОК — 43,9% (160 м.) Е лiдером е Иоргос Папаандреу — спн засновника ПАСОК Андреаса, шо народився 1952 р. в США i навчався в Канадi, США, Швецii, Грецi. Нова демократiя потерпiла поралку — 33,5% (91 м.) i Е лiдер Костас Караманлiс подан у вiдставку з посади голови партi. КГIГ традицiйно посiла 3-тс мiсце — 7,5% (21 м.). Эросла популярнiсть ультраправого Нацiоналiстичного Народного православного призиву, що отримав 5,6% голосiв та 15 м. у парламентi. Особливiстю виборчо системи краiни сте, що партiя яка перемогла на виборах, отримус фору в 40 мандатiв. Парламент на 5 рокiв обирас президента краiни. Нинi президентом є Карлос Папуляс. Виконанча влада здiйснюсться президентом i урядом. Повноваження президента обмеженi — вiн не бере активно участi в полiтицi. Уряд складається з прем’ер-мiнiстра, мiнiстрiв i мiнiстрiв без портфеля. Нинi прем’ср-мiнiстром є И. Папаандреу. Крана подiлясться на 13 адмiнiстративних регiонiв. Останнi подiляються на 51 префектуру (номой) i один автономний округ — Снята гора Афон. Базовою ланкою врядування є мунiципалiтети i громади. Префектури очолюються префектурними радами i префектами, що обираються безпосередньо громадянами. Регiонами керують генералънi секретарi, якi призначаються урядом i є його представниками. На полiтичнiй аренi сучасно Грецi домiнують двi полiтичнi партi — Нова демократiя i ПАС ОК. Зовнiшня полiтика краiни пiсля другоi свiтовоi вiйни змiнювала сво прiоритети. Протягом 1946 — 1949 рр. у Грецй йшла громадянська вiйна. Грецьких комунiстiв активно пiдтримували Югославiя, Болгарiя i Албанiя. Протилежну сторону пiдтримували США. Внаслiдок перемоги останнiх комунiстична партiя була заборонена. Провiдною доктриною у зовнiшнiй полiтицi стала концепцiя загрози з пiвночi. у 1974 р. внаслiдок анексi Туреччиною 40% територi Кпру сформувалася iнiла доктрина — загрози зi сходу. Ця доктрина мала, мiж iншим, i серйознi iсторичнi пiдставн. Внаслiдок вiйни 1919 — 1922 рр. мiж цими Країнами i повно поразки Грецi вiдбулося масове переселення грекiв з Туреччини, а туркiв з Грецii. Турки вдавалися до полiтцки витiснення грекiв i навiть Iх ф iзичного винищення. Це призвело до того, що грекiв у Туреччинi залишилося декiлька тисяч; в той же час в Грецii проживас близько 120 тисяч туркiв. У 1990-тi рр. мiж кранамп мали мiсце два значних iнциденти. у 1994 р. турецькi спецслужби лiквiдували терористiв на грецькому островi Родос, а 1996 р. турки порушили грецький державний кордон на островах Тмiя. Як наслiдок, доктрина загрози зi сходу трансформувалася в стратегiю розширеного стримування, основним об’сктом якоi була Туреччина. Вiйськовi витрати збiльшилися до 5% ВВП, 5 тис. добровольцiв вступили до кiпрсько армii. Ситуацiя в мiждержавних стосунках почала нормалiзуватися наприкiнцi ХХ ст. В груднi 1999 р. прем’ср-мiнiстр Грецii Костас Сiмiтас сформулював доктрину Сiмiтiса. Основнi й положення передбачали, що 1) кiпрська проблема мас бути свропеiзована 2) суперечки мiж Грецiею i Туреччнною повиннi вирiшуватися мирним шляхом 3) Грецiя має пiдтримати вступ Туреччини до ЄС. В результатi реалiзацii цiсi доктрини загроза з боку Туреччини, принаймнi на рiвнi дипломатичноi мови, вiдiйшла на другий план; бiльше уваги грецька дипломатiя почала придiляти iсламським терористам з Близького Сходу. Тривас конструктивний дiалог з Туреччиною щодо належностi ряду островiв у Егейському морi. Одночасно Грецiя продовжус пiдтримувати курдiв i вiрмен, що вiддавна вважалося елементом творення сдиного антитурецького фронту. Країна пiдтримус добр i стосунки з Сирiсю, що дас пiдстави говорити про наявнiсть вiсi Афiни — дамаск на противагу вiсi Анкара — Тель-Авiв. Позицiя щодо iзраiлю, особливо ПАСОК, є жорсткою. Свого часу й лiдер А. Папаандреу назван Iзраiль незаконною дитиною американського iмперiалiзму. Ця ж ПАСОК свого часу прохолодно ставилася до евроiнтеграцi. А. Папаандреу говорив про необхiднiсть пошуку Грецiсю третього шляху. При вступi до ЄС (1981 р.) Грецiя разом з Португалiсю належали до найбiднiших краiн союзу. ЄС надав значну фнансову допомогу краiнi — «пакет делоре» (з 1988 р.). Ного реалiзацiя дала можлi.iвiсть Грецii перетворитися в регiонального лiдера. у 2003 р. Країна головувала в ЄС, домоглася надання фiнансовоi допомоги Румунii i Болгарii, сприяла вступу Кiпру до ЄС. Грецiя одна з небагатьох кран ЄС i НАТО, що займала просербську позицiю. Зокрема, грецька дипломатiя вистувала проти нанесення ударiв по боснiйським сербам, вiдмовлялася надсилати миротворцiв до Югославii, негативно ставилася до вiйськових операцiй НАТО в цiй краiнi у 1999 р. Грепiя виступала проти незалежностi Косово. З «югославською» спадщиною пов’язана ше одна зовнiшньополiтична проблема Грецii. Це стосусться назви сМакедонiя». Ця назна символiчна для грекiв. Бонн вважають Македонське царство однiсю з грецькчх держав. Три адмiнiстративнчх регiони крани називаються Македонцями — Эахiдна, Центральна i Схiдна. Греки обурюються тим, що «югославська» Македонiя користусться символом царства Фiлiпа Македонського — зiркою Вергiни i його ж прапором. Тому Грецiя вимагала й вимагас змiни назви колишньо югославськоi республiки, У 1994 р. Грецiя увела ембарго проти цiс крани. Разом з тим обставини склалися так, що Грецiя змушена була пом’якшитч свою позицiю. Албанiзацiя Македонi (1/4 й житель — албанець) аж нiяк не входить у планы Грецi. Крiм цього, через Македонiю йде 40% грецького експорту до ЄС. Тому як i випадку з Кiпром Грецiя доклала зусиль, щоб зробити проблему «Македонii» загальноевропейською. Грецiя пiдтримувала Македонii при й вступi до НАТО i пiдтримус вступ до ЄС. у свiтi є велика грецька дiаспора — бл. 4 млн. У США проживас понад 2 млн., в Австралй — 700 тьс., Канадi — 350 тыс., Свропi - 500 тис. (Францiя, Iталiя, Украна).

Витрати на оборону крани найвищi в НАТО — 4,5% ВВП. Загальна чисельнiсть ЗС (враховуючи запас) — 2,6 млн. Вiйськовi пiдроздiлч Грецй брали/беруть участь у миротворчих операцiй у Сомалi, Албанi, Кувейтi, колишнiй Югославii. Грецiя має ринкову економiку, але зi значним державним сектором. ВВП — 344 млрд. дол. Перiод, що передував уведенню сдино свропейсько валюты згiдно з Маастрихтською угодою, був характерний активнггмь заходами уряду зi зменшення iнфляцi, дефiциту бюджету. Темпи економiчного зростання були достатньо високими 5 — 6%. Разом з тим зберiгасться высокий рiвень безробiггя — 9 — 10%. Крана залишасться аграрно-iндустрiальною, але поступЬво зростас значення сфери послуг. Основнi галузi промысловостi: харчова, тютюнова, текстильна, хiмiчна, металообробка, добувна. Крана добувас бл. 1,9 млн. т. бокситiв, 62 млн. лiгнiту. 22% загального експорту складає продукцiя сiльського господарства. Вирощують пшеницю, кукурудзу, ячмiнь, оливкы, виноград, тютюн та iн. Розвинене морське рибальство, Грецiя дас 60% ЄС вилову морського окуня i морського ляща — двох найбiльш популярних середземноморських видiв промислово риби. У зв’язку з проведениям лiтньо олiмпiади у 2004 р. в Афiнах крана пережила будiвельний бум. Грецiя отримала вiд ЄС 27 млрд. евро на розвиток спортивноi iнфраструктури. Але, як виявилося, це мало i негативнi наслiдки. Цiни пiсля Олiмпiйських iгор зросли безповоротно. Олiмпiйським спорудам тепер не знаходять застосування. Спроби здавати х в оренду не дали сподiваних результатiв. Комплекс для греблi на каное i байдарках планують перетворити в парк, зал для бадмiнтону — в льодовий палац, олiмпiйське мiстечко (вартiсть 350 млн. евро) почали перетворювати в квартири для малозабезпеченпх. Щороку крашу вiдвiдус 11 — 12 млн. турыстiв. Вiд туризму Грецiя отримус бл. 15% ВВП. Але прибутки краiнь вiд туризму ростуть повiльнiше, нiж сподiватися. По-перше, промисловi товари у Грецi дорожчi. Виключення складають шубы, що iнтенсивно скуповуються вiдпочиваючими з Росi. По-друге, грецькi компанй не можуть конкурувати з нiмецькымы, англiйськымы чи iрландськими, що пропонують туристам дешевшi бiлеты до Грецii i назад. По-трете, значну частину туристiв до Грецй складають нiмцi й iталiйцi, а воны традыцiйно бережливi. Як наслiдок, у 2005 р. 5-ти зiрковi готелi краны були заповненi наполовину. Виключенням е росiйськi туристы, що охоче нiдвiдують крану. Торговий флот крани складає майже 2 тис. суден. Це майже половына торгового флоту ЄС i 5-й флот у свiтi. Судноплавство дас 10% ВВП. Важлыве значення для скорочення шляху з Егейського до Iонiйського моря має Корiнфський канал (6 км). iснують поромнi лiнй з Туреччиною, Кiпром, iталiею. Разом з тым, половина грецьких кораблiв зареестрованi в Кiпрi, а таким Туреччина забороняе заходиты у своу порты. Краiна бере участь в мiжнародних енергетычних проектах — будiвныдтвi нафтопроводу «Новоросi йськ — Бургас — Александруполiс», газопроводiв <Пiвденный потiю> та <Набукко».

Полiтика уряду в останнi десятилiггя була скерована на скорочення податкових пiльг з’явилися додатковi податки. У сер. 1990-х рр. була здiйснена лiбералiзацiя банкiвського сектору. На продаж були виставленi контрольнi пакети майже всiх банкiв, що контролювалися державою. ЄС надае фiнансову допомогу кранi в розмiрi 4% ВВП. Привабливими сторонами Грецi є низькi порiвняно з кранами Захiдно Свропи зарплати, вигiдне географiчне положення, наявнiсть квалiфiковано робочо сили. Основными партнерами по експорту е Нiмеччина, Iталiя, Велика Британiя, США, Туреччина, по iмпорту — Iталiя (16%), Нiмеччина (16%), США (11%), Францiя (8%), Велика Британiя (7%).