- •Методичні рекомендації
- •2. Конкретні цілі.
- •3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття. 4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
- •4.2. Теоретичні питання до заняття
- •4.3.Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
МІШСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
„ЗАТВЕРДЖЕНО"
на методичній нараді кафедри
загальної хірургії № 1
Завідувач кафедри, д.мед.н., професор
_____________О.І.Дронов
Методичні рекомендації
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ
Навчальна дисципліна |
загальна хірургія |
Модуль № |
1 |
Змістовний модуль № |
4 |
Тема заняття №17 |
Опіки. Опікова хвороба. Відмороження, електротравма. |
Курс |
3 |
Факультет |
II, III медичні, ФПЛЗСУ, медико психологічний |
Київ 2007
І.Актуальність теми.
Актуальність проблеми термічних уражень визначається порівняно високою частотою їх в побуті і на виробництві, тяжкістю опікової травми, складністю і тривалістю лікування хворих з опіками, чсатою інвалідизацією та високою летальністю. Навіть в мирний час загальна летальність при опіках у дорослих за даними Київського опікового центру в 2000 р. склала 7,5 % (проф. М.Ю.Повстяний).
В останні роки кількість опіків в Україні не зменшилась і складає в середньому 145 тис. за рік (М.Ю.Повстяний). В США в мирний час опіки отримують 6-8 % людей, з них помирають щорічно 10 тис. чоловік.
Актуальність проблеми визначається також її виключно важливим значенням для сучасної військово-польової хірургії.
При застосуванні сучасної термоядерної зброї загальна кількість обпечених в комбінації з іншими ураженнями складає, по даним Крауфорд, Ле Рой, 65-75 % від всіх санітарних втрат.
В зв'язку з цим знання опікової травми, вміння правильно діагностувати площу, глибину і важкість уражень, надавати допомогу, проводити профілактику ускладнень, безперечно, має важливе значення при підготовці майбутніх лікарів.
2. Конкретні цілі.
Аналізувати основні принципи ведення, профілактики та заходів щодо застосування та лікування хворих з опіковою хворою, відмороженнями та є л ектротравмами.
Пояснювати основи гігієни тіла та білизни стаціонарного хворого, елементи догляду за хворими, які знаходяться у різному по важкості стані.
Запропонувати виявляти фізіологічні відхилення та ускладнення в організмі у відповідь на опіки, відмороження та електротравму, формулювати комплекс заходів, які спрямовані на профілактику ранніх та пізніх ускладнень.
Класифікувати основні види опіків, відморожень та електротравми.
Трактувати:
- основні клінічні прояви опікової хвороби, відморожень та електротравми;
- принципи надання першої медичної допомоги хворим з опіками, відмороженнями та єлектротравмами.
- принципи надання першої допомоги при опіках
види опіків, відморожень та електротравм, іммобілізація пацієнта на догоспітальному етапі;
можливості хірургічної корекції опікової хвороби в залежності від їх локалізації та рівня ушкодження;
нормальну анатомію шкіри та її дериватів;
основи десмургії;
анатомічні особливості кровообігу верхніх та нижніх кінцівок;
анатомічні особливості інервації верхніх та нижніх кінцівок
Проаналізувати механізм виникнення опікової хвороби, динаміку біохімічних змін у процесі її виникнення, обмін мікроелементів, залежність репаративної регенерації від умов кровопостачання, стану нервової та ендокринної систем, а також гомеостазу.
Скласти план профілактичних заходів та корекції післяопераційних порушень, що виникають в післяопераційному періоді:
володіти методами загального клінічного обстеження хірургічних хворих (збором анамнезу, пальпацією, перкусією, аускультацією)
правильно оцінити клінічні особливості термічних уражень, володіти основами десмургіі;
основні напрями в наданні невідкладної допомоги подібним хворим
оцінювати загальний стан хворих з урахуванням змін основних показників гомеостазу;
орієнтуватись в механізмі дії основних препаратів, які використовують для проведення інтенсивної інфузійної терапії, препаратів, що впливають на серцево-судинну, легеневу, сечовидільну системи, анальгетиків, антибіотиків
реабілітацію функції нервової та ендокринної систем;